Китай

ІМПЕРІЯ ТАН  (618—907 рр.)

Полководець Лі Юань захопив владу та започаткував правління нової династії. Були  придушенї повстання, припинено великі будівництва; відбулося піднесення міст і ремесел.

Імператор  вважався  «Сином Неба» мав необмежену владу; вся імперія була  поділена на провінції;

створено величезний державний апарат; столиця Чан-ань налічувала близько 2 млн жителів.

Це дало можливість проводити агресивну зовнішню політику — був отриманий повний контроль над Великим шовковим шляхом, Кореєю, Індокитаєм, Тибетом. Кордони Китайської імперії простягалися від Аральського моря до Тихого океану, від пустелі Гобі до берегів Гангу.

Але в другій половині VIII ст. Китай почав втрачати території, збільшилися податки та повинності; держава розпалася на дрібні володіння (утворилося більше 10 царств).

На початку ХІІІ ст. почалося вторгнення  монголів  і у 1279 р. Китай повністю перейшов під їхню владу, заснована  династія  Юань (1279—1368 рр.).

Урядові посади могли обіймати тільки монголи; з’явилася величезна кількість рабів; нехтування іригацією призводило до повеней та занепаду господарства; розвиток торгівлі  відбувався лише в межах держав монголів; монголи потрапили під вплив китайської культури та звичаїв.

У середині  ХІV ст.  повстання «червоних пов’язок»   (повстанці пов’язували голови червоними хустинами — звідси й назва) поклало край пануванню монголів.

До влади  у 1368 р. прийшла нова династія Мін

ІМПЕРІЯ МІН (1368—1644 рр.).

Столиця — Ініянь (Нанкін), потім — Даду (Пекін); земля, відібрана селянами під час повстання, залишалася в них; зменшено податки; звільнено всіх рабів; відновлення іригації;

розвиток ремесла. У Китаї відбувається піднесення господарства. Поширюється виробництво шовкових та бавовняних тканин, паперу, порцеляни. Починається відбудова й перебудова китайських міст, проводиться активна зовнішня політика: були приєднані Тибет та Індокитай, приборкані японські пірати, на початку ХV ст. відбулося сім великих морських експедицій.

Проте з часом імперія поступово занепадає: поширюється корупція в державному апараті, розвивається криза в аграрному секторі, посилюється тиск зовнішніх ворогів, особливо маньчжурів.

 Звичаї та традиції. Побут

Життя людини Середньовіччя в Китаї повністю залежало від її становища в суспільстві, доходів.

Житла багатих і бідних людей істотно відрізнялися. Практично всі споруди для житла були одноповерховими. Заможні люди жили в палацах, які будувалися з цегли та мармуру, а в оздобленні використовували коштовні матеріали. Житла простих людей споруджували з глини, дерева та бамбуку. Двір був замкнутий, схожий на невеличку фортецю. Піч перебувала у дворі, а димохід проходив під будинком. У приміщеннях було мало меблів. Китайці активно використовували циновки (цупкі плетені килимки із соломи), на яких і спали, і їли, і використовували замість стін усередині будинків. Поступово в побуті з’являються столи та стільці.

Одяг відігравав велику роль у житті китайців. У першу чергу він підкреслював соціальний статус людини, її становище. Чим вищий статус — тим кращий одяг мала людина. Крім того, одяг підкреслював і достаток людини. Заможні люди використовували одяг із шовку, були популярні візерунки, існувала мода. Одяг звичайної людини був простим, зручним та одноманітним. Чоловічий одяг мало відрізнявся від жіночого. Носили штани та куртку, яку підперізували поясом. У холодну погоду використовували прості плащі. На ноги взували туфлі на босу ногу на дерев’яній або шкіряній підошві або полотняні черевики з підшитою підошвою, також носили сандалі. У помешканнях обов’язково роззувалися. Прості люди носили солом’яні або бамбукові брилі, заможні — шовкові, або з іншого матеріалу. Відрізнялися також і зачісками. Чоловіки мали довге волосся, заплетене в косу, монахи голили голови, дівчата збирали волосся в пучок, а жінки носили різноманітні зачіски.

Кухня простої і заможної людини також суттєво відрізнялася. Прості люди споживали практично все. Найбільш поширеною їжею був рис, просо й боби, споживали багато риби. Готували страви з борошна — локшину та хліб, булочки та пельмені. Для їжі використовували палички. Пили вино, рисову горілку, різні відвари, а вживання чаю набуло великої поваги та стало знаменитою традицією. Вживали солодощі, овочі та фрукти.

Релігія Середньовічного Китаю

Поширення буддизму;

серед простих людей — даосизм (рівність, засудження потягу до влади, багатства та слави, обіцяв безсмертя);

найпопулярніша релігія — конфуціанство (бути милосердним, не чинити зла іншим, дбати про громадські інтереси, шанобливо ставитися до старших);

існувало чаклунство та ворожіння.

 Культура Середньовічного Китаю

Письмо середньовічного Китаю засновувалося на ієрогліфах, які налічували тисячі знаків та означали слово або склад. Заплутаність і складність ієрогліфічного письма стримували розвиток освіти. У кожному окрузі існували школи, які могли відвідувати вільні люди. Після закінчення звичайної школи людина могла навчатися в школі для підготовки чиновників. Поширенню письма сприяв і винахід книгодрукування. Китайці винайшли папір, і у VІІІ ст. почали друкувати — спочатку з використанням дерев’яних дощок, на яких вирізали необхідний текст, а потім був винайдений і шрифт. На початку VІІІ ст. в Китаї почала виходити газета «Столичний вісник», яка проіснувала аж до ХХ ст.

Поширенню освіти сприяло й відкриття в Х ст. Академії наук і випуск енциклопедії в ХV ст., яка складалася з 11 тис. томів і містила 900 тис. сторінок.

У Середньовіччі відбувається розвиток наук — математики (розв’язання рівнянь, добування коренів та ін.), астрономії (пояснення затемнень, атласи зоряного неба), медицини (хірургічні операції, щеплення від віспи). Було зроблено багато винаходів, серед яких — винайдення пороху, сейсмографа, компаса.

Період VIII—XIII ст. став «золотою добою» китайської літератури. У цей час писали Лі Бо, Ду Фу, Юань Чжень, Су Ши та інші видатні поети. Від ХV ст. починає розвиватися жанр історичного роману («Три царювання», «Річкові заводі» та ін.).

Багато уваги китайці приділяли розвитку музичного мистецтва. Діяли музичні школи, було відомо більше ніж 100 музичних інструментів. Створюються величезні оркестри, у яких грало близько 1500 музикантів. Виникає «Пекінська опера».

Китайські будівлі — палаци, храми, помешкання заможних городян або знаті, міські брами, вежі, мости тощо мали легкі, витончені форми. Помітний вплив на архітектуру справив буддизм. Для китайської архітектури було характерне вписування будівель у природний ландшафт. Окреме місце посідає скельне будівництво — унікальним є храм «Печери тисячі Будд», який містив близько 500 печер, прикрашених художнім розписом завдовжки майже 25 кілометрів.

Одну з головних ролей у культурі Китаю відігравав живопис. Китайські митці малювали на шовку та папері, розписували палаци та будівлі. Для мотивів використовували сцени життя людей і природу, фантастичних звірів та пейзажі. Важливе місце належало каліграфії, яка стала окремим видом мистецтва.