4 березня 1750 року на раді української старшини в Глухові 22-літній граф
Кирило Розумовський був заочно обраний гетьманом України і через три місяці
офіційно затверджений на цій посаді. Завдяки
протекції свого старшого брата Олексія, фаворита російської імператриці
Єлизавети Петрівни, у 1742 році
14-літній Кирило Розум разом з усією родиною був викликаний з рідного села
Лемеші (нині - Чернігівська область) до Санкт-Петербургу, звідки після річного
навчання під особистою опікою адьюнкта Петербурзької Академії наук Григорія
Теплова виїхав до Європи і в 1743-45 роках інкогніто навчався в Геттінгенському
університеті.
Після повернення
в Петербург Кирило отримав титул графа і змінив прізвище на Розумовський, у 18
років був призначений президентом Петербурзької Академії наук, а в 20 став
підполковником лейб-гвардії Ізмайловського полку. Стараннями Єлизавети Петрівни
27 жовтня
1746 року
Кирило Розумовський одружився із троюрідною сестрою імператриці Катериною
Наришкіною, придане котрої складало 44 тисячі селян, землі і села у Пензенській
губернії, Підмосков'ї та цілий квартал у Москві.
Ідучи
назустріч побажанням Розумовського, який у 1744 році під
час поїздки імператриці Україною передав їй лист від козацької старшини, і з
огляду на загрозу війни з Османською імперією, Єлизавета Петрівна погодилась
відновити гетьманство, ліквідоване у 1734 році по
смерті Данила Апостола, і 16 травня
1747 року
видала указ «Про буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і
звичаями». Всупереч указу, який визначав столицею Гетьманщини Батурин, у січні 1750 року
генерал-аншефтом графом Іваном Гендриковим царський указ був привезений до
Глухова, де він звернувся до козацьких старшин з формальною вимогою підтримати
клопотання про обрання гетьманом саме Кирила Розумовського.
4 березня 1750 року на головному майдані
Глухова за присутності київського митрополита Тимофія Щербацького був зачитаний
указ імператриці Єлизавети, після чого Іван Гендриков звернувся до присутніх з
питанням про бажану кандитатуру гетьмана і козацька старшина одноголосно
запропонувала відсутнього на заході Кирила Розумовського. 5 червня
він був офіційно затверджений гетьманом України.
Після
прибуття до України в липні
наступного року Розумовський, прагнучи зберегти традиційний козацький устрій
Гетьманщини, розділив її на повіти, запровадив систему територіальних судів,
«Генеральне зібрання» старшини для обговорення важливіших справ і проектів
державних реформ. Його прагнення призначати полковників на власний розсуд і
спроба вести дипломатичні стосунки із сусідніми державами були заблоковані у 1754 році -
Розумовський був відкликаний до Петербургу,
а під імператорський контроль були поставлені фінанси Гетьманщини і Запорозьке
військо.
Після
повернення у 1757 році
Розумовського до Глухова він почав підготовку до відкриття в Батурині
університету, продовжив реорганізацію війська і судоустрою, у 1758 році
запросив російського архітектора Андрія Квасова для перебудови Глухова та
Батурина і зведення палацових резиденцій. З приходом до влади Петра III
Розумовський займався набором добровольців до т. зв. Гольштейнського корпусу
для майбутньої війни з Данією і як командир Ізмайлівського полку брав активну
участь у державному
перевороті Катерини II, яка, однак, не підтримала прагнення зробити
гетьманський титул Розумовського спадкоємним.
У 1764 році,
після отримання доповіді від близького друга Розумовського і його наставника
Григорія Теплова, який більше 20 років працював главою гетьманської канцелярії,
про корупцію і зловживання козацької старшини, Розумовський був викликаний до
Петербурга вдруге, де був змушений подати рапорт про відставку. Після ліквідації
Гетьманщини 21 листопада 1764 року Кирило Розумовський отримав у
якості компенсації чин генерал-фельдмаршала, державну пенсію і виїхав за
кордон, де провів 11 років.
Помер Кирило
Розумовський від інфаркту 21 січня
1803 року
в Батурині, де й був похований у збудованому ним Свято-Воскресенському храмі. У
1927 році
його склеп-мавзолей був пограбований і розбитий, а у 1941 році була
зруйнована і сама церква.
Немає коментарів:
Дописати коментар