Чернівці

Історія, яка не всіх навчила
Поселення на березі Прута, з якого виросло місто, з’явилось ще в XII сторіччі. А далі складалось, як в анекдоті про старого єврея, який народився в одній країні, вчився в другій, оженився в третій, дітей народив в четвертій, а зістарився в п’ятій, живучи все життя в одному місці. В середині XIV сторіччя, після розпаду Галицько-Волинського князівства, Чернівці деякий час були в складі Угорщини, потім — Польщі, а в 1359 році опинилися у Молдавському князівстві. Це зараз сполучення з самою маленькою областю України — слабке місце, що заважає принаді туристів. Їхати краще та зручніше потягом, бо добре побудовані автомобільні шляхи тут ведуть до Румунії, а не до Києва. А в середині XV сторіччя місто стояло на перехресті торгових караванів з північно-західної Європи на Балкани та до Туреччини, тут навіть проводили торговельні ярмарки. Тоді Чернівці отримали самоврядування згідно з Магдебурським правом. Потім Молдова потрапила у турецьке ярмо, а Чернівці стали містом боротьби феодалів за панування, поки на початку XVI сторіччя місто не спалили та розорили війська польського короля. Місто спустошувалось війнами між Молдовою, Польщею, турками та татарами. Тричі доходили сюди й російські війська. Наприкінці XVIII сторіччя Чернівці приєднані до імперії Габсбургів, і це виявився джек-пот! У 1783 році австрійський монарх Йосиф ІІ вперше побачив столицю Буковини, яка тепер належала до його корони. Доволі сумне було видовище, з суцільною дерев’яною забудовою та двома церквами. І що роблять вельмишановні Габсбурги, не маючи зайвих грошей на свої нові землі? Вони приймають низку законів, які забезпечують місту нове будівництво та швидкий розвиток.

Рецепти розвитку від Габсбургів
Згідно з наказом імператора, люди, що бралися зводити кам’яні будівлі в місті, звільнялись від сплати податку на землю на 10 років, а від інших податків — на 30 років. Юнаки звільнялись від військової повинності. А ще цісар гарантував рівні права та можливості представникам всіх національностей, що будуть селитися в Чернівцях (таким чином було скасовано межу осілості для єврейської громади). Люди потягнулися з різних міст та поселень, роботящі як мурашки, неписьменні в більшості своїй, але такі, що знали кілька мов, що тоді було за звичай. У місті з’явилися квартали компактного розселення етнічних спільнот: українців (тоді їх називали галичани-русини), євреїв, румунів, поляків, австрійців, німців, молдаван, вірмен. Так було розбудоване місто, яким захоплюються українці та гості з інших країн і досі. Так австрійський імператор відбудував для нащадків столицю Буковини, не залучаючи коштів державної казни. Активне будівництво тривало майже сто років. Розмаїття архітектурних стилів міста вражає, тут є романський і візантійський стилі, модерн, бароко, готика, мавританський стиль та безліч чудової еклектики. Тут були і кураж, і майстерність, і змагання – у кого краще. «Чи не завгодно вам 5 фунтів рококо чи 4 фунта бароко, пане?». І звісно, пан гонористий казав майстрам: «Якщо мій будинок буде схожій на інші – копійки не заплачу!».

Піша прогулянка центром міста
Це суцільне задоволення. Якщо ж вас буде супроводжувати закоханий у Чернівці гід, це ідеальний варіант. Історії тут на кожному кроці. Для всіх за адресою вул.Головна, 16 (прямо в будівлі міської ради) працює Туристично-інформаційний центр, де є Wi-Fi, де можна отримати карту, пораду чи інформацію, а в разі необхідності – і допомогу. Міська рада Чернівців розташована в будівлі Ратуши, який вже більше 150 років.

Чи є десь в Україні ще така міська рада, прикрашена по фасаду вишиванкою? Кожного дня о 12 годині, без перерви на свята і за будь-якої погоди, на башту Ратуші виходить сурмач у національному одязі і грає мелодію «Марічки». Він повторює її чотири рази на чотири сторони світу, стоячи на балконі башти. Це просто необхідно почути і побачити.

Поруч із Ратушею знаходиться Художній музей. Це вишукана будівля в стилі модерн. На її центральному аттику стоять дві чудові скульптури – Афродіти та Деметри. А фасад прикрашає майолікове панно, що зображує грецьких богів.

З Центральної площі починається й найвідоміша вулиця міста — імені Ольги Кобилянської (яка раніш називалась «Панська»). За легендою, саме сюди прості люди могли потрапить тільки босоніж, щоб не забруднити бруківку, яку двірники мили теплою водою з милом кожного ранку. А ще обов’язковою для всіх гостей була посмішка, щоб не засмучувати мешканців Панської. Майже кожна будівля на цій вулиці – маленький архітектурний шедевр. Немає однакових!

Музична перлина столиці Буковини
Музично-драматичному театру Чернівців більше ста років. Проект розроблено відомою віденською архітектурною майстернею Фельнера і Гельмера. Ця майстерня розробляла проекти 43 театрів Європи, в тому числі Віденської та Одеської опер. Театр звели всього за три роки, за інтер’єром він входить до десятки найкращих театральних споруд Європи. Площа перед ним заглиблена, завдяки чому театр ніби стоїть на пагорбі, а перед фасадом є чудовий сквер з алеєю зірок.

Поруч із Театральною площею — ще одна архітектурна перлина міста — Палац юстиції (зараз там знаходиться обласна адміністрація). Цю будівлю в стилі ренесансу з елементами модерну збудував віденський архітектор Ф.Сковрон. В облицюванні використані глазурована цегла та майолікові вставки з квітами та написами «lex», що означає «закон» латиною. Від кривди палац охороняють два леви. Але жарт історії в тому, що то копії перших левів, яких вкрали ще в радянські часи.

Резиденція митрополитів Буковини та Далмації
Резиденція, споруджена наприкінці XIX сторіччя за проектом чеського архітектора Йосифа Главки, — неймовірно красивий ансамбль. Вчені кажуть, що це одне з найвидатніших явищ у світовій архітектурній спадщині. Думаю, що велике значення мав вік архітектора на момент створення проекту — Йосифу було тоді 30 років. І йому вистачило зухвалості та сміливості втілити свої мрії в музику каменя. Тому і присутні в ансамблі архітектурні елементи різних епох і стилів.

Обов’язково треба оглянути інтер’єри палацу єпископа. Як що ви ще не бачили цієї краси, вам можна позаздрити. Йосиф Главка, крім Резиденції Буковинських митрополитів, залишив ще декілька споруд, на які треба звернути увагу. Вірменська католицька церква Святих Петра і Павла – теж його витвір. Там є орган і чудова акустика.

Не будемо складати путівник по Чернівцям, краще їхати і насолоджуватись маленьким чарівним містом і тим, хто тут вже був, і тим, хто тільки збирається.