Сценка Бабусі про онуків

-  Здрастуйте, голубонько моя! Давайте підемо гуляти в парк.

-  Та ви що! Я ще уроки не вивчила.

-  Які уроки?

-  Зараз модно робити уроки за онуків, хоча, це, напевно, непедагогічно.

- Чому це «непедагогічно»? Та я все життя за онуків уроки роблю. Якщо що - мене запитуйте, в мене великий досвід.

-   Тоді,  якщо неважко,  перевірте,  як  я вірш вивчила.

У лукоморья дуб зелёний,

Златая цепь на дубе том...

- Так, добре.

-  И днём и ночью пёс ученый…

-  Який ще пес?

-  Ну, я не знаю, яка в нього порода.

-  Та не пес, а кіт! Зрозуміла?

- А, зрозуміла!..

...И днём и ночью кот учёний

 С авоськой ходит в гастроном...

- З якою авоською? В який гастроном? Вчи вірш!

-  Ой, у мене ще стільки уроків: математика, українська, англійська... Один онук у 5-му класі, а другий - у 1-му. Його вчителька просила в школу касу принести.

-  Яку касу? З магазину, чи що? Ти мене в цю справу не вплутуй. Все, до побачення! З вами в лікарню можна потрапити. А в мене ще домашнє завдання не виконано: дослід з ботаніки треба провести - квасолю виростити.

-  А так-так, пам'ятаю, ви в мене брали квасолю.

-  Та щось не росте та квасоля. Мабуть, неякісна.

-  Як неякісна?!! Ну ось! Роби людям добро! Можна сказати, від себе відірвала - дістала із супу.

-  Зачекай-зачекай. Як із супу? Та це я виходить вирощую варену квасолю? Спасибі, допомогла називається.