Дзвони Чорнобиля

 Мета: вчити школярів уболівати за минуле своєї держави, формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;

виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави;

виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

Сцена закрита. Лунає мінорна музика. На сцену виходить учень.

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслим його

З календарів своїх, допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж,

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

1 ведучий. 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

Учень.   26 квітня!

В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків, й дітей.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня!

Люди, не проспіть!

Атомне століття раною горить.

2-й ведучий. Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Звучить фонограма -  колаж з пісень та ритмів середини 80-х років ХХ ст. /В цю фонограму можна внести і "Время, Еперед!", і "Марш антузиастов", і "Все могут короли!" А.Пугачової, і "Земля в иллюми-наторе..." ВІА "Земляне", і "Один лишь раз сади..." А.Герман, і "Куклы" гр. "Машина времени", і т.д.. і т.п. Важливо, щоб фонограма контрастувала з текстом, щоб наступна пісня м"яко перекривала попередню/.
Ведучі говорять  на фоні цього музичного колажу.         
    
     3 ведучий.  У квітні 1986 року весь радянський народ відзначав першу річницю історичного Пленуму ЦК КПРС, який увів у наш побутовий лексикон слова: перебудова, прискорення, гласність.
     4 ведучий. У столиці УРСР, у неділю, 27 квітня на республіканському стадіоні відбудеться черговий матч чемпіонату СРСР по футболу знаменитої та улюбленої київської команди "Динамо" і московського "ЦСКА".
     3 ведучий. З усіх куточків неосяжної країни Рад надходять рапорти про виконання рішень партії та прийнятих заходів антиалкогольної компанії.
     4 ведучий. "Ми живемо в атомній ері. АЕС виявляються зручними і надійними в експлуатації. Атомні реактори готуються прийняти на себе теплофікацію міст країни..." /газета "Правда", 25 червня 1984 року/.
     3 ведучий. Уряд Радянського Союзу попередив адміністрацію Білого Дому, що в разі неприєднання США до мораторію на проведення ядерних підземних випробувань - СРСР залишає за собою право відновити їх проведення в Семипалатинську.
    4 ведучий. "Атомні реактори - це звичайні печі, а оператори, котрі ними управляють, - це кочегари" - з виступу заступника голови Держкомітету по використанню атомної енергії СРСР І.М.Синьова.
     3 ведучий. Напередодні Першотравня трудові колективи країни беруть підвищені соціалістичні зобов'язання, рапортують про дострокові виконання планів першого півріччя 1986 року.
     4 ведучий. "Завершальний рік одинадцятої п'ятирічки був для Чорнобильської АЕС незвичайним - тут діяли на повну потужність зразу всі енергоблоки. Подібного ще не було за всю історію експлуатації атомного велетня. Раніше щорічно, згідно графіку, хоча б один із енергоблоків зупиняли на плановий ремонт: він проходив в залежності від його складності від 15 до 80 діб. Завдяки скороченню терміну ремонту, графіки вдалося об'єднати. І річне виробництво електроенергії досягнуто в минулому році рекордної цифри - 28 мільярдів кіловат-годин" /газета "Известия", 6 січня 1986 року/.
     3 ведучий. "АЕС - самі "чисті", самі безпечні з існуючих електростанцій. Іноді, правда, мусимо чути, що на АЕС може бути вибух... Це просто фізично неможливо... Ядерне паливо на АЕС не може бути підірвано ніякими силами - ні земними, ні небесними... Думаю, що створення серійних "земних" зірок стане реальністю..." /академік Стирікович М.О., журнал "Огоньок",1980 рік/.
     Знімається музика фонограми-колажу.

1-й ведучий. Разючим контрастом до цих коментарів стане чорнобильська ніч 1986 року, що дала назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

2-й ведучий. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів в долі України та її народу.

Виконується пісня „Два кольори”.

1-й ведучий. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

1-й ведучий. Ось як це описує Володимир Яворівський у повісті „Марія з полином у кінці століття”.

„З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами.

Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.

На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.

Учень.

Зойкнула Земля чаїним криком

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

1 ведучий. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

2 ведучий. 23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

1 ведучий. Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Учень.

Вогонь і землю зріднили собою

І кипіла у них під ногами земля

Навіть небо двигтіло од вогненного болю

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія кожну мить наростала

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою таїну.

Як спинити її – гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на вас.

Учень.

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: „Тримайтесь ближче до життя, хлопці”.

Учень.

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Роду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Учень.

Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: „У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?”

Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

Учень.

Перший удар на себе

Перший вогонь на себе

Так відчайдушний Данко

Людям віддав своє серце.

Як же тут не згадати

Поруч з ним не назвати –

Вас, що уміли серцем

Грізний вогонь зупиняти.

І віддали – що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що врятували,

Долю моєї дитини.

  3 ведучий. Через кілька годин після початку української трагедії  забила на сполох світова спільнота. Ранком 27 квітня 1986 року працівник шведської атомної станції Форсмарк проходив повз радіаційного датчика і підняв тривогу. Адміністрація терміново провела евакуацію станції, і тільки після того, як переконалась, що з нею все гаразд - повернула свій персонал. Шведи зразу ж звернулися зі своїми тривогами до американців, котрі припустили, що мабуть, підземний ядерний вибух в СРСР привів якимось чином до забруднення атмосфери.

/Удар дзвону/.
     4 ведучий.  Із спогадів мешканців Прип"яті: "Я був відповідальним за евакуацію мікрорайону Прип'яті. Координував роботу міліції, ЖЕКу та транспорту. Боялись чого? Раптом пробка де-небудь, або паніка. Я вам скажу так: евакуація пройшла дуже і дуже організовано".

     /Удар дзвону/.
     3 ведучий. Тим часом шведські дипломати у Москві звертались з запитаннями. Радянський держкомітет по використанню ядерної енергії відповів, що ніякою інформацією не володіє. 0 21 годині 2 хвилин телевізійна програма "Время" признала: "На Чорнобильській атомній станції пошкоджений один реактор. Приймаються заходи по ліквідації... Потерпілим надається допомога. Утворена урядова комісія".
        /Удар дзвону/.     
     4 ведучий. Уряд СРСР повідомив: "Радіаційна ситуація покращується. Стан повітря над Київською областю та Києвом не викликає тривоги. Якість питної води і води в річках та водоймищах відповідає стандартам".
     3 ведучий. Із спогадів евакуйованих: "На неділю був запланований пробіг "Здоров’я. Педагоги не знали - буде він чи ні. Одна із учителів подзвонила до міському комсомолу: "Я ранком дітей всіх збираю до школи". А коли їй сказали, що уже про евакуацію всі кричать, вона промовила: "Як евакуація, хлопці? Адже у нас сьогодні пробіг "Здоров’я".
      /Удар дзвону/. 
     4 ведучий. Франція відкликала 12 своїх громадян із Києва. В той же час фінське посольство направило спеціальний літак для евакуації більше ста студентів та технічних спеціалістів. Великобританія евакуювала 86 студентів та викладачів із Києва.
        /Удар дзвону/.    
     3 ведучий. 1 Травня в Москві на параді люди з прапорами та квітами заповнили Красну площу. Деякі транспаранти поносили "ядерне безумство в США". В телевізійних передачах підкреслено показували барвисті колони демонстрантів у Києві.
     /Удар дзвону/.
     4 ведучий.  На початку травня 86-го було розпочата евакуація міста Чорнобиля та сіл в радіусі ЗО км. від Прип"яті. Важко уявити, як безмежно важко було селянам, особливо старим людям, покидати свою землю, кидати свої домівки, господарство, могили предків.

Учень.

... Йдуть колони, колони, колони...

Розминаються повні – порожні,

Незбагненна процесів болю,

У автобусах тих подорожні

Їдуть наче із долі в недолю.

На вокзали, в лікарні, у безвість

Із Чорнобиля, з Прип’яті, звідки?

Розтривожено вуликів безліч

Невидимого стишені свідки.

1 ведучий. Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народиться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

(Танок учнів).

2 ведучий. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

1 ведучий. Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. Весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

2 ведучий. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

Учень.

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль – трава – не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

2 ведучий. Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

Учень.

Радіаційна днина б’є на сполох

Радіаційні стогнуть небеса

Двадцятий вік – як доля, а не спомин

Як хліб душі, як мамина сльоза.

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне „бути чи не бути” –

Грізно над планетою висить.

1 ведучий. Згори, з вертольота страшно дивитися на зону – це наша поліська атомна Атлантида – це як моторошні візерунки смерті . Колись це був благодатний край, які тут були села старовинні… Як вони гарно називались: Крива Гора, Змолище, Красно, Залісся, Стоганівка, Товстий Ліс – у сіх їх багато, зона велика. Це понад 3000 кв.км., це десятки колись квітучих поліських сіл, а тепер на картах зони біля кожних з них в дужках “Не жилі. Не жилі. Не жилі ” Вони ж не напишуть «мертві».

2 ведучий. Але, мабуть, мало хто знає, що у мертвому місті є діючий храм - єдине пристанище для тих змучених душ, які жевріють ще по тих приреченх селах – це Свято-Ільїнська церква. Вже вкотре врятована Чорнобильськими людьми. І у війну, і після війни, і тепер до церкви сходьться прихожани і приїзджають з навколишніх сіл. Це самотні старі люди, яких так бездумно обізвали самоселами на їхній власній землі. Це аборигени ядерних реакцій.

Учень.

Повертають люди в зону жити,

Де росте уражена трава,

Де убивчий стронцій сіють квіти

Й стала мертвою вода жива.

1 ведучий. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

2 ведучий. "Мирний атом" став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

1 ведучий. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

/Звучить пісня "Молитва" у виконанні 0.Білозір/

Учень.

Подай у душі доброго вогню -

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

Очисть від скверни воду нам і кров

Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов,

І той вогонь, що в світі нас тримає.