Шлюб і сім’я. Традиції і сучасність

Мета. Дати уявлення про шлюб, познайомити з роз­витком шлюбних стосунків у різних народів у різні часи, звернути увагу на моральну цінність шлюбу. Підвести юнаків та дівчат до усвідомлення того, що при укла­денні шлюбу вони беруть на себе певні взаємні мо­ральні обов'язки, що з цієї миті вони несуть відпо­відальність один перед одним, перед своїми майбутніми дітьми, суспільством за свою сім'ю.

Обладнання. Запис «Весільний марш» Мендельсона. Тест «Готовність до шлюбу». Поради з книги Паоло Мантегацца «Мистецтво одруження».

Успішний шлюб — це будинок, який тре­ба щодня перебудовувати.

(А.Моруз)

Шлюб повинен бути нескінченним взаємним вихованням.

(А.Ам'єль)

Одружитися зовсім не важко, важко бу­ти одруженим.

(М.де Унамуно)

Одружитися — це значить наполовину зменшити свої права і удвічі збільшити свої обов'язки.

(А.Шопенгауер)

Випереджаюче завдання:

Клас об’єднується у 5  груп

·   Історики (готують матеріал про традиції і звичаї народів світу)

·   Дослідники минувшини (готують матеріал про шлюбні звичаї українців)

·   Правознавці (досліджують законодавство України стосовно шлюбу і сім’ї)

·   Батьки і діти (готують матеріал про історію знайомства і одруження своїх батьків)

·   Рекордсмени (готують матеріал про рекорди України в галузі шлюбно-сімейних відносин)

Звучить «Весільний марш» Мендельсона.

Джонатан Свіфт якось сказав: «Ми не знаємо, що роблять в раю. Зате ми точно знаємо, чого там не роблять: там не одружуються і не виходять заміж». Тобто, там не укладають шлюбу і не створюють сім’ю.

І сьогодні ми з'ясуємо питання про шлюб та його мо­ральну цінність, про психологічну готовність до шлюбу, згадаємо звичаї минулого і сучасності.

Що ж означають слова «шлюб» та «сім’я»?

Правознавці

Сім’я – це частина суспільства, в якій людей поєднують родинні зв’язки, спільне ведення господарства та моральна відповідальність одного перед одним.

Шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Етимологія російського слова «брак» ука­зує на спорідненість із давньоруським «брачити», тоб­то «відбирати».

Українське слово «шлюб» бере свій початок від давньослов'янського слова «слюб», що означало урочисту обіцянку. «Слюбитись» в ряді слов'янських мов означає домовитися.

Шлюб — це вільна рівноправна спілка жінки та чоловіка, укладена з дотриманням порядку та умов, установлених законом, яка утворює сім'ю і породжує взаємні особисті й майнові права та обов'язки між подружжям.

Група істориків.

І. В умовах рабовласницького та фео­дального суспільства жінки були позбавлені багатьох громадянських прав. У нерівному становищі вони були перед законом, котрий оголошував чоловіка владарем усіх членів сім'ї. В Стародавньому Римі чоловік після року жит­тя міг зробити жінку своєю рабою або продати у рабство.

ІІ. У племен сайін, аль-хумум на півдні Ємену жінки самостійно вибирають нареченого й зустрічаються з ним до весілля. Шлюб укладається в оселі жінки. На її родичів молодий працює певний час, доки не дістане дозвіл увести жінку в своє житло. Молода, трохи пожив­ши з чоловіком, має право піти від нього до своїх батьків. Пояснення просте: «Я його не хочу», — говорить вона й це вважається вагомою підставою для розірван­ня шлюбу. Жінка доглядає дітей, пасе кіз та овець, але вона ж приймає гостей як глава сім'ї. Чоловік захищає сім'ю та рід. заробляє на прожиток і доїть верблюдиць, але він же готує їжу, меле зерно, пере свій одяг, ходить
по воду та за паливом. Найцікавіше, що права жінок надійно оберігає племінне зібрання, в якому немає жодної жінки — лише мудрі старики та дужі воїни.

ІІІ. Усвідомлення необхідності вступу в шлюб, створення сім'ї набувало часом незвичайних форм. Так, давньогрець­кий мислитель Платон вважав, що суспільство має засуд­жувати тих, хто не створив сім'ї до 35 років. Нежонаті після цього віку мусять сплачувати відповідний податок. У старо­давніх Афінах і Спарті справді існував звичай під час свята весни сікти різками тих, хто ухилявся від вступу в шлюб.

IV.  Головною передумовою щодо вступу у вінчальний шлюб в Давній Русі був шлюбний вік: 13—14 років. Але інколи ця умова порушувалася: «Княгиня Верхуслава Всеволодовна, коли її видавали заміж, не мала ще й 8 років... Іван III Васильович стараннями тверського князя Бориса був «опутан крас­ною девицею» ще раніше – у п’ять років».

Подібні шлюби переслідували політичну мету. Забо­ронялися шлюби з іновірцями, з родичами.

Які шлюбні звичаї існували на українських землях?

Слово дослідникам української минувшини

Парубок (від 18 до 20 років) просив батьків висватати дівчину (15—18 років). Пізненько ввечері, щоб менше лихих очей бачило, йдуть до її дому свати. Це поважні люди в селі, і вигляду них урочистий. «Ми—люди-мисливці, полюємо ку­ницю, бачимо на сніговій пороші сліди хороші та прямо до вашого дому», — розпочинали свати, поклавши на стіл хліб.

Дівчину на цей час мати висилала з дому, повертала­ся вона, приведена женихом з дружкою, ставала до печі, вдаючи, що порається там або просто колупає її, щоб за­ручитися підтримкою домашніх божеств. А як свати вже про все домовлялися, на знак своєї згоди перев'язувала старостів рушниками, а молодому чіпляла за пояс хустку. Батьки благословляли наречених хлібом-сіллю, садови­ли на кожух на покуті і разом зі сватами пили могорич, обов'язково покраявши хліб, що ті принесли. Натомість давали свою паляницю. Так закінчувалося сватання.

Через декілька днів відбувалися оглядини. Родичі дівчини перевідували родину парубка вже один одного сватами і за спільною трапезою домовлялися про час заручин. Заручини відбувалися у домі молодої, на них за­прошували так, як на весілля. За давнім звичаєм на стіл клали хліб на рушнику. На хліб праву руку наречений, тоді наречена, найближчі родичі. Староста зв'язував їх руш­ником, єднаючи на спільне життя. Пізніше на заручинах парубок та дівчина починали мінятися перстенями.

Цікавим звичаєм є сватання дівчини до хлопця. Відмовляти дівчині («дати їй гарбуза») вважалося гріхом, адже застосовувався цей звичай тоді, коли хлопець обманув дівчину. Ця форма шлюбу була рятівною для дівчини.

Звільнення від страти шляхом шлюбу — це народ­на українська традиція. У писемних правових стату­тах її не було, тобто це був неписаний закон. Рятува­ти від страти могла дівчина або вдова, якщо мали стратити хлопця, а також хлопець, якщо засудженою була дівчина. При цьому шлюб дозволявся лише тоді, коли була взаємна згода. Зберігся такий переказ, за­писаний на Слобожанщині: юрбі, яка супроводила козака на місце страти, назустріч вийшла дівчина під білим покривалом. Вона підійшла до засудженого і прилюдно заявила, що хотіла б вийти за нього заміж. Юрба пристає і чекає на відповідь засудженого. Ко­зак зажадав, аби дівчина піднесла покривало. Коли вона піднесла, козак подивився і сказав: «Як мати та­ку дзюбу вести до шлюбу, ліпше на шибениці дать дубу!» — і зажадав, щоб його швидше вішали».

Важливу роль у виборі наречених відігравали батьки. Народ вважав, що без батьківського бла­гословення неможливо створити щасливу сім'ю. Щоправда, останнє слово-згода під час сватання та вінчання в церкві завжди було за молодими. Дівчи­ну чи хлопця рідко примушували до одруження. В українських сім'ях в усі історичні періоди здебіль­шого намагалися поважати бажання чи дії всіх членів, незалежно від віку і статі.

У XIX — на початку XX ст. в українських селах траплялися випадки, коли між батьками і дітьми ви­никали непорозуміння щодо майбутнього одружен­ня. Часом батьки відмовлялися благословити шлюб, який їм видавався небажаним. Інколи молоді не хотіли одружуватися з нареченими, кандидатури яких пропонували родичі.

Якщо між батьками і молодими не було досягнуто згоди, то батько міг не дати приданого неслухняній доньці або позбавляв непокірного сина права на спа­док його частини майна. В таких випадках молодим доводилося втікати напередодні одруження. В Ук­раїні такі шлюби називали «уводом» або «уходом», і вони траплялися вкрай рідко.

В українців впродовж віків сформувалися два ос­новні мотиви вибору наречених: кохання і еко­номічна вигода. Молодь переважно керувалася по­чуттями. Батьки ж часто зважали на матеріальний бік укладання шлюбу. Оскільки в Україні вибір шлюбного партнера за взаємною приязню має тра­диційну основу, то шлюби за розрахунком укладали­ся рідше.

Обов'язковою умовою можливості шлюбу була відсутність родинних зв'язків між молодими. Цер­ковні канони забороняли також шлюби між кумами та їхніми дітьми. Існував шлюб «на віру» — без вінчання, але з не­великим весіллям і «не справивши весілля, не мож­на жити в парі». Траплялися і шлюби «уводом» та «уходом». Шлюби «уводом» передбачали викрадення дівчини, як правило, з її згоди. До шлюбу «уходом» вдавалися ті, що не одержували згоди від батьків.

Опис   викрадення   дівчини   подає   французький мандрівник XVII ст. Г. де Боплан у книзі «Опис Ук­раїни», виданій у Франції (1650). Під час танцю хло­пець міг викрасти дівчину навіть з багатої родини: «Хоча хлібороби вважаються кріпаками, одначе здавна користуються правом і свободою викрадати під час танку шляхетних дівиць, навіть дочок свого поміщика. Але при цьому моторність і спритність не­обхідні: викрадач неодмінно повинен вислизнути із здобиччю в сусідній лісочок і переховуватися там не менше 24 годин. Тільки тоді прощають сміливця; інакше пропала його головонька. Якщо викрадена дівчина побажає вийти за нього заміж, він зо­бов'язаний під страхом смертної кари одружитися з нею; якщо ж ні, — викрадач вільний від покарання».

У XIX ст. в Україні парубки найчастіше одружу­валися після служби у війську. Якщо з якоїсь причи­ни хлопець не йшов до війська до досягнення 21 ро­ку, він, як правило, не одружувався. Дівчата виходи­ли заміж переважно в 16—18 років. Чинне законода­вство забороняло церкві вінчати неповнолітніх (дівчат — до 16 років, хлопців — до 20 років). Для більш раннього укладання шлюбу потрібний був ок­ремий дозвіл лікаря та місцевої влади.

Народ схвалював ранні шлюби серед молоді. Про це свідчать прислів'я:

«Хто рано встає і рано жениться — ніколи не роз­каюється»; «Рано встане — діло зробить, рано же­ниться — дітей до розуму доведе». Вікова різниця між нареченими, за народними уявленнями, мала бу­ти невеликою. Наречених, як правило, вибирали зі свого села і досить рідко — з сусідніх. До шлюбу хлопця з дівчи­ною з іншого села ставилися з пересторогою. Особ­ливо недоброзичливо сприймали в своєму середо­вищі жінку: вона фактично все життя була в селі чо­ловіка чужою. Більш терпляче ставилися до прийма­ка з іншого села — його через певний час громада приймала і визнавала своїм. В основу цього звичаю було покладене бажання краще пізнати ту родину, з якою мали породичатися. Репутація сім'ї наречених мала дуже велике значення при їх виборі.

Чи можна простежити вплив давніх українських звичаїв на сучасність?

«ДАВНІ ЗВИЧАЇ НА СУЧАСНИЙ ЛАД»

Сценка з «Наталки-Полтавки»                   

Додаток1

Як бачимо, у минулі століття значну роль у виборі коханих відігравали батьки. А як одружувалися ваші батьки? Що ви знаєте про історію їхнього знайомства?

Група «Батьки і діти» (готують розповіді про історію знайомства і одруження своїх батьків)

Сучасні Основи законодавства про шлюб і сім'ю спеціально підкреслюють умови вступу в шлюб, визначаючи його дійсним або недійсним.

Які вам відомі умови вступу в шлюб у нас в країні?

(Бесіда, для узагальнення відповідей можна надати слово групі правознавців).

Група правознавців.

1. Головною умовою є згода майбутнього подружжя на укладення шлюбу його реєстрацією. Інакше один із подружжя може через суд оголосити шлюб недійсним. (Проте згода не є ще до­статньою підставою для визначення шлюбу недійсним].

2.  Другою умовою вступу в шлюб є шлюбне по­вноліття майбутнього подружжя. Згідно з законом шлюбний вік в Україні установлено для юнаків — 18 років, для дівчат — 17. У разі, коли молоді люди вступа­ють в інтимні зносини й чекають на дитину, місцеві ор­гани влади мають право реєструвати шлюб між особа­ми, котрі не досягли шлюбного віку.

3. Третя умова вступу в шлюб є дотримання принципу моногамії, більш того, відступ від цього принципу вва­жається в нас злочином і переслідується відповідними статтями кримінального кодексу.

4. Четвертою умовою є відсутність будь-якого рідства між майбутнім подружжям.

5. Нарешті п'ятою умовою є психічне здоров'я осіб, котрі вступають у шлюб. Закон не допускає укладення шлюбу між особами, одна з яких визнана в судовому порядку недієздатною з причини душевної хвороби. Поява дефектів психіки після вступу в шлюб дає право
одному з подружжя шлюб розірвати.

З 1 січня 2007 р., згідно нового сімейного кодексу, молодята перед вступом у шлюб мають пройти медичне обстеження (добровільно) і розповісти один одному про стан свого здоров’я. Як ви ставитеся до цього нововведення?

Обговорення

«Мікрофон»:

Спробуйте одним реченням охарактеризувати ідеального чоловіка (дівчата) та ідеальну дружину (хлопці)

Або

Робота в групах: складання портрету

«Я – майбутня дружина» (дівчата)

«Я – майбутній чоловік»  (хлопці)

«Моя майбутня дружина» (хлопці)

«Мій майбутній чоловік» (дівчата)

Давайте порівняємо наші «портрети»

Дослідження

«Справжній мужчина» (узагальнений портрет справжнього мужчини за словами 11-класників)

Справжній мужчина – це накачані м’язи, це вміння «дати в морду», це грубуваті манери і схильність до ненормативної лексики,  дещо недбала поведінка з жінками, неодмінна наявність «чоловічих пороків» у вигляді куріння, випивки, нічних гулянок тощо.

Роль в сім’ї – матеріальне забезпечення. Гроші розглядаються як своєрідна індульгенція на право не вникати в побутові проблеми сім’ї, не розділяти тривог і переживання дружини, не цікавитися її емоційним станом.

«Справжній мужчина» (узагальнений портрет справжнього мужчини за словами 11-класниць – В’яла Таня, Коваль Аня, Шумейко Жанна)

·   Порядна, сильна, працелюбна людина

·   Центр своєрідної опори в сім’ї, родина завжди відчуває його сильне плече

·   Коханий і друг, якому можна розповісти всі таємниці

·   Терплячий, але водночас може відстояти свою думку

·   Не повинен відсиджуватися на дивані, поклавши на дружину всі обов’язки

·   Якщо негаразди на роботі – керуватися не емоціями, а розумом

·   Співчутливий, цілеспрямований, врівноважений

·   Розуміє обставини і тверезо оцінює ситуацію

·   Не багатий, але вміє заробляти гроші

·   Вміє робити щось своїми руками

·   Любить і поважає дружину і її батьків

·   Любить дітей і допомагає у їхньому вихованні, стає їм найкращим другом

·    Має почуття гумору.

Ваша думка?

Усміхніться

Каже жінка: - Пам'ятаєш

(так було давно!),

Ти прийшов до мене вперше,

стукав у вікно.

Пес на тебе люто гавкав,

Потім відірвавсь,

Розірвав штани й сорочку,

Ти перелякавсь.

- Та хіба таке забудеш? -

Гнат їй відповів, -

Було б краще, щоб він мене

У той вечір з'їв..

Учитель.

Що треба обдумати, перш ніж приймати рішення про шлюб?

Навіщо люди одружуються?

Чи достатньо однієї тільки любові для вступу в шлюб?

Чи можуть бути якісь поради щодо того, коли тре­ба розпочинати підготовку до шлюбу?

Що є головним під час підготовки до шлюбу — емоції чи розум?

Який час потрібен, щоб краще взнати свого об­ранця і переконатися у правильності свого вибору?

Учитель. Перш ніж вибирати супутника життя, треба не поспішаючи, ретельно вивчити свого обранця. Од­ного разу Сократа запитали: «Що робити, щоб кохання з першого погляду не принесло біди?» Він відповів: «Уважно подивись в другий раз. а потім в третій, четвертий... і в десятий». Вибираючи супутника життя, тре­ба почекати, поки пройде сліпота закоханості і відновиться гострота зору.

Соціологи підкреслюють, що для цього потрібно не менше 1,5 року.

І все ж таки справа не в стажі знайомства, а в якості.  Необхідно побачити свого нареченого в різних життєвих ситуаціях, обов'язково познайомитися з його рідними, друзями і чим більше, тим краще. Бажано декілька разів прийти туди без попередження. Не в гості, ненадовго, а на хвилинку: віддати книжку, щось запита­ти. Ця хвилинка здатна дати більше, ніж цілий день за­планованого перебування у гостях, коли батьки кохано­го і він сам «при параді», а стосунки між ними, як у театрі.

—   Чи повинне подружжя в повсякденному житті йти один одному на поступки?

(Якщо ви впевнені, що ви праві, а чоловік (жінка) не погоджується з вами, то які ж ваші дії?)

Сценка «Обід»

Додаток 3

Учитель. Уявіть собі таку ситуацію: ви прийшли додому з роботи, втомлена, роздратована, в квартир розгардіяш, вечеря не готова, а чоловік лежить на ди­вані і читає газету. Ваші дії?

—А хто повинен вести в сім'ї домашнє господарство?

Чи треба розділяти роботу на чоловічу і жіночу?

Статистика:

Праця домогосподарки  вважається сьогодні одним з найважчих у світі видів праці. Підраховано, що жінка, яка турбу­ється про чоловіка і двох дітей, за рік піднімає і переносить з місця на місце 5 тонн посуду, долає для купівлі всього необхідного 20 000 км і приносить додому близько 2,5 тонни товарів. Американська статистика оцінює домаш­ню працю, яку виконує жінка у сім'ї з двома дітьми, у 600 доларів на місяць

—   «З милим рай і в шалаші» — що ви про це думаєте?

Чому одних труднощі об'єднують, а інших приво­дять до розлучень?

Треба вчитися самовіддачі, хотіти і намагатися ро­зуміти один одного, намагатися розуміти свою полови­ну, як саму себе, допомагати один одному, підтримува­ти — і тоді всі труднощі можна подолати.

Питання, які ми розглядаємо, — це краплина того, що треба обміркувати, беручи шлюб.

Давайте спробуємо скласти пам’ятку молодим людям, які стоять напередодні вирішального кроку в своєму житті. Що ви можете їм порадити?

Складання пам’ятки

Додаток 4

Цікаві поради моло­дим людям дає Паоло Мантегацца в своїй книзі «Мис­тецтво одружитися» (додаток 5). Спробуємо порівняти їх з нашими.

—   Які з них вас найбільше зацікавили?

А себе ви вважаєте готовим до шлюбу?

Тест «Готовність до шлюбу»

(додаток 6).

На вашу, думку, чи готові до шлюбу ваші ровесники - автори цих рядків?

Обговорення ситуацій

Я хочу бачити себе в майбутнь­ому незалежною «бізнесвумен». Років через 10 сім'ю будуть заводити тільки ті, хто не має ніякого статусу в суспільстві, тобто особи "нижчого рангу" – прості  люди. Якщо я буду мати все, то ніякого чоловіка мені не треба, з ким захочу—з тим і буду зустрічатися (кожен день по новому хлопцю). Якщо захочу дитину, я візьму її в дитячому будинку.

Білим Альона.

Я думаю, що найголовнішу роль в житті людини відіграє сім я, а потім уже—кар 'єра, гроші, слава. Мені хочеться мати багатого чоловіка (як і всім) і одну дитину (більше я не витримаю). Дуже хочу великий комфортний будинок зі служницею. Хочу, щоб родина в мене була дружна і щаслива, і щоб я ні в чому не відчувала потреби. Та я не знаю, чи це буде...

Панченко Таня

І ось нарешті ви вирішили остаточно, що тільки його ви хочете бачити поруч з собою все життя. А далі чудова святкова подія — весілля. І треба, щоб спогади про цю важливу подію вашого життя залишилися у ваші пам'яті навік. День вашого весілля бажано святкувати кожний рік на згадку про утворення сім'ї.  А тому зверніть увагу на перелік цих подружніх свят (додаток 7).

Українці  славляться своїми видатними представниками, досягненнями, винаходами. Чи існують досягнення у шлюбно-сімейних відносинах?

Рекордсмени

У 1969 році у Львові народилася дівчинка, вагою 620 г. У 12-річному віці її вага вже становила 60 кг.

Через ЗО років у Мелітополі народився хлопчик вагою 6300 г.

Жителька Макіївки народила дитину у 1991 році, коли їй було 13 років.

У 1986 році у Львові жінка народила одразу восьмеро дітей.

У родині мешканки с. Бірки на Волині Агафії Романчук 10 дітей, 57 онуків і 33 правнуки. Матерями-героїнями стали її дочка Юстина, яка народила і виховала 11 дітей, та невістка Ганна, у якої 11 синів.

Найстаршою матір’ю України вважається жителька Підволочиська, яка у 50-річному віці народила дитину (1960 р.)

Узагальнююче слово учителя.

Побудова сім'ї — це творчість, і якою буде сім'я. — залежить від її творців.

Нехай ця наша зустріч допоможе вам у виборі супутника життя. У вас є час поміркувати і виріши­ти, чи казати «ні» своєму коханому, чи казати «так».

Беручи шлюб, люди добровільно беруть на себе ве­ликий обов'язок один перед одним і перед своїми май­бутніми дітьми. Нехай же у вашому житті лише один раз прозвучить марш Мендельсона і урочисті слова «Оголошую  вас чо­ловіком і дружиною».

Б. Шоу якось сказав: «Обов’язково одружіться! Якщо у вас буде гарна дружина – ви будете щасливим, якщо погана – станете філософом». Хлопці, нехай серед вас буде якомога менше філософів.

Кажуть, що розумна жінка не питає, чого хоче її чоловік - вона  знає. Дівчата, ставте чоловікові якомога менше питань

Нехай побудована сім'я принесе вам щастя! А допо­можуть вам у цьому кохання і вірність, гумор та злаго­да, повага та ніжність!

Хай вам щастить!

Додаток 1

Наталка-Полтавка

(сучасні варіації на тему Котляревського)

Сцену оформлено в дусі української селянської хати. На сцені -Наталка, вона співає народну пісню про кохання  (не дуже сумну, наприклад, «Несе Галя воду» ).

Наталка.

 Сонце сходить вранці рано,

 Світить гарно дуже,

Розвалилась під парканом

Свиня у калюжі...

Потерпать в житті невдачі їй забракло сили:

 В неї був кабан добрячий –

На Великдень з'їли.

Ось і я миритись мушу

З долею своєю –

Хоч лягай у ту калюжу

Поруч зі свинею...

Розквітає рута-м'ята,

Морква-помідори,

Женихів кругом багато,

Та усі - потвори!

Де мій сокіл, я питаю,

 Мій Петро коханий?

Бо без нього борщ скисає

І картопля в'яне...

Таргани по всій оселі,

Як в романі Кафки –

Отаке життя веселе

В дівчини-полтавки!

Женихів отих докука

Душу мені марить...

Прислухається. Чути стук у двері.

Знову хтось у двері стука –

Це пан Возний, мабуть...

Входить Возний — маленький, одягнений багато, але з несмаком,

з мобільним телефоном і книгою в руці - типовий «новий руський». Розмовляє суржиком.

Возний, (цитує за книгою)

Я прийшов к тебе з приветом

Рассказать, що сонце встало...

Наталка. Краще б тільки замість Фєта

Ти приніс шматочок сала!

Возний.

Мне обридло робко прятать

Тело жирное в утьосах,

Через це тебе посватать

Я приїхав на кольосах!

Не дивись, що я маленький,

А дивись в мою кишеню!

Як за мене вийдеш заміж –

Дам доллярів цілу жменю!

Возний потрясає пачкою грошей.

Наталка.    Забирайся геть, небого!

Нам таких, як ти, не треба!

                        Якщо й вийду я за кого,

То вже точно не за тебе!

Возний.    Я ж крутий предприніматель!

                    В мене лічная кобила!

  Все, що схочеш, будеш мати,

  Тільки б мене полюбила!

Наталка.    Ой, вертайся ти до хати,

Не дивись на чорні брови!

Як мені тебе кохати,

Якщо ти не знаєш мови?!

Тут сидиш собі, міркуєш,

Вся у сумнівах трясешся...

А на вас, на «нових руських»,

Гарбузів не напасешся!

Наталка підносить Возному гарбуза. Осоромлений Возний лишає сцену.

Наталка. Буйно квітне конюшина,

Люди в полі роблять...

З пана Возного мужчина –

Як з мене голобля!

енихів отих когорта —

Мені тільки лихо...

Поглядає у вікно.

Знов несе якогось чорта...

Виборний приїхав!

На сцену виходить Виборний- статний юнак,

одягнений досить кумедно: зверху -піджак з депутатським значком, знизу - шаровари.

Виборний.           Наталко, ти мене лишила сну,

         Як я побачив - що аж подих сперло –

         Твоїх очей дніпрову глибину
          І грудь високу, як гора Говерла!  

                          Кохана, я від щастя очманів!

                                    Чи думав, що таку красу зустріну?

                                     Недаром батьківщиною слонів

                                    Назвали нашу рідну Україну!

Наталка.     Яких слонів? Пан Виборний, агов!

Він правду каже - очманів, та й годі...

Та ви мені через свою любов

Всі буряки стоптали на городі!

Виборний.   Наталко, люба, то моя вина -

Даруй мені цей вчинок необачний...

Ну хочеш — привезу тобі слона

На слоновозі «Гетьман Сагайдачний»?

Я - щирий український патріот,

І регулярно маю те, що маю,

Я повсякчасно дбаю про народ,

Тому без черги хабарі приймаю!

Я покохав тебе за ніжний стан,

За усмішку, за голос, за фігурку!

Все матимеш - лише моєю стань!

Що скажеш?

Наталка.       Може, дать тобі пігулку?

   Зажерливість слонячих ваших зграй

    Паскудить землю навкруги і небо!

   Так що від мене гарбуза тримай –

   І хобот свій не сунь, куди не треба

Наталка підносить Виборному гарбуза. Осоромлений Виборний лишає сцену.

Наталка.      Цвіте терен, цвіте рясно,

 Земля розквітає...

Де мій любий, сокіл ясний,

Чом не прилітає?

Чом кохання не родиться,

Люди потерпають,

Твою білу лебедицю

Гусаки щипають...

На сцені з'являється Петро-класичний позитивний герой в національному костюмі.

Петро.  Вийшов час тобі страждати,

    Потерпати лихо...

    Я до тебе, люба Нато,

                Назавжди приїхав!

Наталка.      Я люблю тебе одного,

Соколе мій, Петре!

За тобою йти готова

Хоч три кілометри!

Різним покидькам доволі

Гарбузів дала би...

Ми з тобою - дві тополі,

Вони ж - баобаби!

П е т р о.    Із людей знущатись досить

  Тим, що гроші мають!

  Хай нарешті кровососи

 Облизня впіймають!

 Буде щастя, буде слава

 Й прагнення великі!

 Веселися, вся Полтава!

 Грайте нам, музики!

Петро й Наталка співають веселу народну пісню,

наприклад, «Ой, на горі два дубки», або ж танцюють.

Завіса.

Додаток 3

Сценка

Приходить чоловік з роботи. Його радо зустрічає дружина:

-     Любий, а в мене для тебе сюрпризі Який сьогодні день, пам'ятаєш?

-       Ну й який?

-       Сорок же днів рівно, як ми одружилися!

-       Точно! А що за сюрприз?

-       Який сюрприз? Тільки не непритомній... Я тобі обід зварила! Сама! З трьох страв! Пів­дня згаяла. Проте відчуваєш, як пахне? Збожеволіти можна!.. Ну йди, руки мий. я наллю поки.

Чоловік вмощується за столом. Поруч клопочеться дружина.

-       Увага, на перше — суп із курки!.. Що ти так дивишся дивно?

-       А чому вона у пір’ї?

-       Що зна­чить «чому у пір'ї»? Так птиця ж!

-       Так її ж обпатрати треба було!

-       Об­патрати? Ба, мама мені про це нічого не говорила...

-       А що це за медуза в тарілці?

-       Це не медуза, це ци­буля плаває. Що значить «чому в шкір­ці»? Її що, теж обскубати треба? Ба, мама мені не говорила... Добре, зараз друге подам.

-       Ось спагетті. Тільки вони в мене склеїлися чомусь. З цілої пачки одна довга макаронина утворилася. Ну на виделку намотай, якщо незручно.

-       А чому ці спагеті ніби гумові? Як ти їх варила?

-       Чому «гумові»? Сусідка говорила: «У солону воду на півгодини, й усе». Я так і зро­била.

-       У воду то солону, але ж у киплячу, щоб зварилися! Сама куштувала?

-       Щоб зварилися?! Ба!.. Ні, са­ма не куштувала, це на фігуру погано впливає...

-       Ну хоч киселю випий. Вишневий. Зви­чайно — ягоди, цукор. В окропі. І крох­маль. Смачно? Що з тобою? Ну на, во­дичкою запий! Ну давай я тебе по спи­ні постукаю!.. Куди?.. Ну сходи... Що? Де крохмаль брала? У пакеті. Нічого там не написано! Добре, ти тільки не хвилюйся... Ба, це не крохмаль, а це­мент! А я дивлюсь, кисіль у мене гус­туватий. Що? Стане у пригоді? Щіли­ни у вікнах замазувати? От і я думаю. Правильно кажуть, гарна робота не пропаде!

Додаток 4

Пам’ятка

1.      До шлюбу потрібно бути готовим не тільки фізично чи матеріально, а й психологічно.

2.      Якщо ви хочете надовго зберегти кохання, навчіться прощати.

3.      Якщо ви вважаєте, що ви когось любите, поживіть його життям.

4.      Навчіться поважати один одного.

5.      Зрозумійте, що після весілля у вас з’явиться багато нових обов’язків, будьте готовими до них.

6.      Якщо ви твердо вирішили укласти шлюб, то не літайте в хмарах, а думайте про реальне життя з усіма його проблемами та обов’язками.

7.      Зважте на матеріальне становище обранця.

8.      Вступайте в шлюб років у   ….., а готуйтеся до нього …

9.      Для чого ви створюєте сім’ю? Чесно дайте відповідь самому собі.

10.  Довіра! Взаємопідтримка! Взаємоповага!

11.  Довідайтеся (хоча б приблизно) про стан здоров’я один одного.

12.  Гармонія в сексуальних стосунках необхідна. Насильство виключається! (70% подружніх пар розпадається через подібні проблеми).

13.  Не поспішайте! Обміркуйте все, адже ви робите вибір на все життя.

Додаток 5

Паоло Мантегацца    «Мистецтво одруження»

Поради молодим

1.  З'єднатися шлюбом, не знаючи один одного, було б божевільством.

2.  Вийти заміж для того тільки, щоб досадити іншому, значить вбити самого себе для помсти ворогу.

3.  Впевненість деяких людей, що можна брати шлюб і без кохання, тільки була б людина хороша «і бути щасливою» -  самообман для втіхи нещасних.

4. Ніколи не довіряйте раптовому враженню, особ­ливо якщо ви побачили жінку у бальному платті.

5.  Погляньте знову на цю жінку при спокійних почуттях і в буденній обстановці.

6. Перш ніж з'єднати свою долю навік, закоханим слід розлучитися хоча б на місяць, і якщо вони не бу­дуть смертельно нудьгувати один без одного, то брати шлюб немає сенсу.

7. Якщо коханий (або кохана) не здається вам досконалістю, не треба зв'язувати з ним свою долю.

8. Чоловіки повинні пам'ятати, що важче понад усе зберегти тих жінок, яких легко буває перемогти.

Додаток 6

Тест «Готовність до шлюбу»

1.  Ви будете працювати після вступу у шлюб?

а) так — 3;

б) повернуся до роботи після народження дитини — 2;

в) ні — 1.

2. У вас є бажання мати дітей?
а) двоє — 3;

б)ні-1;

в] так, якщо дітей захоче чоловік — 2.

3. Як. ви будете реагувати, якщо помітите, що в компанії ваш майбутній чоловік залицяється до іншої жінки?

а) почну кокетувати з іншими чоловіками — 2;

б) вчиню сцену — 1;

в) це мене розчарує, але я не покажу вигляду — 3.

4. Ви ревниві?
   а) так — 1;

б) не дуже — 2;

в) думаю, що повинна довіряти чоловікові — 3.

5. Коли ви посваритеся, хто піде на поступку?

а) я-2;

б) він— 1;

в) раз — я, іншим разом — він — 3.
6. Ви вмієте гарно готувати їжу?

а] ще треба вчитися — 1;

б] лише деякі страви — 2;

в]     вмію і дуже люблю готувати — 3.

7. Чи будуть у вас таємниці від майбутнього чоловіка?

а)ні-3;

б) іноді будуть — 2;

в) є (будуть) речі, про які я не зможу з ним говорити — 1.

8. Якщо ваш чоловік буде дуже любити футбол, яким буде ваше ставлення до цього?

а) спробую відучити його від цієї звички — 1;

б) коли він на матчі, займуся улюбленою справою — 3;

в)    сама спробую захопитися футболом — 2.

9. З вашої точки зору, який шлюб ваших батьків?

а) чудовий — 3;

б]    терпимий —2;

в)розлучилися — 1.

10. Чи згідні ви з тим, що чоловік повинен присвяти­ти себе тільки роботі?

а] так — 1;

б] мене не буде цікавити його робота — 2;

в]    кар'єра не головне у житті — 3.

11. Що ви будете робити, якщо у вас з майбутнім чоловіком будуть різні погляди на моду?

а] поступлюся — 3;

б] піду на компроміс — 2;

в] спробую переконати — 1.

12. Зможете простити своєму чоловікові зраду?

а) так — 3;

б) ніколи — 1;

в) в залежності від обставин — 2.

13. Ваше ставлення до пробного шлюбу?

а) я б не погодилася — 1;

б) це хороша можливість взнати один одного -«- 3;

в)    я не маю думки з цього питання — 2.

14. Чи вважаєте ви нормальним, якщо жінка перед вступом у шлюб зустрічалася з іншими чоловіками?

а) думаю, це необхідно — 3;

б) особисто для мене — ні — 2;

в)    в залежності від обставин — 1.

Результати тесту.

14—23 — можливо, з часом ви зміните свої погляди на життя. А до тих пір ваш шлюб буде сповнений конфліктів, суперечок, бо ви не вмієте пристосуватися до своєї другої половини. Вам треба навчитися терпінню і час від часу йти на поступки партнеру.

24—32 — якщо ви зібралися брати шлюб, то це рішен­ня може бути трохи поспішним. Ваш шлюб не обов'язко­во закінчиться розлученням. Ви добре розумієте свого партнера, але вам не достає життєвого досвіду, впевне­ності в собі. Вам треба слідкувати за своїми вчинками, зайнятися самоосвітою в питаннях сім’ї, шлюбу, госпо­дарства, вихованні дітей — і тоді в наявності всі умови стати хорошою дружиною або чоловіком.

33—42 — щасливий той, кому ви скажете «так». Ви не дозволите з'явитися «чорним хмарам» над сімей­ним життям. Це не значить, що ви відмовитесь від своїх інтересів і на бажання партнера завжди будете відповідати згодою. Ви достатньо розумні і даєте мож­ливість партнеру задовольняти свої особисті інтереси, зберігаючи в той же час певну незалежність. Вам при­таманне почуття тактовності, яке буде допомагати.

Додаток 7

Подружні свята

Зелене весілля — той день, коли молодята стають на «рушник щастя». Символ — гілочка барвінку, яка при­крашає свято.

Ситцеве—святкується по першому році спільного жит­тя і називається так тому, що в життя молодят уже ввійшли будні. Вони дарують один одному бавовняні хусточки.

2 роки подружнього життя — паперове весілля.

3 роки — шкіряне весілля.

5 років — дерев'яне, подружжю дарують вироби з дерева.

6 років—цинкове. Воно нагадує: шлюбу блищати, як цинк.

7 років — мідне. Чоловік і жінка обмінюються мідни­ми перснями, обдаровують один одного грошима — символ дзвінкого щастя.

8 років — бляшане. У цей день дарують предмети хатнього начиння.

10 років — день троянд. Трояндове весілля. У дім ви­нуватців свята приходять з трояндами. Троянди — сим­вол того, що разом прожиті літа були прекрасними. Гості танцюють з трояндами в лівій руці.

12,5 років — нікелеве. Попереджує про те, щоб чоловік і дружина не забували підтримувати блискучу форму!

15 років — скляне. Ясними і прозорими повинні бути відносини у сім'ї. Подарунки лише із скла.

20 років — порцелянове. На столі лише порцеляно­вий посуд (новий), бо від подарованого в день шлюбу не залишається й сліду.

25 років — срібне. На це весілля запрошують усіх близьких та знайомих, поруч з золотими обручками чоловік і дружина надягають срібні.

ЗО років — перлинне. Чоловік дарує дружині намис­та, вони прекрасні, як спільно прожиті літа.

35 років— полотняне. Подружжю дарують рушники, простирадла з полотна. На стіл стелять скатерки таї рушники, які повинні прослужити до кінця життя.

37,5 років — алюмінієве. Свідчить про міцне сімейне щастя

40 років — рубінове. Чоловік дарує дружині каблучку з дорогоцінним каменем кохання і вогню — рубіном.

5Ороків—золоте. Чоловік і дружина обмінюються но­вими золотими каблучками, колишні ж віддають дітям.

60 років — діамантове. Свідчить про те, що ніщо вже не може розлучити подружжя.

65 років — залізне.

67,5 років — кам'яне.

70 років — шляхетне.

75 років — коронне.

1ОО років — червоне.