Львів

Місця, які варто відвідати

Проспект Свободи - центральна вулиця Львова, одна з найкрасивіших і престижних у місті, центр ділового і культурного життя. Виникла у XVIII столітті на місці нижнього міського валу. Проспект з алеєю починається від Оперного театру. У центрі встановлено пам'ятник Т.Г. Шевченку та скульптурна композиція, присвячена творам поета. Перші поверхи більшості будівель зайняті банками, дорогими магазинами, кафе, ресторанами, гральними клубами і казино. У той же час, в багатьох будівлях вище другого поверху, як і раніше, знаходяться житлові квартири.

З 1991 року на проспекті Свободи перед Оперним театром, біля пам'ятника Тараса Шевченка, проводяться концерти та інші святкові акції, а також святкування Дня міста. Активно

проводиться реставрація та ремонт історичних будівель, реконструйована одна з середньовічних оборонних веж - вежа цеху торговців, в якій розташований ресторан.

Посередині проспекту від Оперного театру до площі Міцкевича прокладена широка центральна алея довжиною більше 300 метрів. У святкові дні тут гуляють жителі Львова і туристи. Так само, на алеї, збираються любителі шахів та доміно.

Проспект Свободи закінчується площею Міцкевича. Колись тут сходилися дві притоки річки Полтви. Посередині - фігура Божої Матері. У 1905 р. встановлено пам'ятник Адаму Міцкевичу - польському поетичному світочу. На площі також розташована історична будівля готелю Жорж.

Площа «Ринок»

Центральна площа Львова, сформована в середньовіччі польським королем Казимиром Великим в готичному стилі (на місці німецької колонії). Від площі відходить 7 вулиць (Російська, Сербська, Галицька, Кафедральна площа, Краківська, Шевська, Друкарська, Ставропігійська) і Катедральна площа.

Історія середньовічного Львова нерозривно пов’язана із цією невеликою площею, розміри якої становлять 142 на 129м.
Площа Ринок – це своєрідний музей під відкритим небом, де витає дух середньовічного Львова, де кожен будинок є пам’ятником архітектури і оповитий власною легендою.
У центрі площі знаходиться – магістрат (будинок міського управління). Історія його походить з часів панування Володимира Опільського, який заклав першу ратушу Львова в кінці XIVст. Будинок міського управління неодноразово перебудовували протягом століть, а її сьогоднішній вигляд залишився з 1851 року.
Довкола ратуші стоять чотири декорованих криниці – фонтани з фігурами богів грецького пантеону: Нептуна, Адоніса, Амфітріти та Діани. Це витвори мистецва руки Гартмана Вітвера – видатного скульптора кінця XVIII – поч. XIX ст., які були поставлені по кутах площі у 1793 році.

В давні часи з західного боку площі Ринок можна було побачити ще одну кам’яну постать, що поєднувала у собі дві фігури, повернуті одна до одної спинами. З одного боку була фігура чоловіка з мечем, з іншого – жінка з терезами. Це був так званий прангер, біля якого виконували смертні вироки. У наш час цей пам’ятник зберігається у Львівському історичному музеї (площа Ринок 6). Всі будинки на Площі Ринок споріднені між собою, але кожен з них наділений своїм неповторним мистецьким образом. Найцікавішим з погляду архітектури є східний бік площі. Найкращими взірцями ренесансу в громадській архітектурі Львова і справжньою гордістю львів’ян є будинки №4 („Чорна кам’яниця”) і №6 („Палац Корнякта”). Ці споруди є шедеврами не лише львівського, а й європейського зодчества епохи Відродження. Сьогодні в них розгорнуто цікаву експозицію Львівського історичного музею, яка налічує 300тис. експонатів. 

Пожежа в 1527 році знищила практично всі дерев'яні будівлі Львова, в тому числі і площа. Після чого вона не одноразово реставрувалася різними архітекторами Європи в стилях: ренесанс, бароко, ампір. На ратуші (1381-1827 рр.) відбувалося багато історичних зборів, прийоми, вона є символом міста. Сюди приїздив Петро I, польські королі.

 На площі цікаві будівлі «Чорна Кам'яниця», «Королівська Кам'яниця», палац Корнятка з «італійським двориком», музей-аптека.

 Зараз через площу проходить трамвай, прокладений в кінці XIX століття. 

 

Оперний театр у Львові

Львівський театр Опери та Балету ім.С.Крушельницької – справжній витвір мистецтва стилю неоренесансу, що став окрасою не тільки Львова, а й усієї Європи.
Його архітектурний ансамбль вимагав особливого розташування, тому театр було споруджено на головному проспекті Львова, недивлячись на те, що тут протікала ріка Полтва. Річку було взято у колектор, а під фундамент вперше у Європі були використані бетонні блоки.

Перший камінь у фундамент Оперного театру було закладено у 1897 році. Проектом театру займався, видатний на той час, архітектор у Європі – Зігмунт Горголєвскі. Будівництво театру триває близько трьох років на кошти міської казни і простих громадян тогочасного Львова і його околиць. Вартість будівництва театру становила 2,4 мільйона австрійських крон.

Над будівництвом та оздобленням працювали найкращі майстри Львова і всієї Європи: П.Війтович, Т.Баронч, А.Попель, Т.Попель, Е.Печ, Т.Рибковський, М.Герасимович, С.Дембіцький, З.Розвадовський, С.Рейхан.

Пишний фасад будівлі прикрашений багатим скульптурним декором: колонами, нішами, балюстрадами. Над головним карнизом фасаду здіймаються вісім муз, над ними - композиція „Радощі і страждання життя”. Фронтон завершується тріадою бронзових статуй Генія драми, комедії, трагедії та по центру – Слави, з золотою пальмовою гілкою у руках.

Інтер’єр театру теж вражає своєю красою. При оздоблені була використана позолота (пішло декілька кілограмів золота), різнокольоровий мармур, розписи і чудові витвори скульптури. На прем’єрах спектаклів можна побачити чудову сценічну завісу „Парнас” (1900 рік), роботи відомого живописця Генриха Семирадського. Цей витвір – алегоричне трактування сенсу життя людини у постатях Парнасу. Великий Міський театр (так Львівський Оперний театр називався до 1939 року) відкривається 4 жовтня 1900 року.

Італійський дворик у Львові

Італійський дворик — дивовижний пам'ятник архітектури епохи Відродження, який по праву вважається одним із найпрекрасніших та найромантичніших прикрас центральної частини Львова.

Раніше Італійський дворик належав Костянтину Корнякту — купцю та виноторговцю з острова Кріт, який за вірну службу на посаді особистого секретаря отримав дворянський титул від короля Речі Посполитої Сигизмунда ІІ Августа. Наступний король Стефан Баторій дозволив спорудити Корнякту палац із шістьма вікнами на Площі Ринок. Дозвіл на будівництво будинків із шістьма вікнами на той час не можна були купити за жодні гроші, а тільки здобути відданою службою державі.
Палац був зведений у 1580 році, а його авторами стали італійські архітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин. До речі, єдиний будинок з подібним двориком був побудований лише через 300 років — це царський маєток, Лівадійський палац у Криму.
Італійський дворик був тихим та затишним місцем відпочинку всередині палацу, адже був побудований таким чином, що шум із площі туди не доносився.

В середині XVII сторіччя палац Корнякта почав називатись Королівською кам'яницею, оскільки перейшов до власності родини польського короля Яна ІІІ Собеського. У 1686 році саме тут відбулась важлива історична подія — між Росією та Польщею було підписано “Вічний мир”.
З 1908 року Палац викупило місто. Вже більше ніж 100 років тут діє Львівський історичний музей, інша назва якого “Національний музей імені короля Яна III”. Таку назву музей отримав на честь 225-ї річниці перемоги Яна ІІІ Собеського над турками під Віднем.

Італійський (Венеціанський) дворик напрочуд схожий із типовими двориками Риму та Флоренції. Недарма, вже у XVII сторіччі саме тут ставили п'єси Шекспіра.
Зараз у теплу пору року в Італійському дворику працює літнє кафе, а також відбуваються джазові та класичні концерти.
Адреса: Площа Ринок, 6.

Порохова вежа у Львові

Порохова вежа — мало не остання із багатьох нездоланних міських оборонних веж, брам і бастіонів, збережена до нашого часу у Львові.
Вона вважається пам'яткою фортифікаційного будівництва, а також однією з найпотужніших веж стародавнього міста.
Вежа побудована із каміння старого міського Арсеналу і входила в зовнішню систему оборони середньовічного міста Лева, захищаючи його від східних загарбників. Вона була фактично непробивним захисним об'єктом, адже товщина її мурів становила 2,5-3м, які ще й були обладнані бійницями зі всіх боків. Вежа служила для фронтального та флангового обстрілу супротивника, а також використовувалась як склад зброї та амуніції. В мирний час приміщення Порохової вежі слугували для зберігання зерна та товарів, які перевозились через Львів.

У ХІХ ст. на оборонних валах, на яких стояла вежа, облаштували парк під назвою “Губернаторські вали”, бо недалеко була розміщена резиденція австрійського намісника Галичини.
В 1954р. Порохова вежа була реконструйована, а з 1959р. тут розмістилось правління Львівського відділення Спілки Архітекторів України. З цього ж року вхід до вежі охороняють два білих мармурових лева XIX сторіччя. У 1973 році була проведена реставрація і Порохова Вежа набула свого сучасного вигляду.
Адреса: вул. Підвальна, 4.

 

Палац Потоцьких

Будівництво палацу Потоцьких розпочалось у 1880 році, після того як родина Потоцьких продавши свій палац на площі Галицькій, придбала у 1822 році нерухомість по вул. Широкій. Старий палац (невеличка садиба) був розібраний у 1860-1861 роках, однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя.

Палац Потоцьких було збудовано за проектом французького архітектора Людвіга де Верні та англійського архітектора Юліана Цибульского у стилі барокового класицизму на місті старого палацу Потоцьких.

До 1879 року на місці палацу знаходився великий міський парк, в якому після 1980-х років побудували шахту для прокладання

 тунелів підземного трамваю. В цей же час до палацу Потоцьких приєднали непривабливу прибудову, в якій в наш час знаходиться Музей мистецтва давньої український книги.

Палац Н-подібний у плані, триповерховий. Фасади палацу прикрашені фігурними обрамленнями вікон, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Загальна площа палацу становить 3100 кв.м.
З 1972 року до 2000-х років у палаці Потоцьких розмістився Палац урочистих подій (Львівський міський РАГС). На початку нашого століття палац Потоцьких був переданий Львівській галереї мистецтв.

Бернардинський монастир у Львові

Бернардинський монастир - давня історико-архітектурна пам’ятка XV століття, яка досьогодні не перестає милувати око львівян та гостей нашого міста.
Перша згадка датується 1460 роком, де на місці сьогоднішнього монастиря стояла невелика дерев’яна церква. Монастир бернардинів був побудований поза міськими мурами, тому мав власну систему фортифікацій, яка дозволяла витримати не одну жорстоку облогу. На сьогоднішній час з оборонних мурів залишилася лише Глинянська вежа (побудована у 1618році) та східна частина укріплень (зі сторони сучасної площі Митної).
Костел-базиліка св. Андрія будувався впродовж 1600-1630-х років у стилі італійського ренесансу. Поряд з костелом, з північної частини, будувалися келії монастиря.
Архітектором нижньої частини храму був найславетніший архітектор Львова італієць Павло Римлянин. Висота храму - 22м, довжина – 57,5м. У 1618 році Петро Римлянин помирає, його справу продовжує його учень і послідовник швейцарський архітектор Амвросій Прихильний. Йому та польському королю Сигізмунду ІІІ задум попереднього архітектора здається надто скромним, тому Амвросій складає новий план та будує щит-фронтон ускладненої, вигадливої форми. Ця частина є найціннішою пам’яткою Бернардинського монастиря.
Останній третій ярус костелу добудовує Вроцлавський архітектор Андреас Бемен. Існує припущення, що він є також автором 38-метрової вежі костелу, на якій у 1753році встановлений годинник з боєм. Вежа виконана в стилі барокко, силует дуже складний, порізаний, але поряд з тим витончений і гармонійний.

Перша служба у костелі правиться 13 грудня 1611року, звідси і назва – церква Андрія.
На фасаді храму стоять скульптурні статуї святих Ордену бернардинів, у нішах другого ярусу – скульптури Матері Божої, апостолів Петра та Павла. Інтер’єр храму багатий розписами 1738–1740-х рр та 18 дерев’яними різьбленими вівтарями 1630-1640-х рр. Спочатку підлога храму була зроблена з тесаного каменю, а в 1738 році перероблена на мармур. У храм ведуть металеві двері XVII століття. Зліва від головного входу в храм стоїть криниця, яка оповита не однією цікавою легендою.
Адреса: Площа Соборна, 1.

 Парк "Високий замок" у Львові

Парк «Високий замок» розташований на Замковій (Княжій) горі і є найулюбленішим місцем для романтичних прогулянок львів'ян та гостей міста.
Саме з цією горою пов'язана перша згадка про Львів в історичних літописах 1256 року.
За офіційними даними парк був заснований у 1835 році на місці фортеці “Високий замок”, яка розташовувалась на цій горі і була оборонним та спостережним пунктом, місцем для сховища воєнної зброї та амуніції, в підвалах фортеці тримали ув'язнених. Сьогодні від фортеці залишилась тільки частина південно-західної стіни.
Загальна площа парку — 36,2 га. Парк «Високий замок» складається з двох терас: нижньої та верхньої. На нижній терасі прокладено безліч паркових алей, а також саме тут находиться монумент на честь Максима Кривоноса — полковника, який за допомогою війська Б. Хмельницького, донських козаків і місцевого українського населення оволодів фортецею “Високий Замок”.
У 1841 році на нижній терасі був споруджений штучний грот (печера), який охороняють леви з колишньої міської ратуші.
На верхній терасі знаходиться оглядовий майданчик, розташований на штучному кургані, насипаний у 1869 році польською общиною на честь святкування 300-річчя Люблінської унії (угоди про об'єднання Польського королівства та Литовського князівства у єдину федеративну державу - Річ Посполиту). Для штучного кургану було використано каміння замкових будинків та стін.
У 1957 році на Замковій горі було збудовано Львівський телецентр та телевізійну вежу, яка має близько 200 метрів у висоту.
Адреса: вул. Замкова.

Собор Святого Юра

Архітектурний ансамбль собору Св.Юра – головна святиня греко-католиків у Львові, справжня перлина архітектури періоду бароко.
До архітектурного ансамблю собору належать: палац галицьких митрополитів, монастирські келії, а також дзвіниця собору, в якій зберігся найдавніший в Україні дзвін (1341р.)
Собор Святого Юра був заснований ще у XIV столітті.

Будівництво цієї перлини українського бароко було завершено у 1770 році за проектом Бернарда Мердерера (більш відомого як Бернард Меретин.
Скульптурне оформлення – витвір геніального митця XVIII століття Івана Пінзеля. Створена ним скульптурна група Юрій Змієборець, якою увінчаний аттик собору Святого Юра, є шедевром світової пластики. Дві брами, що замикають подвір’я перед храмом,

прикрашають алегоричні постаті: символи Віри та Надії, Церкву Греції та Церкву Риму. Над розписом ікон храму працював знаменитий український живописець Лука Долинський. А видатний скульптор М.Філевич створив фігурне обрамлення воріт та оздобив двомаршеві сходи. Найціннішою реліквією храму вважається Чудотворна Ікона Пречистої Діви Марії (XVII ст.), що була привезена до собору Святого Юра у 1764 році з Теребовлі.

У крипті (підземеллях) собору знаходяться поховання Андія Шептицького, Йосипа Сліпого, Володимира Стернюка. У 1998 році Собор Святого Юра разом з історичним центром Львова був внесений до спадщини ЮНЕСКО.

Адреса: Площа св.Юра, 5.    

Пам'ятник Данилу Галицькому

Пам'ятник засновнику міста Львова, сину князя Романа Мстиславовича, відомому політичному діячу і полководцю князю Данилу Романовичу Галицькому, з часом проголошеного першим королем галицько-волинських земель — розташований в самому центрі міста на старовинній площі Галицькій.
Пам'ятник був зведений в 2001 році на честь 800-річчя з дня народження Данила Галицького за проектом творчої

групи - скульпторів В.Ярича і Р.Романовича, а також архітектора Я.Чурила. Проект виграв конкурс серед кількох десятків інших проектів.
На спорудження пам'ятника було витрачено 60 тонн граніту і 9 тонн бронзи. Сам пам'ятник являє собою бронзову фігуру Данила Галицького на коні, що підноситься на гранітному постаменті. Висота пам'ятника 10 метрів.
Адреса: площа Галицька

 

Костел Святої Єлизавети

За легендою костел Св. Єлизавети (церква Святих Ольги та Єлизавети)був побудований австро-угорським цісарем Францом Йосифом на честь бідної дівчини зі Львова, в яку він безмежно закохався. Ця любов не мала майбутнього, тому цісар вирішив на честь коханої збудувати храм та назвати його в її честь. Перший камінь костелу було закладено у 1903 році під час останнього візиту австро-угорського цісаря до Львова (на той час йому було уже 73 роки).

Але є ще один цікавий факт: дружину цісаря теж звали Єлизаветою, тому можливо храм носить саме її ім’я.
Костел Святої Єлизавети будувався протягом 1903-1911рр., професором Львівського політехнічного інституту Теодором Тальовським (1857-1910) – відомим архітектором свого часу, вихованцем політехніки Відня та Львова, учнем львівського архітектора Юліана Захаревича. Будівництво костьолу вів інженер Кароль Ріхтман.
Споруда витримана в неоготичному стилі з багатьма елементами готичної архітектури: стрільчасті вікна, гостроверхі шпилі, портал з великою трояндою у центрі.
Освячення костелу відбулося восени 1911р., а роботи над оформленням його інтер’єру продовжувалися далі. Над проектом оздоблення інтер’єру костелу на протязі більш ніж двадцять років працював видатний львівський маляр Казимир Сухільський.

Цей костел славився одним з найбільших органів у Польщі, поставлений у 1926році.
Адреса: Площа Кропивницького, 1.

Ансамбль Успення Богородиці

Архітектурний ансамбль Успення Богородиці по праву вважається шедевром ренесансної архітектури Львова. Він складається з Успенської церкви, дзвіниці, відомої як „башта Корнякта” і каплиці Трьох Святителів.
Унікальною пам’яткою Львова є вежа дзвіниці, висотою 65м. Вона була споруджена архітектором Петром Барбоном у 1572-78рр., на кошти львівського купця грецького походження Констянтина Корнякта і мала оборонно-вартовий характер. На ній красується старовинний дзвін 2м в діаметрі, званий „Кирило”. Ця струнка чотириярусна вежа по праву вважається однією з кращих в Європі.
Після завершення дзвіниці львівське

братство вирішує будувати каплицю (1578-91рр.), яка до завершення будівництва Успенської церкви виконувала роль храму.
Будівництво церкви розпочато у 1591 році знаменитим зодчим Павлом Римлянином. В 1597р. його продовжив Войцех Капінос, а ще через рік перейняв будівництво А.Прихильний. Спорудження храму було завершено у 1629 році.
В середині XIX ст. Успенську церкву відреставровано і з’єднано з каплицею.
На сьогоднішній день ансамбль Успення Богородиці - це цілісний комплекс церкви, дзвіниці та вежі. Краса цієї будівлі захоплює.

Адреса: вул. Підвальна, 9.

  

Каплиця Боїмів

Каплиця Боїмів - неймовірний пам'ятник архітектури XVII століття, якого ще не бачив Львів. Вся внутрішня розкіш та іконостас, котра ховалася у ці часи всередині храмів, опинилася зовні, на фасаді будівлі. Інтер’єр каплиці теж вражає: неймовірна кількість фігур та фігурок, розп’яття, кесони на куполі, епітафії, і все це з каменю!
Каплиця Боїмів побудована у стилі нідерландського маньєризму в 1609-1615 роках, як родинна усипальниця.
Німець Георгій Боїм, „родоначальник” української гілки роду і фундатор каплиці, з’явився на Галичині на запрошення польського короля Стефана Баторія, у статусі угорського купця і був бургомістром Львова. Усипальниця покоїла у своїх стінах 14 членів родини Боїмів.
Припускають, що архітектором каплиці Боїмів був німець Андрій Бемер, уроджений у Вроцлаві. Йому асистували надзвичайно талановиті скульптори Ян Пфінцер та Януш Шольц.
Фасадна стіна вкрита суцільною кам’яною різьбою і нагадує об’ємний іконостас. У верхньому ярусі привертають увагу багатофігурні барельєфи, постаті апостолів Петра та Павла, вкриті філігранною різьбою колони.
Фрескові портрети, зокрема самого Георгія Боїма та його дружини Ядвіги, виконані італійцем Яном Дзіоні, а олійні портрети – львів’янином Матвієм Домарацьким.
Купол вінчає сидяча фігура Скорботного Христа, під якою напис латиною: „Перехожий, зупинись і подумай, чим страждання твої більші мого”.

Аптека- музей у Львові

Старовинна аптека у центрі Львова „Під чорним орлом”, відкрита ще у 1735 році військовим фармацевтом, магістром Ноторпом. У ті далекі часи це була чи не єдина аптека у Львові.
Аптека діє і зараз, але поряд з нею існує унікальний у всій Україні та Європі музей, що містить рідкісні фармацевтичні експонати, котрі накопичувалися протягом двох з половиною століть існування цієї аптеки.
Аптека „Під чорним орлом” зберегла свій старовинний інтер’єр та розписи на стелі виконані на початку ХХ століття,

що символізують головні стихії: воду, вогонь, повітря та землю.
Різноманіття представлених музейних експонатів вражає: старовинні ваги та касові апарати, старовинний аптечний посуд, де зберігали в давнину медикаменти, перші ручні машинки для виготовлення таблеток, старовинні преси для вичавлення цілющих рослинних соків, рідкісні вимірювальні прилади, а ще велика бібліотека старовинних аптечних та лікарських книг, журналів. Всього у музеї-аптеці налічується більше трьох тисяч експонатів.

Арсенал

Музей "Арсенал" - фортифікаційна споруда древнього Львова побудована у 1554-1556 роках і розташована по вул. Підвальна 5. Це справжня перлина для поціновувачів зброї та фортифікаційних споруд.
Фрагмент фортифікаційної стіни виконаний з каменю, сама споруда двоповерхова з невеликими вікнами – бійницями, прямокутна у плані. Перед стіною донині зберігся викопний рів, котрий був додатковою перешкодою для нападників.
Відомо, що у XVIII столітті у підвалах

"Арсеналу" перебували полонені козаки та гайдамаки. Тут також знаходилася камера для тортур та житло ката.
На сьогоднішній день у музеї зброї розташована експозиція холодної та вогнепальної зброї, колекція військових орденів, колекція гармат та гарматних ядер, елементи військової форми різних часів та народів, лицарські обладунки. Експонати цього музею представляють більше 30 країн світу.
Музей зброї „Арсенал” вважається одним із кращих музеїв Львова.

Адреса: вул. Підвальна, 5.
Час роботи: з 10.00 до 18.00 щоденно, крім середи.

Музей пивоваріння у Львові

Львівське пиво – це справжня жива легенда нашого славетного міста уже протягом багатьох століть. Ще з найдавніших часів львів’яни варили цей напій і пригощали ним своїх гостей.
Унікальні експонати Львівського „Музею пивоваріння”(площею 500кв.м.) розкажуть Вам всю історію львівських пивоварів, від стародавніх часів до сучасності, зачарує унікальними фактами пивного минулого і, звісно ж, пригостить цим смачним напоєм.

Перший в Україні „Музей пивоваріння” відкрився 14 жовтня 2005 року, під час святкування 290-ї річниці Львівської пивоварні – найстарішої пивоварні в Україні.
На експозиції музею можна ознайомитися із легендарними експонатами – гордістю музейників, серед яких: Книга рецептур початку ХХ століття, за якою відслідковували процес варіння пива, Статут львівського акційного товариства броварів 1897 року, відома гальба „Зоська” кінця ХІХ – початку ХХ ст., колекція пивних етикеток, яка складається з понад 30 000 експонатів, старовинні пивні кухлі, що виготовлені у різних стилях і походять з різних країн Європи; стародавні пляшки з тисненими на склі фірмовими марками. Велике зацікавлення викликає експозиція броварських інструментів. Гравюрні зображення західноєвропейських пивоварень дозволили створити макет середньовічної пивоварні, яку заснували монахи-єзуїти.
У музеї представлено три головні складові пива: вода, хміль та солод. Вода – це кров пива, хміль – це його душа, а солод – це тіло, він дає основну масу речовини, які присутні в пиві.
Окрему експозицію музею займає відділ історії виникнення та поширення пивоваріння.

Пам'ятник Івану Федорову

Пам'ятник Івану Федорову знаходиться в центральній частині міста на вулиці Підвальній в двох кроках від Домініканського собору та Ансамблю Успенської церкви. Скульптура була зведена 26 листопада 1977 року львівськими скульпторами на честь 400-річчя початку книгодрукарства в Україні.
Іван Федоров — це український та російський першодрукар, діяч східнослов'янської культури, один із

учасників Львівського ставропігійського братства, яке сприяло розвиткові української культури та зміцненню політичних та культурних зв'язків із російським народом, організувало школу вищого рівня та типографію.

Федоров в одній руці тримає книгу, а іншою рукою неначе сіє зерно знань на львівські тротуари. Навколо пам'ятника розміщується один із найбільших книжкових ринків Львова.

 Домініканський Собор у Львові

Домініканський Собор (Церква Пресвятої Євхаристії) - одна із кращих архітектурних пам'яток Львова, побудованих в стилі бароко.
У 1749 році на місці старого готичного храму на кошти гетьмана Юзефа Потоцького було розпочато будівництво монастирського костелу Божого Тіла чину домініканців. Над проектом його спорудження працював талановитий архітектор та військовий інженер Ян де Вітте – комендант Кам’янець-Подільської фортеці.
У 1792-98рр. К.Фесінгером було закінчене скульптурне оформлення фасаду, а двоярусну дзвіницю прибудовано у 1865році.

Костел виконано у стилі пізнього барокко. У плані Домініканський собор нагадує хрест з овальною центральною частиною та двома дзвіницями по боках. Возвеличення костелу надає величезний

еліптичний купол. До кращих зразків львівської пластики XVIIIст. належать позолочені скульптури вівтаря Домініканського костелу, а також 18 дерев’яних фігур католицьких святих, що знаходяться під куполом.

Напис великими латинськими літерами на куполі костелу перекладається як «Єдиному Богу честь і хвала!». Домініканський Собор - одна із кращих барокових пам’яток Львова.

Адреса: Площа Музейна, 1.