Перші
люди з’явилися на Чернігівщині близько 150 тисяч років тому. Найцікавішою
пам’яткою кам’яного віку є Мізинська
стоянка на Десні, за кілька
кілометрів від Новгорода-Сіверського. Тут на поч. ХХ ст. знайдені одні з перших
в історії людства музичні інструменти, зроблені з кісток мамонта, а домашній
посуд був розмальований меандровими візерунками.
З
9 ст. живуть племена сіверян.
907 – перша писемна
згадка про Чернігів (договір Олега з
Візантією, коли він прибив щит на воротах Царгорода).
Курган
Чорна могила – пов’язаний з першим князем Чорним, розкопаний археологом Д.
Самоквасовим у 19 ст., знайдена зброя, величезні роги, предмети побуту. Перший літописний
князь – Мстислав Хоробрий.
Болдині
гори («болд» - дуб, був дубовий гай) – місце розташування курганів-могильників
та Троїцько-Іллінського монастиря , серед печер якого – найбільша в Україні підземна церква.
1024
р. – Чернігів стає столицею князя Мстислава – розділили з Ярославом Мудрим
землі по Дніпру.
1097
р. – Любецький з’їзд князів, який
затвердив принцип «Кожен хай держить отчину свою…» (роздробленість, новий принцип престолонаслідування), спільна боротьба з ворогами.
Пам’ятки періоду Русі –України:
·
Спасо-Преображенський
собор (1036р., ровесник Софійського собору в Києві, тут похований князь
Мстислав, брат Ярослава Мудрого);
·
Єлецький
монастир – збуд. Святославом Ярославичем у хвойному лісі, де знайшли ікону
Богоматері (2 пол. 11 ст.)
·
Борисоглібський
собор (12 ст.)
·
П’ятницька
церква (кін. 12 ст.)
Твір
давньоруської літ-ри «Слово о полку
Ігоревім», написаний 1187 р., розповідає про невдалий похід (1185р.) новгород-сіверського
князя Ігоря проти половців 1185 р. Невідомий автор закликає князів до єдності,
ставить за приклад галицького князя Ярослава Осмомисла.
1239 р. –
Чернігівщину захопили монголо-татари (хан Батий), вона потрапляє в залежність
від Золотої Орди. Чернігівський князь Михайло зі своїм боярином Федором
відмовилися поклонитися монгольським богам
у ставці Батия, за що були покарані (зараз вважаються чернігівськими
святими).
1362
р. – після битви на Синіх Водах литовський князь Ольгерд приєднав Чернігівщину
до Литовського кн-ва.
1500-1503
– московсько-литовська війна, Чернігівщина перейшла до Московської держави,
повернув її до Речі Посполитої П. Сагайдачний – у 1618 р. він здійснив похід на
Москву, в результаті якого підписано Деулінське перемир’я. У 30-х роках тут створене Чернігівське воєводство.
Під
час Нац-визв війни 17 ст. повстання на Чернігівщині очолював Мартин Небаба.
1648
р. – створено Ніжинський і Чернігівський козацькі полки.
Під
час війни стала відомою сім’я Золотаренків,
на гроші якої збудовано Миколаївський собор у Ніжині (його називали «кам’яною
квіткою Лівобережжя», це був перший собор у стилі козацького бароко). Іван Золотаренко – ніжинський і корсунський
полковник, прославився переможними походами на Білорусію 1654-1655 р., де
знищив близько 30 містечок і сіл – білоруси не хотіли визнавати владу Б.Хм-го;
його вбили срібною «заговореною» кулею у м. Старий Бихів, а під час похорону у
Корсуні загорілася церква, загинуло кілька сотень людей. Далі полковником стає
брат Василь, був одним з претендентів на гетьманську булаву під час Чорної
ради, страчений після перемоги І .Брюховецького. Сестра Ганна стала третьою дружиною Б. Хм-го.
1659 - під Конотопом війська І. Виговського і
ніжинського полковника Г. Гуляницького розбили
100-тисячне московське військо.
1663
р. – Чорна рада в Ніжині, на якій гетьманом Лівобережної України обрано Івана Брюховецького
(перший з гетьманів поїхав на поклон до
московського царя).
Гетьманські
столиці: 1) Батурин (коли гетьманом був І. Мазепа, К. Розумовський) – знищений на початку листопада 1708 р. військами О.
Меншикова за наказом Петра І через т.зв. «зраду» І. Мазепи, все населення міста
було винищене;
2)
Глухів.
Стиль
бароко на Чернігівщині:
·
Миколаївський
собор у Ніжині (1655-1657рр)
·
Катерининська
церква у Чернігові
·
Троїцькі
собори у Чернігові і Густинському монастирі (поєднання бароко і класицизму).
·
Собор
Різдва Богородиці у Козельці – збудувала мати останнього гетьмана України Кирила
Розумовського (народився в Лемешах) на знак вдячності долі за своїх дітей. Старший
син Олексій став фаворитом імператриці Єлизавети.
18ст.: Чернігівщина
відігравала провідну роль у культурному розвитку України. Тут жили й працювали Лазар
Баранович, І. Максимович (засновник Чернігівського колегіуму 1700р., який за
високий рівень знань називали «Чернігівськими Афінами». Одним з випускників Колегіуму був Данило Самойлович – засновник
вітчизняної епідеміології, член 12 іноземних академій наук). 1738 – перша спеціалізована
музична школа у Глухові.
Після
ліквідації Гетьманщини на Чернігівщині у
1782 р. було створено 2 намісництва -
Чернігівське і Новгород-Сіверське, у 1802 р. – Чернігівську губернію,
проіснувала до 1932 р.
19 ст.:
Палац
К. Розумовського в Батурині (арх. – Ч. Камерон) у стилі класицизму;
Палацово-парковий
комплекс у Качанівці (колекція одного з власників В. Тарновського стала основою
Чернігівського історичного музею, у Качанівці І. Рєпін пише свою відому
картину, «Запорожці пишуть листа турецькому султану»);
Палацово-парковий
комплекс родини Галаганів у Сокиринцях під Прилуками.
У
сер. 19 ст. на місці Дитинця та фортеці у Чернігові заклали парк – Вал,
встановили 12 гармат, що стали символом міста.
Пам’яткою
садово-паркового мистецтва став Тростянець (сер. 19 ст., Ічнянський р-н),
заснований на кошти Івана Скоропадського (400 видів дерев і кущів, ставки,
рукотворні гори – «Укр. Швейцарія»).
У
період національного відродження діяв
Новгород-Сіверський патріотичний гурток (80-90 рр. 18 ст., 1791 – місія В. Капніста
до Берліна). З ним пов’язана знахідка «Історії Русів»,
автором якої вважають Г. Полетику.
У
ході повстання декабристів (грудень 1825 р.) відзначився Чернігівський полк (перебував
у Василькові).
1820
р. – створена Гімназія Вищих наук князя
Безбородька у Ніжині – перший вищий навчальний заклад на Лівобережжі. У 1830 р.
вона стала відомою на всю Російську імперію «Справою про вільнодумство».
Тричі
Чернігівщину відвідував Т. Шевченко (Чернігів, Ніжин, Прилуки, ін.)
З нашим краєм пов’язаний автор першого
українського історичного роману «Чорна рада» Пантелеймон Куліш – на його хуторі
Мотронівка Борзнянського району діє
музей «Ганнина пустинь». Він входив до
КМТ, був автором «кулішівки» - першої
фонетичної абетки укр. мови, що лежить в основі суч-го правопису.
Відомим меценатом
19 ст. з Чернігівщини був Григорій
Павлович Галаган, найбільший поміщик Лівобережжя. У своєму маєтку в селі Сокиринцях відкрив для
селян перше в Україні позичково-ощадне товариство. За його допомоги було
створено і діяло багато народних шкіл та ремісниче училище у Прилуках,
інтернат. Він матеріально підтримував КМТ,
часопис “Київська старина”, ж. «Основа» в Петербурзі, його коштом було видано чимало книг, з 1873 р.
очолював Пд-Зах. відділ Рос-го географічного тов-ва. У своєму маєтку зібрав
велику колекцію книг, рукописів, живописних полотен – колекція стала основою
Чернігівського художнього музею. Коли помер
його єдиний син Павло (у сім’ї цю смерть пов’язували з прокляттям козаками-характерниками
пращура Гната Галагана за зруйнування Чортомлицької січі), Григорій у пам’ять
про сина заснував у Києві навчальний заклад (колегію) його імені, беручи на навчання й утримання здібних,
але малозабезпечених юнаків.
Для цього
навчального закладу викупив цілий квартал, побудував новий будинок. Тут навчалося
та перебувало на повному утриманні 70 підлітків. Колегії він відписав у спадок
земельні угіддя у Полтавській та Чернігівській губерніях. Навчальна програма
колегії відповідала чотирьом старшим класам класичної гімназії і була
зорієнтована не лише на ґрунтовне опанування предметів, а й на всебічний
гармонійний розвиток учнів, багато уваги приділялося українознавчим предметам.
Навчальний заклад мав у своєму розпорядженні добре обладнаний природничий
кабінет, телескоп, фізичну лабораторію, музичний клас, багату бібліотеку. При
ньому були власна лікарня, їдальня, спортивний зал, церква, музей, спортзали,
гуртожиток. Це був зразковий навчальний заклад усієї Російської імперії.
До роботи в
колегії Павла Галагана залучали викладачів університету Св. Володимира та
кращих учителів київських гімназій.
Він пожертвував
свій маєток у с. Дігтярі для ремісничого училища (1876 p.). Завдяки йому у
Прилуках було відкрито чоловічу й жіночу гімназії.
Григорій Галаган
відомий також як один з авторів Селянської реформи 1861 р. – пропонував звільнити
селян із землею без викупу (не прийнято),
працював у Державній раді Рос-ї імперії, розробляв умови переселення
селян до Сибіру, скасування/зменшення викупних платежів.
У маєтку Григорія
Галагана в Сокиринцях був кріпак Остап
Вересай – сліпий кобзар, якому Галаган дав волю, купив хату, познайомив з
культурними діячами 19ст. Його грою захоплювалися укр. композитори, Шевченко
подарував йому свій «Кобзар», О. Вересая називали «Укр. Гомером». Зараз у
Сокиринцях кожного року проходить музичне «Вересаєве свято», а в самому палаці
Галаганів (він єдиний на Чернігівщині, який не був зруйнований селянами в роки
революції) розташоване училище і музей.
Немає коментарів:
Дописати коментар