Проектна діяльність (збірка матеріалів)

Вступ

У сучасних умовах необхідно використовувати такі педагогічні технології, які б давали можливість учителеві вводити своїх учнів у процес пізнання, націлювали їх на пошук знань. Такою, наприклад, є проектна технологія.

Проектно-дослідницька діяльність учнів набуває все більшого визнання й розповсюдження, оскільки сприяє активізації навчання школярів, що, у свою чергу, забезпечує по­стійне стимулювання інтелекту, розвиток розумових процесів: аналізу, осмислення, запам'ятовування. В основі проектної технології — діяльнісний  підхід до навчання. Його реалізація вимагає, щоб викладання предметів сприяло розвитку в учнів ініціативи, незалежності, творчої уяви, самодисципліни, готовності до співпраці з іншими учнями й формуванню дослідницьких навичок.

Проектна діяльність допомагає усвідомити відповідальність кожного в спільній справі, підвищити рівень  особистої участі, якомога ефективніше реалізувати задум та представити готовий продукт.

 Проектна технологія розглядається як особливий вид пізнавальної активності обдарованих дітей, мотивований проблемним протиставленням відомого й невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового. Сутність проектної технології у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування. Воно, у свою чергу, передбачає системне та послідовне моделювання тренувального вирішення проблемних ситуацій, які потребують від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження і розробку оптимальних шляхів вирішення проектів, їхній неодмінний публічний захист і аналіз підсумків упровадження. Як відомо, методи навчання мають виконувати такі основні загально педагогічні функції: спонукальну, освітню, виховну, розвиваючу. Навчальне проектування не тільки акцентоване збуджувати потребу в розвитку аналітичних, дослідницьких, комунікативних, організаційних, рефлексивних та інших життєво важливих умінь і навичок обдарованих дітей, а й обов'язково передбачає їхнє системне застосування, цілеспрямовано перевіряє ступінь їхньої надійності й ефективності набутих учнями знань, умінь та навичок.

1

Проектна технологія, таким чином, принципово відповідає за встановлення міцного зворотного зв'язку  між теорією та практикою в процесі навчання,виховання і розвитку особистості учня.

Найпростіший алгоритм проектної діяльності відображає основні кроки здійснення проекту:

•  підготовка учнів до роботи;

•  вибір проблеми;

•  збір інформації;

•  пошук учнями особистих розв'язків проблеми;

•  розв'язання проблеми;

•  складання портфоліо (звіту)

•  презентація;

•  висновки.

•  Учитель сам має визначити, чи готовий він до такої діяльності, чи готові до неї його учні  насильки він обізнаний із цією технологією, що він вбачає у про­ектному методі позитивного, а в чому — проблеми (як визначити тему, котра має бути суспільно корисною; наскільки вона може бути близькою, цікавою дітям; інформаційні проблеми; поділ учнів на групи з урахуванням їхніх психологічних особливостей: вибір напряму дослідження; наукова  підготовка  вчителя;  узгодження  співпраці  дітей  у групах;  проблема  менеджменту).      Інноваційний освітній простір XXI ст. будуть визначати особистісне орієнтоване навчання, про­ективні, ігрові технології кооперованого навчання, технології дистанційного навчання. Саме ці технології озброюватимуть учнів п'ятьма ключовими компетенціями, які Рада Європи визначила як стрижневі:

•   політичні й соціальні компетенції (здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, регулювати кон­флікти ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні й поліпшенні демократичних інститутів); полікультурні компетенції (усвідомлення від­мінностей, повага, толерантність, здатність жити з людьми інших культур, мов, релігій);

•  компетенції, які стосуються володіння усним і писемним мовленням;

•  компетенції, пов'язані з виникненням інформа­ційного суспільства;

•  здатність учитися протягом усього життя як основа неперервної підготовки у професійно­му плані, а також в особистому й громадському житті.

2

 Форми  і  методи  проектної  діяльності  на  уроках  історії

Проект включає:

-    систему сформованих «проектних цілей»;

-    фізичні об’єкти, системи, соціальні процеси, які створюються або оптимізуються для практичної реалізації «проектних цілей»;

-    розроблені і затверджені проектні документи - програми, плани, розрахунок, кошторис тощо;

-    необхідні ресурси - матеріальні, фінансові, трудові, часові;

-    комплекс управлінських рішень, заходів, спрямованих на практичну реалізацію цілей проекту.

Розвиток сучасного суспільства неможливий без формування високоінтелектуальної і глибоко духовної людини, спроможної відповідати вимогам демократичного суспільства. Саме послідовна лінійна система шкільної історичної освіти покликана формувати в учнів стійкі знання та загальноісторичні уявлення про події вітчизняної та всесвітньої історії. Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну й духовну історію та висвітлює тісний взаємозв'язок всіх сфер людського буття, взаємовплив та діалог культур різних народів.

Як зазначено у Державному стандарті, однією з вимог освітньої галузі «Історія» є вміння учнями поєднувати національні та

загальнолюдські цінності, використовуючи історичний досвід

людства, усвідомлюючи свою належність до певної спільноти,

включаючи європейську та світову. Учні повинні набути важливих компетентностей через певну самостійну роботу, відшуковувати відповіді на поставлені у підручнику чи вчителем запитання, розрізняти де власне документ, а де його інтерпретація, коментувати різні погляди на історичну проблему, обґрунтовуючи власну точку зору. В даному випадку учням обов'язково треба пояснити, ще одну і ту саму історичну подію можливо описати і витлумачити в різний спосіб залежно від точки зору автора, який може бути свідком події чи її інтерпретатором: професійним істориком, журналістом, політиком, кіносценаристом, телевізійним оглядачем, викладачем і т. ін. Кожна висловлена точка зору може виглядати досить переконливо, хоча буде представляти неповну і упереджену версію події, оскільки справжні причини або наслідки багатьох політичних, військових та економічних явищ необхідно відшуковувати в архівах  фонди яких відкриваються для дослідників лише через десятки років.                         3

В цих умовах необхідно надати учням можливість уважно порівняти загальноприйняті припущення  щодо історичних явищ з фактичними історичними даними, допомогти їм зрозуміти, що відомі начебто всім судження можуть бути помилковими та оманливими, що їх можна спростувати, дослідивши ретельно відомі факти. Тому вони повинні навчитися критично аналізувати різноманітні історичні інтерпретації та протистояти стереотипному мисленню.

Проте навіть документальні джерела, архівні матеріали, свідчення очевидців рідко бувають цілком об'єктивними. Вони втілюють точку зору авторів цього інформаційного продукту та їхнє уявлення про те, яку інформацію мають отримати інші люди. Тому необхідно визначити, навіщо було створено і для кого призначалося те чи те історичне джерело, а також проаналізувати історичний контекст, де воно створювалося.

Варто зазначити, що на сьогодні добре відома фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною, здебільшого вчителем, групи учнів чи цілого класу. При проектній роботі, вчитель ще надає консультації для виконання учнями того чи іншого завдання. За такої організації навчальної діяльності кількість слухачів завжди більша від кількості тих хто говорить. Усі учні щохвилини працюють разом чи індивідуально над декількома завданнями із наступним контролем досягнутих результатів.

На додаток до цього слід застосовувати і кооперативну форму роботи з організації навчальної діяльності - це організація навчання об'єднаних спільною навчальною метою учнів у малих групах. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність малої групи. Кооперативне  навчання орієнтує учнів на можливість співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань та розвитку умінь і навичок. Така модель легко і ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосуватися на різних етапах навчання.

І  як висновок можна зазначити, саме проектна робота у творчому поєднанні з різноманітними методами роботи задовольняє потребу людини у психологічній безпеці, яка досягається, якщо поєднатися з іншими людьми. залучитися до групи, відчути групову незалежність. Крім того, така форма роботи   має   і   важливу   соціальну   сторону      навчання:   розвиває   взаємо відповідальність, формує взаємні зусилля, вміння взаємодіяти.     4

Загальнокласну роботу, що поширена в сучасній українській школі не можна назвати все-таки колективною, тобто такою, що орієнтована на потреби і розвиток колективу, насамперед тому, що при загально класній роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету.                                                                             

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. Унаслідок цього в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язкового. А якщо за певний точно вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина не має можливості досягти її. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети об'єднує, а однакової викликає конкуренцію, змагання.

Навчальна мета буде спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, вмінь і навичок група учнів навчає кожного свого члена. Вона передбачає систематичну участь кожного учня у навчанні всіх.

Тільки усвідомлена вчителем, доведено до кожного учня і послідовно проведена вчителем через завдання, організацію навчальної діяльності і оцінювання навчальних результатів учнів спільна мета забезпечує справді кооперативне навчання.

Відзначимо, що навіть організація групової  діяльності учнів  їх розподіл на малі групи - не буде кооперативним навчанням, якщо перед учнями стоїть однакова мета.

Отже, навчальна співпраця (кооперація) - це спільна діяльність для досягнення спільних цілей.

У межах спільної діяльності індивідууми прагнуть одержати результати,   що   є   важливими   для   них   і   для   всіх   інших   членів   групи.

Кооперативним навчанням називається такий варіант його організації, при якому   учні   працюють  у   невеликих   групах,   щоб   забезпечити   найбільш ефективний   навчальний процес   для себе і своїх товаришів. Основні його етапи можна представити схемою:

Об 'єднання у групи - завдання (інструктаж)

групам - колективне завдання -

колективне представлення результатів

групової праці.                                                                                                  5

Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане завдання доти, поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають його успішно. Жодна дитина з групи наодинці не має всієї інформації, уміння чи можливостей, необхідних для того, щоб забезпечити успіх групової діяльності. Спільні зусилля призводять до того, що всі члени групи прагнуть взаємного результату.                                            

В результаті виграють усі («Твій успіх йде на користь мені, а мій - на користь тобі»), учні усвідомлюють, що всі вони просто «приречені»  на спільну долю («Або ми потонемо ~ або випливемо разом»). Успіхи кожного визначаються не тільки працею, а й зусиллями його товаришів («Ми не можемо обійтися без тебе"). Всі учні пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу, коли один із них заслуговує особливої похвали - всі інші його вітають, розділяючи досягнуті успіхи.

Отже, для нас вчителів тепер по-особливому важливими є елементи:

•    розвиток навичок міжособистісного (і в групах) спілкування;

•    розвиток позитивної взаємозалежності;

•    створення умов для особистісної взаємодії, що стимулює  діяльність;

·     організація поточної індивідуальної і групової підзвітності;

•    обов'язковий збір та аналіз даних про роботу групи;

Наступним важливим елементом такого навчання є позитивна взаємозалежність. Позитивну взаємозалежність можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розуміють, що всі вони пов'язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі. Коли позитивна взаємозалежність вибудована міцно, для всіх дітей стає цілком зрозуміло, що:

•    зусилля кожного члена групи потрібні і незамінні для успіху всієї групи;

•    кожен член групи робить унікальний внесок у спільні зусилля групи завдяки його (її можливостям) чи ролі й обов'язкам при виконанні завдання;

•    тому варто підтримувати словами та діями кожного члена групи, створювати йому умови для ефективної плідної праці;

•    творча праця кожного учня, під керівництвом учителя у реальній важливій пізнавальній діяльності;

•    організація індивідуальної і групової підзвітності.

6

Сьогодні учні все частіше виявляють свою компетентність не тільки під час опитування або закріплення засвоєного, а безпосередньо у процесі аналітичної роботи над новим матеріалом, що вимагає широкого впровадження у шкільну практику різних моделей активного навчання від проблемного викладу навчального матеріалу вчителем і розв'язання проблемних завдань до самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів. У зв'язку з цим зростає значення самостійної роботи учнів як на уроках, так і в процесі виконання домашнього завдання.                                              

Саме тому в процесі викладання історії важливо дотримуватися таких важливих принципів:

•    розвиток особистісних компетенцій, тобто спрямованість курсу історії на формування не лише знань, умінь і навичок, але  і  їхніх переконань, установок, мотивів, ціннісних орієнтацій та інших особистісних характеристик. Особлива увага приділяється розвиткові критичного творчого мислення учнів;

•    принцип відкритості, який включає в себе полікультурність і плюралізм, спрямований на вироблення анти догматичного мислення, здатного сприймати будь-яку нову інформацію без упереджень  та  з   розумінням  ставитися  до   різних   поглядів, історичних підходів, а також до цінностей, що репрезентують різні світогляди та культури;

•    принцип поєднання локального та глобального, який передбачає взаємозв'язок родового, етнічного, національного і загальнолюдського, індивідуального і суспільного;

•    принцип демократичності, який означає верховенство прав і свобод у громадській освіті, захист і реалізацію індивідуальних га групових інтересів, створення своєрідного соціальною простору, в якому учні взаємодіють як автономні індивіди, які поповняють мережу громадського суспільства і є безпосередніми учасниками і творцями суспільного прогресу - закономірного історичного розвитку людства вперед;

•    принцип поповнення соціального капіталу, який базується на засадах довір'я і терпимості індивідів, їх здатності спрямовувати свої солідарні дії на загальне благо, залучення додаткових внутрішніх резервів і допоміжних методичних засобів для покращення результатів навчальної діяльності учнів з історії.

7

Особливо важливого значення набувають і уроки з історії рідного краю, де як у краплинах води відбиті загальні закономірності

історії України та світу в цілому. Посилена увага до вивчення регіональної та місцевої історії дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття школярів, їх кращі громадянські якості, активізує інтерес до історичної інформації. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ,  історичних  постатей  краю,  такі і  порівняння їх із  подіями та  явищами, що відбувались на  території  країни і світу. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами дослідження.

Зрозуміло, що викладання історії в школі насамперед спирається на досягнення сучасної педагогічної психології, в основі якої лежить положення про те,   що  навчання -  це  цілеспрямована  пізнавальна діяльність  учня, покликана сприяти засвоєнню ним системи знань, набуттю вмінь і навичок для наступного застосування їх на практиці. Більше того, навчання -   це управління  пізнавальною активністю учня,  в результаті  чого  він засвоє необхідні знання, набуває необхідних умінь і навичок. Схематично їх можна класифікувати так:

8

Загальнонавчальні уміння та навички

                                                                       

          Розумові                                                              Мовленнєві

                                          (усні та письмові)

•    аналізувати інформацію; •    виділяти головні ідеї в тексті чи розповіді вчителя; •    синтезувати засвоєну інформацію; •    спів ставляти та порівнювати однотипні явища, Інформацію з різних джерел; •    оцінювати окремі факти, події; •    формувати висновки та узагальнення; •    аналізувати та узагальнювати; •    будувати доказ чи спростування; •    дати визначення понять на основі вивченого матеріалу; •    визначити головне та другорядне, об'єктивне та суб'єктивне; •    складати порівняльну та узагальнюючу характеристику явищ, проектів; •    складати таблиці та схеми і будувати відповідь на основі схеми чи таблиці; •    користуватися науковою термінологією; •    застосовувати поняття як інструмент пізнання нового; •    критично оцінювати факти та діяльність осіб, спираючись на набуті знання, власну систему цінностей; •    об'єктивно використовувати інформацію, отриману з різних джерел; •    проводити нескладні дослідження.

·        Самостійно будувати  відповідь,використовуючи  різні  джерела  знань; •    давати усний відгук на відповідь однокласника; •    оцінювати власну відповідь; •    писати коротке оповідання про подію; •    складати оповідання про подію за картиною (усно і письмово): •    готувати повідомлення і доповіді та виступати перед однокласниками, учнями школи, батьками; •    готувати повідомлення і доповіді та виступати перед однокласниками, учнями школи, батьками; •    брати участь у дискусіях, аргументувати власну позицію з посиленням на джерело інформації; •    давати усний відгук на доповіді чи повідомлення однокласників;   складати різні типи планів: •    користуватися історичними ' іншими словниками-довідниками; •    розповідати на основі складеного плану; •    писати історичні есе з викладанням власної позиції •    брати участь в обговоренні історичних питань, застосовуючи набуті знання вказуючи на джерело інформації; •    готувати аналітичні повідомлення, використовучи альтернативність думок; •    користуватися довідковою літературою та інтернетом для самостійного пошуку інформації.

10

Предметно-історичні уміння та навички

    хронологічні                картографічні              спеціальні

•   визначати дати і хронологічні межі подій;                  •   співвідносити дати подій з певним періодом історії; •   правильно користуватися лінією часу; •    встановлювати послідовність та синхронність подій; •   складати хронологічні таблиці;         •   синхронізувати події історії України та всесвітньої історії; •   складати синхроністичні таблиці;

•   визначати       географічне        положення країни.         рельєф місцевості;         •   показати на карті         місця історичних         подій;         •   читати історичну         карту, правильно         використовуючи знання легенди   карти;        •   виконувати     завдання на         контурній карті; •   використовувати         карту, як джерело         інформації при   характеристиці   історичних подій,         явищ, процесів;  •   користуючись картою, визначати         причини та          наслідки  історичних подій.

•   самостійно здобувати інформацію з тексту та поза текстових компонентів підручника з історії; •   аналізувати адаптовані джерела  історичної інформації; •   визначати, застосовувати історичні терміни  та поняття. конкретизуючи поняття на прикладах чи  визначаючи ознаки поняття на основі аналізу фактів: •   розповідати про історичні події і явища та;

11

•   виділяти сутнісні ознаки; історичного  періоду чи етапу; •   розглядати суспільні явища у розвитку та в конкретно-історичних  умовах певного часу;  •   орієнтуватися  в науковій  періодизації історії;       •   використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу;              •   виявляти  тенденційну періодизацію та пояснювати її.	пов'язані з геополітичними чинниками і факторами навколишнього середовища; •   використовувати картографічну інформацію для пояснення  розвитку міжнародних відносин, політичних  процесів тієї чи  іншої країни.	описувати їх; • давати історичну характеристику видатним діячам; • формулювати емоційно - ціннісну оцінку історичних подій і діяльності історичних осіб • визначати причини, сутність  наслідки та  значення  історичних подій  та явищ; • висловлювати власну точку зору щодо історичної інформації й обґрунтовувати її.
вбачати в кожному етапі розвитку певні особливості.	вміти творчо застосовувати набуті         знання.	аргументовано доводити власну точку зору.

У  цього зв’язку особливе   місце   займає проектна  робота  з  історії як  елементи  самоосвіти  учня

І справді, однією з сучасних форм організації пізнавальної діяльності учнів при викладанні історії є проектна робота.

12

Проект - форма організації самонавчання, у ході якого учні набувають знання, навички інтелектуально-практичної роботи з джерелами, науково-популярною літературою, навички соціологічної роботи, вміння вирішувати реальні завдання і проблеми.

Метою проекту є організація самостійної дослідницької роботи учнів, створення умов для їх самонавчання, розвитку ініціативи, інтересів і особистих устремлінь. Доцільністю запровадження проектів при вивченні курсів історії України та всесвітньої історії є їх практична спрямованість, набуття навичок самостійної наукової та пошукової роботи, зв'язок з повсякденним життям у різних його проявах, вихід на безпосередню реалізацію проблем, використання набутого історичного досвіду в реальних життєвих ситуаціях.

Задана структура проекту

-    визначення мети проекту;

-    постановка проблеми (актуальність, значимість, реальність);

-    визначення історичних джерел;

-    визначення способів і методів дослідження;

-    визначення організаційних форм виконання проекту;

-    окреслення кола питань, на які необхідно отримати відповіді:

-    розподіл   функцій   між   учасниками    проекту   і    складання календарного плану його виконання;

-    організація роботи в групах.

За такою структурою  і   в певній  мірі  здійснюється робота,  в  кінцевому підсумку якої отримують результати всі учасники проектної роботи.

Підготовка вчителя до роботи над проектом включає в себе такі складові елементи:

ü розроблення тематики проектів до розділів програми, що вивчається;

ü визначення мети та основних завдань проекту;

ü підбір науково-методичної літератури для виконання проекту;

ü розподіл класу на творчі групи;

ü керівництво роботою груп під час виконання проекту.

Підготовка класу до роботи над проектом:    здійснюється комплексно, цілеспрямовано і поступово. Насамперед, приступаючи до вивчення певного розділу,   вчитель   називає  проекти,   які   пропонуються   в   ньому.   На  одне півріччя  пропонується  

  (в старшій  школі)   1-2  проекти.  Учні  самостійно

вибирають проблематику проектів.

Клас розподіляється на групи:                                                                      13

1   група - дослідницька. Частина учнів, які будуть працювати з науковою літературою, засобами масової інформації, іншими джерелами для теоретичного розкриття проблеми проекту).

2   група - соціологічна. Частина учнів, які будуть брати інтерв'ю, займатися анкетуванням, збирати газетні, журнальні матеріали, аналізувати соціологічні дані;

3  група - практична. Частина учнів, які будуть займатися обробкою соціологічних даних, анкет, оформлюватимуть результати спостережень.

4  група - технічна. Частина учнів, які займатимуться оформленням пакету документів за результатами роботи над проектом, виконуватимуть різні види технічних робіт - складатимуть карти, графіки, таблиці та ін. тобто готуватимуть пакет документів проекту.

Зрозуміло, що кожна група учнів класу отримує стратегічний план роботи і чітко означений термін виконання проекту. Раз на тиждень вчитель проводить консультацію з учнями, які працюють над проектом, де не лише враховуються, обговорюються незрозумілі питання, які виникли в процесі роботи над проектом, а й посилюється науковий підхід до об'єктивного висвітлення тієї чи іншої події, а також діяльності історичного діяча.

Етапи реалізації проекту:

1.   Підготовчий - визначення форм і методів дослідження, створення групи, розподіл функції між учасниками, складання календарного плану ви конання проекту.

2.  Дослідницький - відбір джерел інформації, що відповідають меті дослідження, збирання інформації, її опрацювання, аналіз, висновки, оформлення результатів дослідження

3.   Підсумковий   -   ознайомлення   учасників   проекту   з   результатами

дослідження,   підготовка  спільного  рішення   щодо  способів  і   форм застосування результатів проекту.

4.   Етап презентації - презентаційний звіт по проекту може мати різні форми - це круглі столи, конференції, дискусії, дебати, виготовлення стінгазети, газети краєзнавчого гуртка/ Презентацію можна проводити з одним класом, а також і у вигляді позаурочного заходу школи.

Такі етапи роботи виконані в послідовності, сприяють якісній і організованій роботі учнів і практично забезпечують позитивний кінцевий результат, адже учні не тільки слухали пояснення вчителям працювали над підручником, а й застосували широку сітку різноманітних джерел, що в кінцевому рахунку сприяють міцному засвоєнню учнями знань, формуванню умінь і навичок так необхідних для становлення активної громадянської позиції.                                                                                                       14

Разом з тим, в процесі роботи кожен учень повинен ознайомитися  з найважливішими віхами історії людського життя та роллю людини  у  суспільстві; становленням та розвитком різних галузей людського життя  та суспільних інститутів; причинами, наслідками і способами розв'язанні конфліктів, що виникають між різними групами людей та державами;  вихованням гуманістичних та демократичних ціннісних орієнтацій тощо;  українознавчу, яка забезпечує необхідний обсяг знань з історії українського  народу і Української держави; виховання моральних якостей громадянина - патріота своєї Батьківщини, повагу до історичного минулого своєї України, яка дає можливість ознайомити учнів з досягненнями різних історичних  цивілізацій, зрозуміти відмінності в розвитку їх представників та  сприяє вихованню толерантного ставлення до розвитку різних культур.

Відповідно сучасні уроки, позакласна робота з історії неможливі без використання комп'ютерної техніки.

Зрозуміло, що для цього потрібно мати  не лише комп'ютерний клас, а й спеціальну організовану комп'ютеру  навчальну програму, що містить такі особливості форми подання матеріалу як історичне відео -, аудіо - фрагмент, історичний документ, історичне моделювання тощо.

Історія як навчальний предмет у школі залишає у свідомості кожного учня як правило згадку про грандіозні події минувшини: революції, битви, війни... Тому, коли учні самостійно працюють над аналізом певних  історичних досліджень, виробляють власну точку на подію це запам'ятовується свідоміше і саму історію учні уже сприймають як те, що було насправді, історія стає ближчою до них, практично спонукає доторкнутися до тієї чи іншої події, відчути і себе людиною, особистістю ,громадянином.

15

Висновки та пропозиції

Таким чином проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу обдарованих учнів до повних знань, розвиток дитини через розв'язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності. Діяльність за проектом допомагає учню включитися в активну соціальну дію, подолати суб'єкт - об'єктну педагогічну парадигму. Проект - це результативна дія. Велике, а іноді вирішальне значення методу проектів для розвитку життєвої компетентності учня, становлення ключових життєвих компетенція зумовлено перевагами, які надає педагогу його застосування, а саме:метод проектів дозволяє перевірити та закріпити на практиці теоретичні знання;проект забезпечує продуктивний зв'язок теорії та практики у процесі навчання;життєвим результатом проекту є продукт

(що забезпечує цілісність проекту, адже оцінюється завершений проект), а умовами, інструментами його досягнення є компетенція учня;

даний метод сприяє набуттю учнями життєвого досвіду,необхідного розвитку та функціонування як його окремих компетенції, так і життєвої компетентності в цілому;участь вихованця у проектній діяльності сприяє формуванню вмінь та навичок, становленню життєвих    принципів та цінностей, які в подальшому позитивно впливатимуть на його життєдіяльність. Участь у проектній діяльності сприяє розвитку життєвої компетентності в цілому, однак найважливішими напрямами застосування методу проектів є розвиток соціальної, інформаційної, політичної (політико-правової) та полікультурної компетенції.

Метод проектів повинен розглядатися як одна з провідних

технологій у процесі інтерактивного навчання. Вважаю, що оптимального результату від реалізації методу проектів у школі можна досягнути лише за умови застосування його як провідної технології інтерактивного навчання Учнівські проекти повинні виконуватись не лише в школі та вдома; вони мають стати системно-утворюваною складовою соціальної практики учнів. Інтегровані проекти, в яких беруть участь групи учнів, мають, як правило,, міжпредметними характер, тому повинні супроводжуватися не одним учителем, а командою викладачів відповідних предметів. До складу команди варто залучати й практичного психолога.

16

Звичайно, бажано, аби учнівський проект співвідносився з навчальною програмою та планами, індивідуальним навчальним планом учня. Але

не варто, в межах розумного, обмежувати творчий пошук та пізнавальний інтереси учня.

Кожен учень повинен мати право на участь у проекті. Проектна діяльність носить добровільний характер.

Участь у певних проектах має передбачатися в індивідуальних планах учнів.

17

Список використаних  джерел  літератури:

1.  Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок та інтерактивні технології навчання. - К. 2003.

2.  Нестандартні уроки в школі та їх аналіз: Науково-методичний посібник /Авторський колектив. За ред. Н. М. Островерхової/ - К.: Видавництво Харитонянка, 2003

3.  Пометун О. Методика навчання історії в школі. - К.: Генеза, 2005.

4.  Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. - К.: Генеза, 2005.-с 184.

5.  Буравська І. Застосування методу проектів. - Директор школи, 2006, №48.

6.  Мандзюк Л. Іноваційні проекти. - Директор школи, 2006, №48

7.  Омельчук Р. Метод проектів у контексті сучасної     освіти. - Директор школи, 2007, №42

8.  Ксьондзик Є. Проектні технології у роботі з обдарованими дітьми. -Директор школи, 2007, №42

9.  Чеховська Л. Проектне навчання на уроках. - Директор школи, 2010, №2

10. Кисляр Н. Проектні технології основа   нової  школи – Директор  школи, 2011,  № 9

11. Присяжнюк  О.  Педагогічні  іновації вимоги  часу – Директор  школи,  2012, № 2.

18