Хрестові походи. Держави хрестоносців

Хрестові походи - це воєнно-колонізаторські походи (1096- 1270) до країн Близького Сходу (Сирії, Палестини, Єгипту), що здійснювалися під релігійними гаслами боротьби християн проти "невірних" (мусульман) та визволення "гробу Господнього" і "святої землі" Палестини. Організатором походів була католицька церква, зацікавлена в колонізації нових земель, зміцненні позицій папства в Європі. Водночас важливим було також те, що з кінця X ст. в Європі відбувалося економічне піднесення і вона вела з мусульманським світом боротьбу за торговельні шляхи Середземномор'я.

У хрестових походах брали участь великі європейські феодали, дрібні рицарі, купецтво, селяни. Феодали намагалися загарбати нові території та здобич. Купецька верхівка (переважно Венеції та Генуї), що зазнала збитків після завоювання Близького Сходу сельджуками, розраховувала відновити безпосередні торговельні зв'язки зі східним узбережжям Середземного моря, захопивши Сирію та Палестину, а також витіснити Візантію з торговельного ринку з Близьким Сходом. Селяни сподівалися знайти нові землі для поселення, а також здобич.

Важливим був також міжнародний фактор: на кордонах Візантії з'явилися турки-сельджуки, котрі у 1071 р. розгромили візантійську армію при Манцикерті й захопили Антіохію, Нікею та Єрусалим, перервавши паломницькі шляхи. Візантійський імператор Олексій Комнін у 1095 р. звернувся за допомогою до західних країн.

Наприкінці XI ст. духівництво розпочало агітувати за походи на Схід. 1095 р. на церковному соборі у м. Клермоні Папа Урбан II закликав до 1-го хрестового походу (1096-1099). Першими навесні 1096 р. по Рейну і Дунаю рушили до Константинополя селяни з Північної і Середньої Франції та Західної Німеччини. Вони пройшли через Угорщину та Болгарію, вчинивши численні погроми місцевого населення, і візантійський імператор поспішив переправити їх через Боспор до Малої Азії. Селянські загони, погано організовані й озброєні, діставшись Малої Азії, були розгромлені і майже знищені сельджуками під Нікеєю. Влітку того ж року тим самим шляхом ішли феодали передовсім з Півдня Франції, Нормандії, Лотарингії, Фландрії та Півдня Італії.

Ополчення рицарів після об'єднання 1097 р. у Константинополі здобуло Нікею, Едессу, Кілінію та Антіохію. 1099 р. значно поріділе військо хрестоносців досягло Єрусалима і після запеклого штурму оволоділо містом. Хрестоносці знищили майже всіх городян.

На загарбаних землях хрестоносці створили Єрусалимське королівство, яке включало Палестину і південну частину Сирії; графство Тріполі, князівство Антіохія та графство Едесса.

Західноєвропейські феодали, намагаючись здобути нові володіння, змушені були об'єднуватися. На початку ХП ст. хрестоносці створили військові організації - духовно-рицарські ордени іоаннітів, тамплієрів та Тевтонський орден.

2-й хрестовий похід (1147-1149)  відбувся під проводом німецького імператора Конрада III Штауфена та французького короля Людовіка VII. Захопити сирійське місто Дамаск хрестоносці  не змогли і після тривалої облоги змушені були відступити.

3-й хрестовий похід (1189-1192) очолили  французький король Філіпп П Август, імператор Німеччини Фрідріх І Барбаросса і англійський король Річард І Левове Серце. Наслідком походу було загарбання фортеці Акри й острова Кіпр, де було засновано Кіпрське королівство.

У 1212 р. відбувся так званий дитячий хрестовий похід, в якому взяли участь юні французи та німці. Похід закінчився трагічно: частина дітей загинула під час шторму, а інша, досягти Александрії, була захоплена у полон і продана сарацинами у рабство.

Під час 4-го хрестового походу (1202-1204) хрестоносці загарбали Константинополь і заснували на частині території Візантійської держави Латинську імперію.

На Балканському півострові утворились чотири найважливіші "латинські" держави: Латинська імперія - зі столицею в Константинополі, Фессалонікійське королівство, Ахейське князівство (на Пелопоннесі) та Афінсько-Фіванське герцогство. Кожне з них поділялось на кілька графств і сеньйорій. Великі територіальні володіння придбала Венеція. Латинська імперія існувала до 1261 р., коли нікейський імператор Михайло VIII Палеолог відновив Візантію та вигнав західних правителів. Ахейське князівство припинило існування у 1432 р., а Афінське герцогство захопили османи у 1456 р.

5-й хрестовий похід (1217-1221) спочатку був спрямований проти Сирії, але потім хрестоносці рушили проти Єгипту, султан якого володів і Палестиною. Проте внутрішні чвари і невміле командування згодом призвели до воєнних невдач, які змусили хрестоносців піти з Єгипту.

1228 р. розпочався 6-й хрестовий похід (1228-1229), який папа Григорій IX заборонив, бо його очолював імператор Фрідріх II, який вів боротьбу з папством і був відлучений від церкви. Діючи більше дипломатичним шляхом, ніж зброєю, використовуючи боротьбу між дамаським еміром і єгипетським султаном за Сирію, Фрідріх П добився того, що єгипетський султан віддав йому Єрусалим та низку інших міст у Палестині. Але серед хрестоносців спалахнули нескінченні чвари і збройні конфлікти, тому мусульмани знову заволоділи Єрусалимом і цього разу остаточно.

7-й хрестовий похід (1248-1254), на чолі якого стояв французький король Людовік IX, був спрямований проти Єгипту.

Людовік IX очолював і 8-й - останній - хрестовий похід (1270). У Тунісі розпочалася епідемія чуми, від якої частина хрестоносців загинула, зокрема і сам Людовік IX. Ті, хто лишилися в живих, повернулися назад.

Папи закликали християнських государів до нових хрестових походів, збирали на це кошти, проте жоден похід більше не відбувся. Без підтримки Заходу колонії хрестоносців на Сході втримуватися своїми силами не могли. Єгипетські султани відвойовували у них одне місто за іншим.

Хрестові походи мали значний вплив на економічний і культурний розвиток феодальної Європи: поклали край торговельному пануванню візантійців та арабів у східній частині Середземного моря. У результаті походів Західна Європа ознайомилася з технікою і культурою Сходу, запозичила нові сільськогосподарські культури - гречку, рис, кунжут, абрикоси, кавуни, лимони, фісташки, спеції, почала вживати тростинний цукор. Текстильна промисловість Заходу багато в чому залежала від товарів, що привозились зі Сходу: шовку, бавовни, природних барвників та ін.

Були запозичені деякі предмети озброєння, наприклад арбалет, а також труба і барабан. В Європі поширились і деякі східні звичаї: миття рук перед їжею, носіння бороди, купання у гарячих лазнях, звичай носити герби на щитах. Хрестові походи справили чималий вплив і на спосіб життя та потреби панівного класу. Рицарі, що побували на Сході, вже не вдовольнились грубим домотканим одягом, незатишними замками. У них посилився потяг до гарного одягу, дорогої зброї, вишуканих страв та ін.

Водночас якщо хрестові походи справили певний вплив на культуру Західної Європи, ознайомивши європейців з більш високою культурою Сходу, то східним країнам вони завдали лише чимало лиха.