Дійові особи: Дід,
Мишка-Емо, Жабка-Позитифф, Заєць-Хіпі,
Лисичка-Гламур, Вовк-Панк,
Ведмідь-Репер, податковий інспектор, білка-гот.
Іде дід. Скрипить під ногами сніг. У кишені діда
дзвенить телефон. Дід знімає рукавицю, дістає телефон, рукавиця випадково падає
на сніг. Дід, розмовляючи по телефону заходить за куліси. Музика. Виходить
Мишка. Сумна, з опущеною головою. Піднімає, приготовану заздалегідь, велику
рукавицю із картону. На рукавиці декілька латок. Обходить кругом рукавиці.
Біжить Мишка-Норушка лісом, аж бачить лежить
рукавичка, вив’язана дивовижними узорами з ієрогліфами, зрозуміло, що
китайського виробництва. Принюхалась мишка, замислилась: як ця рукавичка сюди
потрапила? Чи через митницю везли товари і сплатили податки? А можливо, це контрабанда?
А річ то ніби непогана, дарма, що запах не дуже приємний, видно сировина не
якісна.
Мишка: Що я таке
знайшла?! (здивовано) Та це рукавиця! Правда старенька. (Помічає хутро на
рукавиці) Але тепленька. Можна в ній жити і квартплату не платити.
Оглянулась Мишка-Норушка і ніде нікого. Вхопила
рукавичку та мерщій на галявину. Була там у лісі ще одна місцинка, яку лісник
оберігав від санкціонованих вирубок, щоб собі трошки навару мати, одне-друге
деревцятко на дрова продати. Притулила за розкішного дуба-велетня рукавичку й
вивіску причепила „Готель”.
Заховалась у рукавицю. Під бадьору музику вибігає,
підстрибуючи, Жабка.
Через деякий
час і перший клієнт постукав у двері. Жабка-Шкряботушка, студентка
консерваторій „Ква-Ква” імені Поплавського.
Жабка: Ух ти!
Очуметь! Оце так знахідка!!! Буду тут жити. (Торкається латки) Ще й
віконечко є! Yes! (Латка відривається. У дірку виглядає Мишка). Так я ще
й не одна тут буду! (радісно) А хто, хто тут живе? Давай разом жити,
веселіше буде.
Мишка: Я
Мишка-шкряботушка Емо.
Заходь сюди, тут поживемо.
Жабка радісно забігла у рукавицю. Музика. Виходить
білка.
Білка-гот. Що за мрачна штука (оглядає
рукавицю). Вау!!! Темна, в павутинні. Супер!!! Ще й хтось тут є, певно з могили
встали. Ей!!! Упирі, вампіри, зомбі, візьміть мене до себе.
Мишка. Дивна якась. Заходь до
нас, мені прибуток, і клієнтам веселіше
буде.
Виходить Заєць.
Заєць: Жесть, яка
величезна рукавиця! (У дірку виглядають Мишка і Жабка) Мир вам,
рукавичани. Впустіть дитя квітів погріться.
Жабка: Заходь,
веселіше буде!
Заєць зайшов у рукавицю. Звучить музика. Виходить
Лисичка.
Лисичка: Вау! Оце так
розмір! Оце колір! І дизайн! Можна тут влаштуватися. (Мишка, Жабка і Зайчик
виглядають у дірку). Але, здається тут вже зайнято. Тук, тук. А хто тут
проживає?
Білка-гот. Я
білка-гот,
Ненавиджу життя й народ.
Заєць: Я Заєць-Хіпі,
дитя квітів.
Люблю я всіх і все на світі.
Жабка: Я
Жабка-скрекотушка. Всім позитив дарую.
Своїм зеленим брюшком світами я
мандрую.
Мишка: Я
Мишка-шкряботушка Емо.
Заходь сюди, тут поживемо.
Лисичка зайшла у рукавичку. Музика. Виходить Вовк.
Вовк: Опа! Шо це за
явлєніє природи? НЛО якесь. Маскуються під рукавицю. (У дірку виглядають
мешканці рукавиці). Ану признавайся, (грізно) хто там сидить?!
Лисичка: Лисиця я
модна, із світу бомонду.
Білка-гот. Я
білка-гот,
Ненавиджу життя й народ.
Заєць: Я Заєць-Хіпі,
дитя квітів.
Люблю я всіх і все на світі.
Жабка: Я Жабка-скрекотушка.
Всім позитив дарую.
Своїм зеленим брюшком світами я
мандрую.
Мишка: Я
Мишка-шкряботушка Емо.
Заходь сюди, тут поживемо.
Вовк зайшов у рукавичку. Музика. Виходить Ведмідь.
Ведмідь: Ще вчора тут
ходив, нічого не бачив. (Показує на рукавицю)
Зацініть рукавицю. Це вдача.
Чи в вусі в мене щось гуде?
Та ні! (виглядають звірі) Тут
справді хтось живе!
Вовк: Я Вовк. Здаюся
всім страшним.
Я Панком був завжди крутим.
Лисичка: Лисиця я
модна, із світу бомонду.
Білка-гот. Я
білка-гот,
Ненавиджу життя й народ.
Заєць: Я Заєць-Хіпі,
дитя квітів.
Люблю я всіх і все на світі.
Жабка: Я
Жабка-скрекотушка. Всім позитив дарую.
Своїм зеленим брюшком світами я мандрую.
Мишка: Я
Мишка-шкряботушка Емо.
Заходь сюди, тут поживемо.
Ведмідь зайшов у рукавицю. У рукавиці чути сперечання.
Вовк: Так, я буду
тут главним, бо я Панк.
Ведмідь: А я репер
крутий. Всі слухають мене.
Лисичка: Фе, ви зовсім
не гламурні. Хто вас буде слухати?
Чути вигуки «Хіпі, Хіпі», «Емо», «Гламур, гламур», «Реп це круто».
Повторюються кілька разів. Звучить фраза:
«Ребята, давайте жить дружно!»
Задумала мишка рахунок відкрити у швейцарському банку,
щоб замести сліди тіньових прибутків. Вже спить і бачить, як відпочиває вона на
Канарах, у Ніцці і Каннах. Шерсть змінила на шиншилову. Аж раптом – стук у
двері!
-- А хто-хто у рукавичці живе? А які платежі на
користь державі, виходять з розміру доходів, він сплачує?
Тиша. Звучить пісня «Весна». Звірі, потягуючись,
виходять з рукавички.
Ведмідь: Промайнула так
швидко зима,
Не встиг і знудьгуватися.
Мишка: І снігу вже
зовсім нема.
А так не хочеться прощатися.
Лисичка: Як добре, тепло нам було,
В домівці нашій дивній.
Білка-гот.
Як добре там, темно,
Але якось ми там живемо.
Жабка: Багато
дізнались нового,
І подружились ми в ній.
Вовк: Ми різні всі,
і схожі дуже.
Заєць: Ти допоможеш
мені, друже?
Всі разом: Чужі негаразди
до серця беремо.
І зовсім забули, хто панк,
а хто емо.
Мораль у казки є така. Живіть дружно і шийте законну
„Рукавичку”, в держави красти киньте звичку.
Немає коментарів:
Дописати коментар