Наталка Полтавка

Наталка-Полтавка

(сучасні варіації на тему Котляревського)

Сцену оформлено в дусі української селянської хати.

На сцені -Наталка, вона співає народну пісню про кохання

(не дуже сумну, наприклад, «Несе Галя воду» ).

Наталка.

 Сонце сходить вранці рано,

 Світить гарно дуже,

Розвалилась під парканом

Свиня у калюжі...

Потерпать в житті невдачі їй забракло сили:

 В неї був кабан добрячий –

На Великдень з'їли.

Ось і я миритись мушу

З долею своєю –

Хоч лягай у ту калюжу

Поруч зі свинею...

Розквітає рута-м'ята,

Морква-помідори,

Женихів кругом багато,

Та усі - потвори!

Де мій сокіл, я питаю,

 Мій Петро коханий?

Бо без нього борщ скисає

І картопля в'яне...

Таргани по всій оселі,

Як в романі Кафки –

Отаке життя веселе

В дівчини-полтавки!

Женихів отих докука

Душу мені марить...

Прислухається. Чути стук у двері.

Знову хтось у двері стука –

Це пан Возний, мабуть...

Входить Возний — маленький, одягнений багато, але з несмаком,

з мобільним телефоном і книгою в руці - типовий «новий руський».

Розмовляє суржиком.

Возний (цитує за книгою)

Я прийшов к тебе з приветом Рассказать, що сонце встало...

Наталка. Краще б тільки замість Фєта

Ти приніс шматочок сала!

Возний.

Мне обридло робко прятать

Тело жирное в утьосах,

Через це тебе посватать

Я приїхав на кольосах!

Не дивись, що я маленький,

А дивись в мою кишеню!

Як за мене вийдеш заміж –

Дам доллярів цілу жменю!

Возний потрясає пачкою грошей.

Наталка.      Забирайся геть, небого!

Нам таких, як ти, не треба!

 Якщо й вийду я за кого,

То вже точно не за тебе!

Возний.    Я ж крутий предприніматель!

                    В мене лічная кобила!

Все, що схочеш, будеш мати,

Тільки б мене полюбила!

Наталка.      Ой, вертайся ти до хати,

Не дивись на чорні брови!

Як мені тебе кохати,

Якщо ти не знаєш мови?!

Тут сидиш собі, міркуєш,

Вся у сумнівах трясешся...

А на вас, на «нових руських»,

Гарбузів не напасешся!

Наталка підносить Возному гарбуза. Осоромлений Возний лишає сцену.

Наталка. Буйно квітне конюшина,

Люди в полі роблять...

З пана Возного мужчина –

Як з мене голобля!

енихів отих когорта —

Мені тільки лихо...

Поглядає у вікно.

Знов несе якогось чорта...

Виборний приїхав!

На сцену виходить Виборний- статний юнак,

одягнений досить кумедно: зверху -піджак з депутатським значком, знизу - шаровари.

Виборний. Наталко, ти мене лишила сну,

Як я побачив - що аж подих сперло -
Твоїх очей дніпрову глибину
І грудь високу, як гора Говерла!   

Кохана, я від щастя очманів!

           Чи думав, що таку красу зустріну?

           Недаром батьківщиною слонів

           Назвали нашу рідну Україну!

Наталка.      Яких слонів? Пан Виборний, агов!

Він правду каже - очманів, та й годі...

Та ви мені через свою любов

Всі буряки стоптали на городі!

Виборний.     Наталко, люба, то моя вина -

Даруй мені цей вчинок необачний...

Ну хочеш — привезу тобі слона

На слоновозі «Гетьман Сагайдачний»?

Я - щирий український патріот,

І регулярно маю те, що маю,

Я повсякчасно дбаю про народ,

Тому без черги хабарі приймаю!

Я покохав тебе за ніжний стан,

За усмішку, за голос, за фігурку!

Все матимеш - лише моєю стань!

Що скажеш?

Наталка.       Може, дать тобі пігулку?

   Зажерливість слонячих ваших зграй Паскудить землю навкруги і небо!

   Так що від мене гарбуза тримай –

   І хобот свій не сунь, куди не треба

Наталка підносить Виборному гарбуза. Осоромлений Виборний лишає сцену.

Наталка.      Цвіте терен, цвіте рясно,

 Земля розквітає...

Де мій любий, сокіл ясний,

Чом не прилітає?

Чом кохання не родиться,

Люди потерпають,

Твою білу лебедицю

Гусаки щипають...

На сцені з'являється Петро-класичний позитивний герой в національному костюмі.

Петро.  Вийшов час тобі страждати,

 Потерпати лихо...

 Я до тебе, люба Нато,

              Назавжди приїхав!

Наталка.      Я люблю тебе одного,

Соколе мій, Петре!

За тобою йти готова

Хоч три кілометри!

Різним покидькам доволі

Гарбузів дала би...

Ми з тобою - дві тополі,

Вони ж - баобаби!

П е т р о.    Із людей знущатись досить

Тим, що гроші мають!

Хай нарешті кровососи

Облизня впіймають!

Буде щастя, буде слава

Й прагнення великі!

Веселися, вся Полтава!

Грайте нам, музики!

Петро й Наталка співають веселу народну пісню,

наприклад, «Ой, на горі два дубки», або ж танцюють.

Завіса.