«Біля університету, в тіні вікових ялин, виник сьогодні історичний оазис. Думаєте я пересолюю словами? А коли вам в жару наливають стаканчик грушового прохолодного квасу, не штучного, а справжнього, який бродив, з пузирками та ароматом... ммм.
А знаєте, чому грушовий квас? Бо його дуже любив студент Микола Гоголь. Коли, після чергового булінгу своїх одногрупників Микола біг на базар, він купляв собі бокал грушового квасу і добру жменю в’ялених вишень. І краще за цю страву нічого в світі тоді для нього не було.
Щоб написати листа рідним чи коханим, років з двісті тому, треба було мати дружбу з писарем, або гарненько йому заплатити. Бо він вмів не тільки написати ваші слова а й зробити їх красивими і зрозумілими, а для вашої дівчини писар завжди мав у запасі кілька привабливих мовних конструкцій. Написати лист — половина справи. Ще треба було, щоб ніхто зайвий його не прочитав. Для цього на лист ставилася сургучна печатка. Тоді писарів було мало, а сьогодні — хто завгодно. Але багато з вас писали листа на старому папері, гусячим пером?
А як вам вполювати (умовно) здобич луком і стрілами? Зробити самому посуд з глини? А після такого екскурсу посидіти в кріслах серед дерев та провести світську бесіду про сенс буття?
Якщо ви таке пропустили сьогодні, то хоча б гляньте, як це було. А іншого разу обов’язково приходьте. Це не в останнє, так кажуть організатори» - так описав перший день ІІ Фестивалю публічної історії та історичної реконструкції "Ніжин: жива історія" в рамках реалізації проекту соціальної дії "Діалог про минуле заради майбутнього" фотокореспондент Ігор Волосянкін. А всі, хто прийшов 24 червня на подвір’я НДУ, зміг зануритися у практичне вивчення історичного минулого – як нашого міста, так і України в цілому.
Немає коментарів:
Дописати коментар