Андрій Кушакевич: легенди та реалії життя



В історії нашого міста яскравими вогниками сяють імена багатьох славних ніжинців або навіть цілих родин. Одна з таких  зірочок – родина Кушакевичів, які залишили по собі гарну пам’ять для нащадків і приклад для наслідування.
У родині Кушакевичів , яка мешкала в Ніжині з кінця 18 ст., сини за традицією  продовжували справу батька – теж ставали священиками. Так, син Федора Кушакевича - Федір Федорович - служив у Пантелеймоно-Василівській церкві.
А от його брат Андрій змалку мав  іншу вдачу, він дуже любив читати, цікавився науками. Але батько не міг уявити, щоб його син порушував сімейну традицію. Одного разу він так розгнівався на непокірного Андрія, що вдарив його. Бідолашний юнак у сльозах вибіг із кімнати і знайшов схованку в саду. Там він непомітно заснув. Пізніше розповідав сестрі Катерині про свій дивний сон (снилося йому, що бачить у якомусь великому місті будинок із мармуровими сходами, багато гостей. Піднімається нагору, а там сам господар запрошує усіх до вітальні. Юнак придивляється і бачить - це він сам, тільки значно старший. Сон був такий яскравий, що, прокинувшись, він не міг збагнути, чи сон це був. Андрій сказав неньці, що твердо вирішив не коритись волі батька, а йти своїм шляхом. Засмучена мати дала йому гроші зі свого посагу, і вранці, не прощаючись із батьком, він виїхав до Петербурга.
Ми не знаємо, як йому жилося, через що довелося пройти. Він влаштувався на роботу до якогось багатія-золотопромисловця, потім поїхав до Сибіру. Пізніше одружився з донькою свого роботодавця, а після смерті тестя дістав у спадок і золоті копальні, і будинок у Петербурзі. Вони із дружиною переїхали до столиці. Тоді, мабуть, і  згадав він  про своє дитинство, про те, як мріяв учитися. А тому і вирішив відкрити тут гімназію для дівчаток, а для хлопців - ремісниче училище.
Андрій Федорович Кушакевич звернувся до міністра народної освіти з пропозицією пожертвувати 50  тис. руб. на  створення  в   Ніжині  жіночої прогімназії за умови, що вона носитиме ім'я його покійної дружини, а опікуватися нею буде його   племінник Павло Федорович Кушакевич.
Так, 17вересня 1878 р. було відкрито Ніжинську жіночу прогімназію ім. Палагеї  Іванівни Кушакевич   (через 6 років, у 1884р., вона була    перетворена   на   гімназію).
Утримувалася гімназія за рахунок державних і міських коштів, плати  за навчання  і пожертв.  Плата  за навчання  у 1915 році становила 50-100 карбованців. У 1907–1908 н. р. в гімназії було 397 учениць: це були діти всіх верств населення: дворян, чиновників, священиків, купців, міщан,  ремісників, навіть іноземців.
Важливо, що це була повна  гімназія, яка мала один підготовчий, сім основних, а також додатковий (педагогічний) восьмий  клас.  Окрім  загальноосвітніх навчальних дисциплін,  які  вивчалися  в  гімназії,  до  основних предметів входили рукоділля і співи,  до не основних ‒ іноземні мови. Нині у приміщенні цієї гімназії продовжують навчатися ніжинські школярі – це школа №7.
Окрім жіночої гімназії, Павло Федорович опікувався і ремісничим училищем для хлопців, кошти для створення якого  (125 тис. руб.) залишив Андрій Кушакевич.  Відкрито училище було 1 липня 1895 року,  спочатку воно розміщувалося в приватному будинку, за оренду якого сплачували 600 руб. на  рік), а потім було переведено до новозбудованого приміщення. Тут готували майбутніх столярів і слюсарів. Через 5 років училище перейменували у Ніжинське нижче технічне училище імені Андрія Кушакевича. Вихованці виготовляли плуги, сівалки, віялки, соломорізки – ці вироби демонструвалися на Всесвітній виставці в Парижі у 1900 р., а на сільськогосподарській виставці в Києві (1907 р.) вони одержали за свою продукцію золоту медаль.
Також на кошти Андрія Кушакевича  у 1863 р. до  Василівської церкви, де священиком був його брат Федір, добудували теплу церкву і високу дзвіницю. При храмі діяли шпиталь та одна з найбільших церковноприходських шкіл міста. Лише в 1905 році в ній навчалося 97 хлопчиків і 12 дівчат.

   Помер Андрій Федорович у грудні 1877 р., поховано його на Смоленському кладовищі Санкт-Петербурга. 23 листопода 1888 року Ніжинська міська дума ухвалила рішення про вшанування пам'яті А.Ф.Кушакевича: щороку в день його народження (17 серпня) та смерті (26 грудня) служилася панахида, а в залі засідань Ніжинської міської думи було розміщено образ Святого Андрія Стратилата, ім'я якого носив благодійник.

Павло Федорович Кушакевич виправдав сподівання свого дядька – він став не тільки почесним попечителем жіночої гімназії ім. Пелагеї Кушакевич, а й займав посаду міського голови з 1881 по 1889 рр. За цей час він багато зробив для свого міста: його зусиллями була влаштована кам’яна мостова – під’їзний шлях до ніжинського вокзалу; освітлена центральна частина міста; він придбав для міста будинок купця Ткача, в якому розмістили управління повітового військового начальника з усіма господарськими закладами і казармами для солдат; на свої особисті кошти П.Ф. Кушакевич купив будинок вартістю 2 тис. руб. для жіночої гімназії;  за його  ініціативи  був влаштований новий сквер (тоді  Миколаївський,  а  нині  Шевченківський парк),  два  міських приходських училища, у яких навчалося до 400 хлопчиків і дівчаток. За віддану місту службу в 1899 р.  П.Ф. Кушакевичу було присвоєно звання почесного громадянина м. Ніжина зі встановленням його портрету в приміщенні управи.

Отже, ніжинці своєю діяльністю доводять, що наше місто здавна було й залишається центром освіти, науки, культури.

Немає коментарів:

Дописати коментар