Або Цезар, або ніхто
AUT CAESAR AUT NIHIL ( рос. или грудь в крестах, или голова в кустах; укр. або пан, або пропав). Римський диктатор і полководець Гай Юлій Цезар відомий хоробрістю й рішучістю. Ці слова було викарбувано на одному із бюстів Цезаря.
AUT CAESAR AUT NIHIL ( рос. или грудь в крестах, или голова в кустах; укр. або пан, або пропав). Римський диктатор і полководець Гай Юлій Цезар відомий хоробрістю й рішучістю. Ці слова було викарбувано на одному із бюстів Цезаря.
А все-таки вона
крутиться
Цей вислів, нібито належить визначному італійському астрономові, фізику і механіку Галілею, який залишив після себе чимало винаходів та зробив великий внесок у розвиток науки. Ще в молодості Галілей познайомився з книгою Коперника і став переконаним прихильником геліоцентричної моделі світу. Спочатку, в XVI столітті, католицька церква ще поблажливо ставилася до вчення Коперника, хоча багато видних теологів вже тоді засуджували його як єресь. Вони вказували на те, що гіпотеза про рух Землі прямо суперечить текстам Псалмів, віршу з Еклезіаста, а також епізоду з "Книги Ісуса Навина", де, на їхню думку, ясно говориться, що Земля нерухома, а Сонце ходить навколо Землі.
Галілея викликали до Риму на суд Інквізиції за підозрою в єресі. Галілей підкорився, і прибув у Рим 13 лютого 1633. Слідство тягнулося з 21 квітня по 21 червня 1633. По закінченні першого допиту обвинуваченого взяли під арешт. Галілей провів в ув'язненні всього 18 днів - ця незвичайна поблажливість, ймовірно, була викликана згодою Галілея покаятися. Останній допит Галілея відбувся 21 червня. Галілей підтвердив, що згоден вимовити потрібне від нього зречення. Звідси і бере початок фраза "І все-таки вона крутиться!" - яку нібито виголосив у Галілео Галілей, будучи вимушеним відректися перед інквізицією від свого переконання .
Судячи за свідченнями друзів і листів самого Галілея, його погляди після показного покаяння не змінилися, він як і раніше був переконаний в обертанні Землі. Однак не існує доказів того, що Галілей говорив цю фразу. Біографія Галілея, написана в 1717 його учнем і послідовником Вінченцо Вівіані, не містить жодних згадок цієї фрази.
Як виявили історики, міф про те, що Галілей вимовив "І все-таки вона крутиться!" був створений і запущений в обіг в 1757 (тобто через сто з гаком років після зречення Галілея) італійським журналістом Джузеппе Баретт і став широко відомий в 1761 після перекладу книги Баретт на французьку. Фразеологічний зворот вживають в тих випадках, коли людина впевнена у своїй правоті.
Цей вислів, нібито належить визначному італійському астрономові, фізику і механіку Галілею, який залишив після себе чимало винаходів та зробив великий внесок у розвиток науки. Ще в молодості Галілей познайомився з книгою Коперника і став переконаним прихильником геліоцентричної моделі світу. Спочатку, в XVI столітті, католицька церква ще поблажливо ставилася до вчення Коперника, хоча багато видних теологів вже тоді засуджували його як єресь. Вони вказували на те, що гіпотеза про рух Землі прямо суперечить текстам Псалмів, віршу з Еклезіаста, а також епізоду з "Книги Ісуса Навина", де, на їхню думку, ясно говориться, що Земля нерухома, а Сонце ходить навколо Землі.
Галілея викликали до Риму на суд Інквізиції за підозрою в єресі. Галілей підкорився, і прибув у Рим 13 лютого 1633. Слідство тягнулося з 21 квітня по 21 червня 1633. По закінченні першого допиту обвинуваченого взяли під арешт. Галілей провів в ув'язненні всього 18 днів - ця незвичайна поблажливість, ймовірно, була викликана згодою Галілея покаятися. Останній допит Галілея відбувся 21 червня. Галілей підтвердив, що згоден вимовити потрібне від нього зречення. Звідси і бере початок фраза "І все-таки вона крутиться!" - яку нібито виголосив у Галілео Галілей, будучи вимушеним відректися перед інквізицією від свого переконання .
Судячи за свідченнями друзів і листів самого Галілея, його погляди після показного покаяння не змінилися, він як і раніше був переконаний в обертанні Землі. Однак не існує доказів того, що Галілей говорив цю фразу. Біографія Галілея, написана в 1717 його учнем і послідовником Вінченцо Вівіані, не містить жодних згадок цієї фрази.
Як виявили історики, міф про те, що Галілей вимовив "І все-таки вона крутиться!" був створений і запущений в обіг в 1757 (тобто через сто з гаком років після зречення Галілея) італійським журналістом Джузеппе Баретт і став широко відомий в 1761 після перекладу книги Баретт на французьку. Фразеологічний зворот вживають в тих випадках, коли людина впевнена у своїй правоті.
Або все, або нічого
Автор вислову — римський імператор Калігула. Він витрачав великі кошти із скарбниці на себе. Коли йому дорікнули цим, імператор відповів: «Жити потрібно або в усьому собі відмовляючи, або як Цезар», що керувався принципом: «Прийшов, побачив, переміг».
Фразеологізм «або все, або нічого» вживають, коли потрібно висловити рішучість, готовність домогтися всього бажаного ціною неймовірних зусиль, будь-яких жертв чи навіть життя.
Авгієві стайні
Автор вислову — римський імператор Калігула. Він витрачав великі кошти із скарбниці на себе. Коли йому дорікнули цим, імператор відповів: «Жити потрібно або в усьому собі відмовляючи, або як Цезар», що керувався принципом: «Прийшов, побачив, переміг».
Фразеологізм «або все, або нічого» вживають, коли потрібно висловити рішучість, готовність домогтися всього бажаного ціною неймовірних зусиль, будь-яких жертв чи навіть життя.
Авгієві стайні
Вперше згадуються старогрецьким істориком Діодором Сіцілійським (І ст. до
н. е.), який викладає міф про Авгія – царя Еліди, сина бога сонця Геліоса.
Авгій мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилися протягом З0
років. Геракл, перепинивши течію річки Алфей, спрямував її на стайні, що були
очищені в такий спосіб за один день. Це був сьомий подвиг Геракла.
У переносному значенні вираз стали вживати ще античні письменники (Сенека,
Лукіан та ін.), характеризуючи безладдя, запущені справи.
Альма-матер
Значення - університет, навчальний заклад, в якому навчався.
Буквальний переклад з латини "годувальниця" ("alma" - та, що годує, "mater" - мати). Ще з часів Давнього Риму студенти стали називати так свої навчальні заклади. Так вони їх називають і зараз. Цей же вислів вживається і в англійській мові. Воно вказано в Американському словнику "American Heritage Dictionary of Idioms" Крістіна Аммера (by Christine Ammer), 1992 р.
Значення - університет, навчальний заклад, в якому навчався.
Буквальний переклад з латини "годувальниця" ("alma" - та, що годує, "mater" - мати). Ще з часів Давнього Риму студенти стали називати так свої навчальні заклади. Так вони їх називають і зараз. Цей же вислів вживається і в англійській мові. Воно вказано в Американському словнику "American Heritage Dictionary of Idioms" Крістіна Аммера (by Christine Ammer), 1992 р.
Альфа і омега
Початок і кінець. Перша і остання букви латинського алфавіту.Звідси й
значення цього виразу: початок і кінець, все, що є. (З Біблії, Апокаліпсис,
1,8; 2,3: "Я єсмь альфа і омега, початок і кінець, – каже господь", і
далі: "...Голос, ніби сурма, що говорив: "Я єсмь альфа і омега,
перший і останній" (1, 10).
Ганнібалова клятва
Римський історик Полібій (II ст. до н. е.) розповідає, що коли майбутньому
карфагенському полководцеві Аннібалу (Ганнібалу, 247-183 до н. е.) сповнилося
10 років, батько примусив його поклястися завжди бути непримиренним ворогом
Риму. Аннібал додержав клятви. Не раз він завдавав римському війську тяжких
поразок. Зазнавши розгрому і переконавшись у неможливості продовжувати
боротьбу. Аннібал покінчив життя самогубством.
У переносному значенні – тверда рішимість боротися до кінця.
Ім'я Аннібала вживається на означення відважного полководця.
Аріаднина нитка, нитка Аріадни
За грецькою міфологією Аріадна — донька царя Криту Міноса і Пасіфаї. Колі
на острів Крит з Афін разом із хлопцями, приреченими на поживу Мінотаврові,
прибув царевич Тесей, Аріадна закохалася у нього. Мінотавр знаходився у
Лабіринті — палаці з такою кількістю переходів, що із нього було неможливо
вибратися. Аріадна дала Тесею клубок ниток, які він розмотував, входячи до
Лабіринту. Вбивши Мінотавра, Тесей вибрався з Лабіринту за допомогою розмотаної
нитки (Овідій, Метаморфози). У переносному розумінні нитка Аріадни —
шляховказівна нитка, можливість, що допомагає вийти із скрутного
положення.
П’ята Ахіллеса
У грецькій міфології Ахіллес (Ахілл) — один із найсильніших і хоробріших
Героїв; він оспіваний в «Іліаді» Гомера. Післягомерівський міф, переданий
римським письменником Гігіном, повідомляє, що матір Ахілла — богиня Фетіда,
бажаючи зробити сина безсмертним, занурювала його у священні води річки Стікс.
Лише п’ята, за яку Фетіда його тримала, не торкнулася води і залишилася
вразливою. У цю п’яту Ахілл і був смертельно поранений стрілою Паріса. Звідси
виник вираз «п’ята Ахіллеса», що вживається у значенні: слабке, вразливе
місце.
Багатий, мов Крез
Дві з половиною тисячі років тому в Лідії — державі на західному узбережжі
Малої Азії царював Крез, який зібрав у своєму палаці незліченні скарби. Слава
про них пішла далеко по світу, і з того часу в багатьох мовах стали вживати
вислів: «Багатий, мов Крез». І навіть саме ім'я Креза набрало переносного значення:
фантастично багата людина.
Без надії сподіваюсь
CONTRA SPEM SPERO. Назва вірша української письменниці Лесі Українки, що стала крилатим виразом, який містить заклик до терпіння і мужності у подоланні життєвих перешкод, виклик важкій долі.
CONTRA SPEM SPERO. Назва вірша української письменниці Лесі Українки, що стала крилатим виразом, який містить заклик до терпіння і мужності у подоланні життєвих перешкод, виклик важкій долі.
Без Церери і Венера
байдужа
(без їжі і матеріального добробуту любові немає) — SINE CERERE ET LIBERO FRIGET VENUS. Афоризм-алегорія, героями якого є античні богині Церера і Венера. Культ Церери був поширений серед римських хліборобів. Щороку у квітні в Римі на честь Церери відбувалися свята, що називалися цереалії. «Дари Церери» — перен.: земні плоди. Венера спочатку також була богинею родючості і рослинництва. Зі становленням релігії вона стає богинею подружнього життя. Афоризм наголошує на приматі матеріального над духовним. Римському комедіографу Теренцію належить такий варіант виразу: «Без Церери і Вакха Венера байдужа».
(без їжі і матеріального добробуту любові немає) — SINE CERERE ET LIBERO FRIGET VENUS. Афоризм-алегорія, героями якого є античні богині Церера і Венера. Культ Церери був поширений серед римських хліборобів. Щороку у квітні в Римі на честь Церери відбувалися свята, що називалися цереалії. «Дари Церери» — перен.: земні плоди. Венера спочатку також була богинею родючості і рослинництва. Зі становленням релігії вона стає богинею подружнього життя. Афоризм наголошує на приматі матеріального над духовним. Римському комедіографу Теренцію належить такий варіант виразу: «Без Церери і Вакха Венера байдужа».
Берегти як зіницю ока
Таке порівняння неодноразово трапляється в Біблії, наприклад у Книзі притч
Соломона: «Збережи заповіді мої — і будеш живий; і вчення моє — як зіницю очей
твоїх». Воно пов’язане з особливою цінністю органу зору, адже ушкодження зіниці
призводить до невиліковної сліпоти.
Фразеологізм означає пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти
що-небудь або кого-небудь.
Березова каша
Ще за часів Київської Русі дітей навчав грамоти дяк. Важливою подією в
житті учнів і їхніх батьків було закінчення визначеного періоду навчання, яке
урочисто святкували: варили великий горщик смачної каші й відносили учням.
Після уроків починався веселий бенкет. Цей звичай протягом історії зазнав
чималих змін, породивши в сучасній мові слово «однокашник», що означає «товариш
по навчанню». Однак не всі діти навчалися успішно. Щотижня у визначений день
дяк бив березовими різками ледарів, бешкетників і неслухняних — всипав їм
«березової каші».
Нині жартівливий фразеологізм «березова каша» означає покарання за провину.
Нині жартівливий фразеологізм «березова каша» означає покарання за провину.
Бочка (діжка) Данаїд
Давній міф розповідає, що якийсь Данос втік від свого брата-близнюка і став
царем у грецькому місті Аргосі. Але п'ятдесят синів його брата розшукали Даноса
і запропонували п'ятдесяти його дочкам — Данаїдам вийти за них заміж. Данос дав
на це згоду, але вручив кожній із своїх дочок по кинджалу, щоб вони, як тільки
одружаться, негайно повбивали своїх чоловіків. Так вони й зробили, крім однієї,
яка справді любила свого нареченого. За цей злочин боги прирекли Данаїд цілу
вічність наповнювати водою з річок підземного царства бездонну бочку.
У наш час, коли хто-небудь робить марну працю, кажуть:
«Він хоче наповнити бочку Данаїд».
У наш час, коли хто-небудь робить марну працю, кажуть:
«Він хоче наповнити бочку Данаїд».
Бути чи не бути
Слова з монологу Гамлета, героя трагедії "Гамлет, принц Датський"
(1601) великого англійського драматурга В. Шекспіра.
У переносному вживанні означають: найважливіше питання, питання життя і смерті.
У переносному вживанні означають: найважливіше питання, питання життя і смерті.
Валтасарів бенкет
Великі багатства зібрали у Вавилоні його царі. Нікого не боялася могутня
держава Вавилонія. І не помічав останній вавілонський цар Валтасар, як міцніла
сусідня Персія. Свавільний Валтасар не зважав ні на жерців, ні на купців, до порад
яких прислухалися його попередники. Дні і ночі бенкетував він у своєму палаці,
забувши про державні справи.
Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона. І от уночі, розповідає легенда, напівп'яний Валтасар і його вельможі побачили на стіні великого залу руку, яка написала вогненними буквами слова: «Пораховано, зважено й віддано персам». Це був останній бенкет Валтасара. Тієї ж ночі жерці відчинили ворогам брами Вавилона, а вранці Валтасара знайшли мертвого в його палаці.
Ось чому вислів «Валтасарів бенкет» означає: веселе, легковажне життя перед великим лихом.
Варфоломіївська ніч
Масова різня гугенотів (протестантів) у Парижі в ніч на 24 серпня 1572 р. – свято святого Варфоломія. Католики тоді по-зрадницькому знищили близько 30 тис. гугенотів. Події Варфоломіївської ночі відображені в ряді літературних творів ("Хроніка часів Карла IX" П. Меріме, "Юність Генріха IV" Г. Манна та ін.).
Вживається на означення жорстокої масової розправи.
Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона. І от уночі, розповідає легенда, напівп'яний Валтасар і його вельможі побачили на стіні великого залу руку, яка написала вогненними буквами слова: «Пораховано, зважено й віддано персам». Це був останній бенкет Валтасара. Тієї ж ночі жерці відчинили ворогам брами Вавилона, а вранці Валтасара знайшли мертвого в його палаці.
Ось чому вислів «Валтасарів бенкет» означає: веселе, легковажне життя перед великим лихом.
Варфоломіївська ніч
Масова різня гугенотів (протестантів) у Парижі в ніч на 24 серпня 1572 р. – свято святого Варфоломія. Католики тоді по-зрадницькому знищили близько 30 тис. гугенотів. Події Варфоломіївської ночі відображені в ряді літературних творів ("Хроніка часів Карла IX" П. Меріме, "Юність Генріха IV" Г. Манна та ін.).
Вживається на означення жорстокої масової розправи.
Вогнем і мечем
Вираз походить від афоризму, приписуваного старогрецькому лікареві Гіппократу (460-370 до н. е.): "Чого не лікують ліки, те виліковує залізо, чого не лікує залізо, те виліковує вогонь". Пізніше (у римських поетів І ст. до н. е.) вислів набув переносного значення: знищувати ворога зброєю і пожежами.
Зараз він означає, безжалісно знищувати що-небудь, застосовуючи крайні міри насильства. Ці слова були гаслом польської шляхти; часто використовуються для її характеристики.
Всипати по перше число
В давнину учнів школи часто піддавали тілесним покаранням, часто навіть без будь-якої провини з боку того, кого карали. Якщо наставник надто вже старався, і його учню діставалося більше, ніж було потрібно, школяра могли звільнити від подальших побоїв в поточному місяці, аж до першого числа наступного місяця. Саме так і виник вислів "всипати по перше число".
Газетна качка
Є кілька версій походження цього поняття, з яких дві найбільш поширені.
Вираз походить від афоризму, приписуваного старогрецькому лікареві Гіппократу (460-370 до н. е.): "Чого не лікують ліки, те виліковує залізо, чого не лікує залізо, те виліковує вогонь". Пізніше (у римських поетів І ст. до н. е.) вислів набув переносного значення: знищувати ворога зброєю і пожежами.
Зараз він означає, безжалісно знищувати що-небудь, застосовуючи крайні міри насильства. Ці слова були гаслом польської шляхти; часто використовуються для її характеристики.
Всипати по перше число
В давнину учнів школи часто піддавали тілесним покаранням, часто навіть без будь-якої провини з боку того, кого карали. Якщо наставник надто вже старався, і його учню діставалося більше, ніж було потрібно, школяра могли звільнити від подальших побоїв в поточному місяці, аж до першого числа наступного місяця. Саме так і виник вислів "всипати по перше число".
Газетна качка
Є кілька версій походження цього поняття, з яких дві найбільш поширені.
Згідно з першою з них, в Європі XVI ст. були популярні розповіді бувалих
людей (моряків, єзуїтів-місіонерів) про якусь землі, де всього в достатку, а,
наприклад,, качок так багато, що вони сидять навіть на деревах. І варто-де
тільки потрясти дерево, як жирні, нелякані качки самі падають з гілок, подібно
перезрілим грушам. Вважається, що такі розповіді і стали причиною того, що
слово «качка» стало асоціюватися з вигадкою, неправдивою інформацією. І коли у
Франції в XVI ст. почали виходити «фейлетони» (перші газети, схожі на
листівки), французи почали зневажливо називати «качками» ті їх повідомлення,
достовірність яких викликала великі сумніви.
Друга версія. У Німеччині XVII ст. редактори газет зазвичай ставили букви NT (скорочення від латинського поп testantur - «не перевірено») під тими новинами, в достовірності яких вони не були впевнені. А скорочення NT звучить як «энтэ», і точно так само вимовляється слово «качка». Звідси і назва для всякого роду помилковою газетної інформації.
Традиційно використовується стосовно до помилкових повідомлень у пресі, які робляться в політичних або комерційних цілях (для публікації сенсаційного матеріалу, який повинен підняти, тираж газети, змусити про неї говорити тощо).
Друга версія. У Німеччині XVII ст. редактори газет зазвичай ставили букви NT (скорочення від латинського поп testantur - «не перевірено») під тими новинами, в достовірності яких вони не були впевнені. А скорочення NT звучить як «энтэ», і точно так само вимовляється слово «качка». Звідси і назва для всякого роду помилковою газетної інформації.
Традиційно використовується стосовно до помилкових повідомлень у пресі, які робляться в політичних або комерційних цілях (для публікації сенсаційного матеріалу, який повинен підняти, тираж газети, змусити про неї говорити тощо).
Джерело: http://bibliograph.com.ua/encSlov/4/2.htm
Ганнібал біля воріт
HANNIBAL AD/ANTE PORTAS. Вираз вживають, як вказівку на близьку і серйозну небезпеку. Відповідає висловам "ворог біля воріт", «"війна біля воріт". Вперше фразу вжив Цицерон («Філіппіки», I, 5, 11): "З якої ж причини вчора в таких грубих виразах вимагали мого приходу в сенат? Ганнібал, мабуть стояв біля воріт?" Фраза також зустрічається у Тита Лівія («Історія Риму від заснування міста», XXIII, 16) Ганнібал підійшов до самих воріт міста Ноли. Ці слова прийнято пов'язувати з подіями 211 р. До н.е. е. Ганнібал привів своє військо під Рим, проте простоявши під містом кілька днів і не зробивши штурму, відійшов від нього. Тіт Лівій (там же, XXVI, 7) пише, що серйозної небезпеки для Риму не було, а Ганнібал прагнув змусити римське військо зняти облогу з багатого і сильного міста Капуї, за п'ять років до цього перейшов на бік Карфагена. Його план не вдався. Римське військо продовжило осаджувати Капую, а Ганнібал не володів достатніми силами для штурму Риму.
Ганнібал біля воріт
HANNIBAL AD/ANTE PORTAS. Вираз вживають, як вказівку на близьку і серйозну небезпеку. Відповідає висловам "ворог біля воріт", «"війна біля воріт". Вперше фразу вжив Цицерон («Філіппіки», I, 5, 11): "З якої ж причини вчора в таких грубих виразах вимагали мого приходу в сенат? Ганнібал, мабуть стояв біля воріт?" Фраза також зустрічається у Тита Лівія («Історія Риму від заснування міста», XXIII, 16) Ганнібал підійшов до самих воріт міста Ноли. Ці слова прийнято пов'язувати з подіями 211 р. До н.е. е. Ганнібал привів своє військо під Рим, проте простоявши під містом кілька днів і не зробивши штурму, відійшов від нього. Тіт Лівій (там же, XXVI, 7) пише, що серйозної небезпеки для Риму не було, а Ганнібал прагнув змусити римське військо зняти облогу з багатого і сильного міста Капуї, за п'ять років до цього перейшов на бік Карфагена. Його план не вдався. Римське військо продовжило осаджувати Капую, а Ганнібал не володів достатніми силами для штурму Риму.
Ганнібалова клятва
Вислів означає рішучість боротися до кінця, не дивлячись ні на що. Ще
Ганнібаловою клятвою називають обітницю, яку людина дає в юности, збираючись
присвятити себе якійсь справі на все життя.
Дарунки данайців
Вислів виник із грецьких сказань про Троянську війну, зокрема, троянського коня. Вживається у значенні: підступні дарунки, що несуть із собою загибель.
Дамоклів меч
Вислів пішов з давньогрецької легенди, яку розповів Цицерон у творі "Тускуланські розмови". Дамокл, один з наближених сіракузького тирана Діонісія Старшого (432 - 367 рр. до н.е.), став говорити, що Діонісій - один з найщасливіших людей. Останній посадив Дамокла на своє місце, а над його головою повісив меч на кінській волосині, як символ тих небезпек, що можуть спіткати правителя.
Вислів виник із грецьких сказань про Троянську війну, зокрема, троянського коня. Вживається у значенні: підступні дарунки, що несуть із собою загибель.
Дамоклів меч
Вислів пішов з давньогрецької легенди, яку розповів Цицерон у творі "Тускуланські розмови". Дамокл, один з наближених сіракузького тирана Діонісія Старшого (432 - 367 рр. до н.е.), став говорити, що Діонісій - один з найщасливіших людей. Останній посадив Дамокла на своє місце, а над його головою повісив меч на кінській волосині, як символ тих небезпек, що можуть спіткати правителя.
Драконівські закони
Так називають надзвичайно суворі закони за ім'ям Драконта, першого законодавця Афінської республіки (VII ст. до н.е.). Існувала легенда, що ці закони були написані кров'ю (Плутарх "Солон")
Так називають надзвичайно суворі закони за ім'ям Драконта, першого законодавця Афінської республіки (VII ст. до н.е.). Існувала легенда, що ці закони були написані кров'ю (Плутарх "Солон")
І сказав брате: "Се
моє, та це моє також"
Ці рядки є у творі "Слово о полку Ігоревім", і промовляють їх руські князі один до одного: "Перестали князі невірних воювати, стали один одному казати: "Се моє, та це моє також, брате!" Стали вони діла дрібні вважати за великі, на себе самих підіймати чвари..." ("Слово о полку Ігоревім" у перекладі М.Рильського). У цьому творі йдеться про похід Ігоря на половців, під час якого він зазнав поразки. У 1184 р. Великий князь київський Святослав Всеволодович здійснив з іншими князями вдалий похід до Половецького степу. Його було розпочато ранньою весною, щоб застати кочовиків в зимівлях. Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича також було запрошено взяти участь у цьому поході, але він не встиг підійти з військом через погодні умови. Не дочекавшись на нього, князі вирушили у степ, й Ігор залишився без своєї частки слави. Тому влітку цього ж року він здійснив самостійно зі своїми родичами похід на половців. Але цього успіху йому здалося замало. Тому в наступному, 1185 р., зібравши дружини свого брата Всеволода Курського та декількох небожів, він вирушив "пошукати долі на Дону великім". Похід закінчився невдало - повним розгромом княжого війська. Це сталося, по-перше, через неузгодженість у діях князів; по-друге, у 1185 р. половецькі хани об'єдналися під приводом Кзака, Кобяка та Кончака з метою завдати Русі удару у відповідь Саме на це об'єднане військо й натрапили дружини Ігоря та Всеволода.
В наш час ці слова можуть використовуватись в особистих стосунках для засудження егоїзму.
Ці рядки є у творі "Слово о полку Ігоревім", і промовляють їх руські князі один до одного: "Перестали князі невірних воювати, стали один одному казати: "Се моє, та це моє також, брате!" Стали вони діла дрібні вважати за великі, на себе самих підіймати чвари..." ("Слово о полку Ігоревім" у перекладі М.Рильського). У цьому творі йдеться про похід Ігоря на половців, під час якого він зазнав поразки. У 1184 р. Великий князь київський Святослав Всеволодович здійснив з іншими князями вдалий похід до Половецького степу. Його було розпочато ранньою весною, щоб застати кочовиків в зимівлях. Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича також було запрошено взяти участь у цьому поході, але він не встиг підійти з військом через погодні умови. Не дочекавшись на нього, князі вирушили у степ, й Ігор залишився без своєї частки слави. Тому влітку цього ж року він здійснив самостійно зі своїми родичами похід на половців. Але цього успіху йому здалося замало. Тому в наступному, 1185 р., зібравши дружини свого брата Всеволода Курського та декількох небожів, він вирушив "пошукати долі на Дону великім". Похід закінчився невдало - повним розгромом княжого війська. Це сталося, по-перше, через неузгодженість у діях князів; по-друге, у 1185 р. половецькі хани об'єдналися під приводом Кзака, Кобяка та Кончака з метою завдати Русі удару у відповідь Саме на це об'єднане військо й натрапили дружини Ігоря та Всеволода.
В наш час ці слова можуть використовуватись в особистих стосунках для засудження егоїзму.
Йти до Каносси
Означає каятися, принижуватися, йти до свого найлютішого ворога, який переміг. Вислів виник у зв'язку з незвичайним завершенням тривалої політичної боротьби німецького імператора Генріха IV (1056 - 1106 рр.) з Папою Григорієм VII (1073 - 1085 рр.). Будучи проклятим Папою за непокору, Генріх взимку 1077 р. пішов пішки до Каносси, де тоді знаходився Папа, щоб покаятися.
"Мета виправдовує засоби"
Фразу приписують Ніколло Макіаваллі
Між Сциллою та Харибдою
За віруванням давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Лиссинської протоки жили два чудовиська: Сцилла та Харибда, що знищували мореплавців ("Одіссея" Гомера). Відтак, вислів використовується в значенні: опинитися між двома ворожими силами.
Мій жереб з голяками
З 1769 р. Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами, щоразу відхиляючи пропозиції церковних і світських осіб. Навіть Катерині II не вдалося залучити Сковороду до царського двору.Він, вірний син України, не міг піти на службу до жінки, яка душила кріпацтвом його народ. У збірці "Сад божественних пісень" Сковорода звертається до вельможного панства: "Мій жереб з голяками". Його вірші є прихованим протестом проти самодержавної влади в Україні. Ці слова розкривають його життєву позицію, його вибір, який свідчить про глибоку повагу до народу.
Означає каятися, принижуватися, йти до свого найлютішого ворога, який переміг. Вислів виник у зв'язку з незвичайним завершенням тривалої політичної боротьби німецького імператора Генріха IV (1056 - 1106 рр.) з Папою Григорієм VII (1073 - 1085 рр.). Будучи проклятим Папою за непокору, Генріх взимку 1077 р. пішов пішки до Каносси, де тоді знаходився Папа, щоб покаятися.
"Мета виправдовує засоби"
Фразу приписують Ніколло Макіаваллі
Між Сциллою та Харибдою
За віруванням давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Лиссинської протоки жили два чудовиська: Сцилла та Харибда, що знищували мореплавців ("Одіссея" Гомера). Відтак, вислів використовується в значенні: опинитися між двома ворожими силами.
Мій жереб з голяками
З 1769 р. Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами, щоразу відхиляючи пропозиції церковних і світських осіб. Навіть Катерині II не вдалося залучити Сковороду до царського двору.Він, вірний син України, не міг піти на службу до жінки, яка душила кріпацтвом його народ. У збірці "Сад божественних пісень" Сковорода звертається до вельможного панства: "Мій жереб з голяками". Його вірші є прихованим протестом проти самодержавної влади в Україні. Ці слова розкривають його життєву позицію, його вибір, який свідчить про глибоку повагу до народу.
Останнє китайське
попередження
В 1950-1960-х рр. американські літаки часто порушували повітряний простір Китаю з метою розвідки. Китайська влада фіксувала кожне порушення і всякий раз висилала по дипломатичним каналам "попередження" США, але ніякий реальних результатів такі попередження не мали, а рахунок їм вже вівся на сотні. Така політика стала причиною появи вислову "останнє китайське попередження", що означає погрози без наслідків.
Перемивати кості
У православних греків, а також деяких слов'янських народів існував звичай вторинного поховання - кістки небіжчика викопувались, промивалися водою й вином і клалися назад. Якщо труп знаходили в нерозкладеному стані, це означало що за життя ця людина була грішником, і на ньому лежить прокляття - виходити вночі з могили у вигляді упиря, вампіра, вурдалака й губити людей. Таким чином обряд перемивання кісток був потрібний, щоб упевнитися у відсутності такого прокляття.
В 1950-1960-х рр. американські літаки часто порушували повітряний простір Китаю з метою розвідки. Китайська влада фіксувала кожне порушення і всякий раз висилала по дипломатичним каналам "попередження" США, але ніякий реальних результатів такі попередження не мали, а рахунок їм вже вівся на сотні. Така політика стала причиною появи вислову "останнє китайське попередження", що означає погрози без наслідків.
Перемивати кості
У православних греків, а також деяких слов'янських народів існував звичай вторинного поховання - кістки небіжчика викопувались, промивалися водою й вином і клалися назад. Якщо труп знаходили в нерозкладеному стані, це означало що за життя ця людина була грішником, і на ньому лежить прокляття - виходити вночі з могили у вигляді упиря, вампіра, вурдалака й губити людей. Таким чином обряд перемивання кісток був потрібний, щоб упевнитися у відсутності такого прокляття.
Після нас хоч потоп
Цей вислів приписують французькому королю Людовіку XV, але мемуаристи стверджують, що він належить фаворитці цього короля маркізі де Помпадур. Вона сказала це в 1757 р., щоб заспокоїти короля, засмученого поразкою французьких військ біля Росбаху. Можливо, ця фраза - алюзія на вірш невідомого грецького поета, що його часто цитували Цицерон та Сенека: "Після моєї смерті нехай світ у вогнищі загине". За часів свого правління Людовік XV (1715 - 1774) та його оточення вели розкішний спосіб життя. Вони витрачали гроші казни, використовуючи їх для власних розваг: купували коштовний одяг, влаштовували бали, будували палаци. Людовік XV мало приділяв уваги державним справам, віддаючи перевагу розвагам. Народ Франції, на його думку, існував лише для того, щоб задовольняти бажання й примхи короля. Версаль продовжував веселитись. Гроші текли без обліку, хоч вибивати їх з народу ставало дедалі важче. Також вважається що за цих обставин Людовік XV заявив: "На наш вік вистачить", а потім додав і слова: "Після нас хоч потоп".
Цей вислів приписують французькому королю Людовіку XV, але мемуаристи стверджують, що він належить фаворитці цього короля маркізі де Помпадур. Вона сказала це в 1757 р., щоб заспокоїти короля, засмученого поразкою французьких військ біля Росбаху. Можливо, ця фраза - алюзія на вірш невідомого грецького поета, що його часто цитували Цицерон та Сенека: "Після моєї смерті нехай світ у вогнищі загине". За часів свого правління Людовік XV (1715 - 1774) та його оточення вели розкішний спосіб життя. Вони витрачали гроші казни, використовуючи їх для власних розваг: купували коштовний одяг, влаштовували бали, будували палаци. Людовік XV мало приділяв уваги державним справам, віддаючи перевагу розвагам. Народ Франції, на його думку, існував лише для того, щоб задовольняти бажання й примхи короля. Версаль продовжував веселитись. Гроші текли без обліку, хоч вибивати їх з народу ставало дедалі важче. Також вважається що за цих обставин Людовік XV заявив: "На наш вік вистачить", а потім додав і слова: "Після нас хоч потоп".
Революція пожирає своїх
дітей
Слова, сказані перед стратою відомим діячем Великої французької революції Жоржем Жаком Дантоном (1759-1794). Він став однією з багатьох жертв, загиблих від рук недавніх соратників. У 1794 р. якобінці видали ряд декретів, які поклали початок "великого терору", який був спрямований проти всіх "ворогів народу", проти тих, хто "так чи інакше сприяв ворогам Франції", намагався порушити "чистоту і силу революційних принципів" і т. ін. Жертвою репресій ставали як дворяни-роялісти, так і самі революціонери, які з тих чи інших причин оголошувалися "ворогами народу". Так, Ж. Дантону, К. Демулену та їх однодумцям, які виступали проти крайнощів терору, за перемир'я з зовнішнім ворогом (щоб надати країні перепочинок), дали прізвисько "поблажливих", звинуватили у сприянні ворогам революції і після короткого суду стратили на гільйотині 5 квітня 1794 р.
Стоячи перед лицем революційного трибуналу, Ж. Дантон з гіркотою кинув його членам: "Це я наказав заснувати ваш підлий трибунал - так вибачать мені Бог і люди!"
Сенс виразу: логіка післяреволюційних подій така, що боротьба між самими революціонерами стає неминучою, і зазвичай люди, яких революція підносить на вершину державної влади, гинуть першими:
Увійшли в історію і інші фрази Ж. Дантона - "Сміливість, сміливість і ще раз сміливість" і "Хіба можна забрати з собою свою батьківщину на підошвах черевиків?".
Слова, сказані перед стратою відомим діячем Великої французької революції Жоржем Жаком Дантоном (1759-1794). Він став однією з багатьох жертв, загиблих від рук недавніх соратників. У 1794 р. якобінці видали ряд декретів, які поклали початок "великого терору", який був спрямований проти всіх "ворогів народу", проти тих, хто "так чи інакше сприяв ворогам Франції", намагався порушити "чистоту і силу революційних принципів" і т. ін. Жертвою репресій ставали як дворяни-роялісти, так і самі революціонери, які з тих чи інших причин оголошувалися "ворогами народу". Так, Ж. Дантону, К. Демулену та їх однодумцям, які виступали проти крайнощів терору, за перемир'я з зовнішнім ворогом (щоб надати країні перепочинок), дали прізвисько "поблажливих", звинуватили у сприянні ворогам революції і після короткого суду стратили на гільйотині 5 квітня 1794 р.
Стоячи перед лицем революційного трибуналу, Ж. Дантон з гіркотою кинув його членам: "Це я наказав заснувати ваш підлий трибунал - так вибачать мені Бог і люди!"
Сенс виразу: логіка післяреволюційних подій така, що боротьба між самими революціонерами стає неминучою, і зазвичай люди, яких революція підносить на вершину державної влади, гинуть першими:
Увійшли в історію і інші фрази Ж. Дантона - "Сміливість, сміливість і ще раз сміливість" і "Хіба можна забрати з собою свою батьківщину на підошвах черевиків?".
У тебе що, шаблі немає?
Цей крилатий вислів належить польському королю Владиславу IV Вазі. У 1620 р. він нагородив Богдана Хмельницького золотою шаблею за зразкову службу під час війни проти турок. 1646 р., коли Богдан Хмельницький у складі посольства поїхав до короля Владислава IV, новий чигиринський підстароста захопив його маєток і жорстоко побив одного з його синів. Усі спроби встановити справедливість за допомогою польського сейму не дали жодного результату, а безвладний король натякнув на нагородну зброю як на спосіб розв'язання суперечки: "У тебе що, шаблі немає?"
Хто до нас з мечем прийде, той від меча й загине
Так сказав Олександр Невський, коли на Новгород напали німецькі рицарі. Це трапилося напередодні Льодового побоїща на Чудському озері. Ця битва відбулася 5 квітня 1242 р. Німці намагалися перетнути Русі шлях до Балтійського моря. Напередодні Олександр Невський звільнив від німців Псковську землю, після чого перед ним постала задача припинити просування ворога на Новгород. Внаслідок перемоги німецькі рицарі були повністю відкинуті від кордонів.
У наш час ці слова можна розуміти так: проти однієї сили завжди знайдеться інша сила. Щодо відносин між країнами, то на випадок війни у будь-якої держави є армія, яка застосовує силу, щоб відбити напад. За сучасних умов всі конфлікти треба вирішувати мирним шляхом. Але якщо дії терористів призводять до загибелі тисяч людей, то до них треба застосовувати аналогічні заходи, щоб викоренити це явище у світі.
Цей крилатий вислів належить польському королю Владиславу IV Вазі. У 1620 р. він нагородив Богдана Хмельницького золотою шаблею за зразкову службу під час війни проти турок. 1646 р., коли Богдан Хмельницький у складі посольства поїхав до короля Владислава IV, новий чигиринський підстароста захопив його маєток і жорстоко побив одного з його синів. Усі спроби встановити справедливість за допомогою польського сейму не дали жодного результату, а безвладний король натякнув на нагородну зброю як на спосіб розв'язання суперечки: "У тебе що, шаблі немає?"
Хто до нас з мечем прийде, той від меча й загине
Так сказав Олександр Невський, коли на Новгород напали німецькі рицарі. Це трапилося напередодні Льодового побоїща на Чудському озері. Ця битва відбулася 5 квітня 1242 р. Німці намагалися перетнути Русі шлях до Балтійського моря. Напередодні Олександр Невський звільнив від німців Псковську землю, після чого перед ним постала задача припинити просування ворога на Новгород. Внаслідок перемоги німецькі рицарі були повністю відкинуті від кордонів.
У наш час ці слова можна розуміти так: проти однієї сили завжди знайдеться інша сила. Щодо відносин між країнами, то на випадок війни у будь-якої держави є армія, яка застосовує силу, щоб відбити напад. За сучасних умов всі конфлікти треба вирішувати мирним шляхом. Але якщо дії терористів призводять до загибелі тисяч людей, то до них треба застосовувати аналогічні заходи, щоб викоренити це явище у світі.
"Розрубати
гордіїв вузел"
Давньогрецькі
перекази зберігають історію про те, що одного разу оракул наказав фрігійцям
обрати царем першого ж чоловіка, який їм трапиться на шляху до храму Юпітера.
Цим першим стрічним
виявився
селянин Гордій, що йшов берегом, підганяючи своїх волів.
Коли Гордій
став царем, він пожертвував свого воза Юпітерові, поставив його посеред храму,
а ярмо прикрутив до дишля хитромудрим заплутаним вузлом. І оракул прорік, що
той, хто розв'яже цей вузол, запанує над усією Азією.
Минуло
багато часу, і Фрігію захопило військо Олександра Македонського. Увійшовши до
храму Юпітера, уславлений завойовник якусь мить дивився на вузол, а тоді вихопив
меч і розрубав ним гордіїв вузол.
З тих пір
вислів «розрубати гордіїв вузол» означає: знайти швидкий і несподіваний вихід
із скрутного становища.
"Якщо гора не йде до Магомета, Магомет іде до гори"
В одному
арабському збірнику анекдотів є розповідь про Ходжу Насреддіна — легендарного
дотепника, відомого різним народам Близького Сходу і Середньої Азії. Коли
Насреддін сказав, що він святий пророк, його спитали, як він може це довести.
— Я здатний
робити чудеса,— відповів Ходжа.— Бачите, он там росте пальма. Зараз я звелю їй
підійти до мене, і вона рушить з місця.
Зрозуміло, що
пальма не послухалася Насреддіна і стояла незворушно. Тоді Ходжа пішов до неї
сам, сказавши: «Пророки і святі не знають зарозумілості. Якщо пальма не йде до
мене, я піду до неї».
Схожий зміст має
й турецьке прислів'я: «Мандруй, горо, мандруй; коли гора не мандрує, хай
мандрує святий».
У наші дні цей вислів вживають
жартома, коли йдеться про неспроможність чого-небудь досягти, про спроби порозумітися
з ким-небудь сильнішим
Горе переможеним
- позначає погане становище переможених людей чи народів
Вислів походить з IV ст. до н. е., коли галли вдерлися в Рим, але не могли взяти Капітолій. Облога тривала довго. Римляни голодували, їм запропонували сплатити викуп – 300 кг золота, при відважуванні якого вождь галлів Бренн кинув на терези з гирями меч. У відповідь на обурення римлян, відповів: «Горе переможеним».
Вислів походить з IV ст. до н. е., коли галли вдерлися в Рим, але не могли взяти Капітолій. Облога тривала довго. Римляни голодували, їм запропонували сплатити викуп – 300 кг золота, при відважуванні якого вождь галлів Бренн кинув на терези з гирями меч. У відповідь на обурення римлян, відповів: «Горе переможеним».
"Хліба і
видовищ" - позначає людей, які живуть виключно на подачки інших
Римські політики, щоб заробити любов плебсу (щоб виграти вибори консула, заспокоїти народ та ін.) часто влаштовували криваві видовища (наприклад, битви гладіаторів) та роздавали хліб. З часом дехто з простих людей призвичаївсь жити на ці милості, а натовпи вимагали "Хліба і видовищ"
Янус двуликий - нещира людина
У римлян Янус – бог дверей, згодом – входу і виходу, бог початку і кінця. Зображувався з 2-ма обличчями, 1-молоде, дивилося вперед, у майбутнє, 2-е – старе, назад, у минуле.
Римські політики, щоб заробити любов плебсу (щоб виграти вибори консула, заспокоїти народ та ін.) часто влаштовували криваві видовища (наприклад, битви гладіаторів) та роздавали хліб. З часом дехто з простих людей призвичаївсь жити на ці милості, а натовпи вимагали "Хліба і видовищ"
Янус двуликий - нещира людина
У римлян Янус – бог дверей, згодом – входу і виходу, бог початку і кінця. Зображувався з 2-ма обличчями, 1-молоде, дивилося вперед, у майбутнє, 2-е – старе, назад, у минуле.
Сатурналії
не вічні - нагадування про те, що все добре (як і зле) в нашому житті
закінчується
У Римській державі дуже популярними були Сатурналії. Про це свято більше можете дізнатися з інших джерел, але цікаво, що під час них існував досить цікавий обряд. Раби багатих господарів отримували на час свят відносну волю, іноді їм навіть прислуговували господарі. Як нагадування, попередження рабам, які надто зазналися існував вислів, який згодом став крилатим: "Сатурналії не вічні"
У Римській державі дуже популярними були Сатурналії. Про це свято більше можете дізнатися з інших джерел, але цікаво, що під час них існував досить цікавий обряд. Раби багатих господарів отримували на час свят відносну волю, іноді їм навіть прислуговували господарі. Як нагадування, попередження рабам, які надто зазналися існував вислів, який згодом став крилатим: "Сатурналії не вічні"
Гроші
не пахнуть - гроші можна добувати будь-яким способом, вони від цього не
змінюються
Римський імператор Тит Флавій Веспесіан, що правив у I столітті, за переказами, через нестачу грошей у казні запровадив податок на громадські туалети. Коли ж його син Тит дорікнув принцепсу в цьому, Веспасіан показав йому гроші, зібрані таким способом і прорік щось типу: "Чи пахнуть, сину, ці гроші?". Звичайно, що вони не пахли
Римський імператор Тит Флавій Веспесіан, що правив у I столітті, за переказами, через нестачу грошей у казні запровадив податок на громадські туалети. Коли ж його син Тит дорікнув принцепсу в цьому, Веспасіан показав йому гроші, зібрані таким способом і прорік щось типу: "Чи пахнуть, сину, ці гроші?". Звичайно, що вони не пахли
Меценат
- покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо матеріально підтримує
розвиток культури, освіти, літератури
У І ст. до н.е. у Римі жив багатий патрицій Меценат. Він був другом імператора Октавіана Августа і підтримував поетів, художників Риму як матеріально, так і морально. Зокрема, допомагав Горацію та Овідію, був другом Вергілія
У І ст. до н.е. у Римі жив багатий патрицій Меценат. Він був другом імператора Октавіана Августа і підтримував поетів, художників Риму як матеріально, так і морально. Зокрема, допомагав Горацію та Овідію, був другом Вергілія
Вандал
- людина, яка знищує пам'ятки мистецтва, неосвічена людина, у ширшому сенсі -
людина-руйнівник
Вандали - давньогерманські племена. В V столітті вони напали на Рим і дуже його розграбували, пошкодили й знищили прекрасні скульптури та картини, якими славився Рим. Сам термін з'явився під час Великої Французької революції, яка теж супроводжувалася відчутним вандалізмом
Вандали - давньогерманські племена. В V столітті вони напали на Рим і дуже його розграбували, пошкодили й знищили прекрасні скульптури та картини, якими славився Рим. Сам термін з'явився під час Великої Французької революції, яка теж супроводжувалася відчутним вандалізмом
Плебей - неосвічена, культурно
низька людина; бидло
У Римі плебеями називали нащадків переселенців. Вони користувалися набагато меншими правами, і аристократи-патриції їх часто зневажали за відсутність інтересу до мистецтва, неосвіченість
У Римі плебеями називали нащадків переселенців. Вони користувалися набагато меншими правами, і аристократи-патриції їх часто зневажали за відсутність інтересу до мистецтва, неосвіченість
Ім'я їм — легіони - величезна
кількість (в старослов'янській мові є аналог - слово "тьма")
Легіон в Римі - велике військове з'єднання (від 3-4 до 10-15 тисяч людей). А сам вираз був вжитий у Біблії. В одній із притч розповідається про біснуватого чоловіка, який на питання, як звуть біса, що вселився в нього, відповів: "Ім'я мені - легіон"
Легіон в Римі - велике військове з'єднання (від 3-4 до 10-15 тисяч людей). А сам вираз був вжитий у Біблії. В одній із притч розповідається про біснуватого чоловіка, який на питання, як звуть біса, що вселився в нього, відповів: "Ім'я мені - легіон"
Ахіллесова п’ята - слабке та вразливе місце чогось
За легендою, мати Ахілла Фетіда скупала свого сина в священній ріці Стікс, щоб зробити його невразливим. Тримала вона його за п’ятку, яка залишилася одним незахищеним місцем. Тож згодом Ахілл загинув, коли стріла попала йому в п’яту
За легендою, мати Ахілла Фетіда скупала свого сина в священній ріці Стікс, щоб зробити його невразливим. Тримала вона його за п’ятку, яка залишилася одним незахищеним місцем. Тож згодом Ахілл загинув, коли стріла попала йому в п’яту
Гордіїв вузол - певна проблема, "розв’язати гордіїв вузол" -
вирішити важку справу простим спосом
Кажуть, що одного разу Александр Македонський навідався у міста Фрігію, де в храмі стояв вузол. Легенда гласила, що той, хто покінчить з цим вузлом, стане володарем Азії. Молодий полководець не заморочувався, а просто розрубав вузол мечем. До речі, він справді став володарем Азії:))
Кажуть, що одного разу Александр Македонський навідався у міста Фрігію, де в храмі стояв вузол. Легенда гласила, що той, хто покінчить з цим вузлом, стане володарем Азії. Молодий полководець не заморочувався, а просто розрубав вузол мечем. До речі, він справді став володарем Азії:))
Прокрустове ложе - шаблони, рамки, які недоцільно щось обмежують
В одному з міфів ідеться про розбійника Прокруста, який заманював подорожніх та вкладав їх у своє ложе. Якщо ноги були задовгими, він їх розтягував, закороткими - обрубував. Так тривало, доки не знайшовся герой Тесей, який сам уклав Прокруста у його ж ложе
В одному з міфів ідеться про розбійника Прокруста, який заманював подорожніх та вкладав їх у своє ложе. Якщо ноги були задовгими, він їх розтягував, закороткими - обрубував. Так тривало, доки не знайшовся герой Тесей, який сам уклав Прокруста у його ж ложе
Троянський кінь - небезпечний, лицемірний подарунок
Під час троянської війни (майже 3300 років тому) греки 10 років безуспішно намагалися узяти Трою, але це не вдавалося. Аж ось герой Одіссей запропонував створити великого дерев’яного коня та подарувати його троянцям ніби на знак примирення. Троянці повірили, і втягли коня в місто, але ж вони не знали, що всередині заховалося кілька десятків грецьких солдатів, які наступного дня знищили місто
Під час троянської війни (майже 3300 років тому) греки 10 років безуспішно намагалися узяти Трою, але це не вдавалося. Аж ось герой Одіссей запропонував створити великого дерев’яного коня та подарувати його троянцям ніби на знак примирення. Троянці повірили, і втягли коня в місто, але ж вони не знали, що всередині заховалося кілька десятків грецьких солдатів, які наступного дня знищили місто
Сізіфова праця - важка та довга, але непотрібна праця
В грецькій міфології є цар Сізіф. Він виказав таємниці богів людям, довго тікав від смерті, грабував подорожніх, хоча й був допущений разом з богами на Олімп. От і покарали боги непокірного царя - він змушений викочувати на високу гору камінь, який дуже близько до вершини скочується вниз. І так триває вічно
В грецькій міфології є цар Сізіф. Він виказав таємниці богів людям, довго тікав від смерті, грабував подорожніх, хоча й був допущений разом з богами на Олімп. От і покарали боги непокірного царя - він змушений викочувати на високу гору камінь, який дуже близько до вершини скочується вниз. І так триває вічно
Танталові муки - страждання,які відчуває людина від усвідомлення
близькості мети, яку не можна досягти
Тантал - ще один цар-негідник - обманював богів; бажаючи перевірити, чи справді вони все знають, нагодував їх своїм сином. Тому стоїть він в Аїді по шию в воді, але спрагу втамувати не може; під гілками з фруктами, але вони відхиляються, коли Тантал хоче щось зірвати
Тантал - ще один цар-негідник - обманював богів; бажаючи перевірити, чи справді вони все знають, нагодував їх своїм сином. Тому стоїть він в Аїді по шию в воді, але спрагу втамувати не може; під гілками з фруктами, але вони відхиляються, коли Тантал хоче щось зірвати
Скринька Пандори - осередок усього поганого
Пандора - це дуже красива жінка, дружина Епіметея. Боги їй подарували скриньку, але наказали в жодному разі не відкривати. Та з цікавості Пандора скриньку відкрила, випустивши у світ всі лиха та нещастя
Пандора - це дуже красива жінка, дружина Епіметея. Боги їй подарували скриньку, але наказали в жодному разі не відкривати. Та з цікавості Пандора скриньку відкрила, випустивши у світ всі лиха та нещастя
Дари данайців (Бійся данайців, що приносять дари) - вислів, який
застерігає від надмірної довірливості
Легенда та ж, про Троянського коня. Данайці - інша назва греків
Легенда та ж, про Троянського коня. Данайці - інша назва греків
Драконівські порядки - дуже суворі порядки
Колись був у Афінах такий правитель Драконт. Одного разу подумав він, що забагато злочинців в його державі розвелося. І видав збірник законів. Ті закони дуже суворими (за крадіжку - смерть, за святотатство - смерть і т.п.). Так і з’явився відомий вислів
Колись був у Афінах такий правитель Драконт. Одного разу подумав він, що забагато злочинців в його державі розвелося. І видав збірник законів. Ті закони дуже суворими (за крадіжку - смерть, за святотатство - смерть і т.п.). Так і з’явився відомий вислів
Прийшов, побачив, переміг - вираз, який позначає швидкий та не надто
складний успіх
Одного разу Цезарю довелося взяти участь в битві з понтійським царем Фарнаком, де він дуже швидко і ефектно переміг. Після цього Цезар написав звіт у Сенат (за іншою версією, лист другові Амніцію), де було тільки три слова - "Veni, vidi, vici", що в перекладі з латинської і означає "Прийшов, побачив, переміг"
Одного разу Цезарю довелося взяти участь в битві з понтійським царем Фарнаком, де він дуже швидко і ефектно переміг. Після цього Цезар написав звіт у Сенат (за іншою версією, лист другові Амніцію), де було тільки три слова - "Veni, vidi, vici", що в перекладі з латинської і означає "Прийшов, побачив, переміг"
І ти, Бруте? - вживається до людина, яка зрадила
15 березня 44 року до н.е. Цезаря вбили заколотники. Одним з керівників заколоту був Марк Юній Брут, вихованець та друг Цезаря. За легендою, останні слова диктатора були такими: "І ти, Бруте?!" Хоча, це питання спірне. Дехто вважає, що останні слова Цезаря - вигадка
15 березня 44 року до н.е. Цезаря вбили заколотники. Одним з керівників заколоту був Марк Юній Брут, вихованець та друг Цезаря. За легендою, останні слова диктатора були такими: "І ти, Бруте?!" Хоча, це питання спірне. Дехто вважає, що останні слова Цезаря - вигадка
Жереб кинуто - якесь рішення прийнято невідворотно
І знову Цезар. Він довго вагався, чи починати війну проти Помпея за владу. І от стояв він перед річкою Рубікон, розуміючи, що перейти її (тобто перейти кордон) - почати громадянську війну. Зрештою, Цезар наважився, а під час переправи промовив цю фразу
І знову Цезар. Він довго вагався, чи починати війну проти Помпея за владу. І от стояв він перед річкою Рубікон, розуміючи, що перейти її (тобто перейти кордон) - почати громадянську війну. Зрештою, Цезар наважився, а під час переправи промовив цю фразу
Який великий артист гине - вживається для позначення чогось цінного, що
пропало. Інколи навпаки - для висловлення іронії над чимось зовсім нецінним
Імператор Нерон вважав себе великим артистом, співаком, поетом, і взагалі - дуже творчою людиною. Він часто влаштовував мистецькі конкурси, в яких брав участь (неважко здогадатися, хто в них завжди перемагав:)) та вимагав, щоб всі його визнавали не як політика, а як митця. І от прийшов час, коли проти Нерона підняли повстання. Імператор зрозумів, що найкращий вихід - покінчити життя самогубством. І під час всіх приготувань, перед смертю він увесь час схлипував і примовляв: "Який великий артист гине!"
Імператор Нерон вважав себе великим артистом, співаком, поетом, і взагалі - дуже творчою людиною. Він часто влаштовував мистецькі конкурси, в яких брав участь (неважко здогадатися, хто в них завжди перемагав:)) та вимагав, щоб всі його визнавали не як політика, а як митця. І от прийшов час, коли проти Нерона підняли повстання. Імператор зрозумів, що найкращий вихід - покінчити життя самогубством. І під час всіх приготувань, перед смертю він увесь час схлипував і примовляв: "Який великий артист гине!"
Лавровий вінок - символ слави та
перемоги
В Греції існував звичай увінчувати переможців різних змагань вінком із лавру, вважалося, що це - символ бога Аполлона
В Греції існував звичай увінчувати переможців різних змагань вінком із лавру, вважалося, що це - символ бога Аполлона
Немає коментарів:
Дописати коментар