1) Передумови та причини революції
• політичні:
спроба встановлення абсолютизму в країні та послаблення ролі парламенту. Дії королів
із династії Стюартів викликали незадоволення частини англійської знаті, яка
була не готова віддавати свою владу. Також активними противниками абсолютизму
стала буржуазія, незадоволена політичною та економічною ситуацією в країні;
• економічні:
швидкі темпи розвитку буржуазних відносин увійшли в протиріччя з феодальними
порядками в країні (панщина, цехи). Економічна політика Стюартів (зростання
кількості різноманітних податків і поборів) призвела до масових міграцій у
колонії, стримування торгівлі та посилення податків;
• релігійні:
релігійна політика Стюартів викликала незадоволення населення. З одного боку,
підтримка католицької церкви, а з другого — насадження англіканської церкви в
Шотландії та Ірландії спричинили зростання кількості пуритан («чистих»
прихильників кальвінізму).
Усі ці події
призвели до загострення ситуації в країні, що і стало причинами Англійської
революції.
2) Революція
У 1639 р.
Карл І почав війну з Шотландією, для ведення якої потрібні були кошти. Тому для
введення нових податків король скликає парламент (діяв 13 років, отримав назву «довгого»).
«Довгий» парламент розпустив надзвичайні суди, скасував незаконні податки,
наполіг на страті фаворитів короля. Спроба Карла І заарештувати лідерів
парламенту закінчилася невдачею.
На початку
1642 р. Карл І залишив Лондон і вирушив на Північ збирати армію, а в серпні
1642 р. оголосив війну парламенту. У країні розпочалася громадянська війна (збройна
форма боротьби за державну владу між верствами населення усередині країни).
Армія короля
була краще підготовлена та озброєна. Прибічників короля називали кавалерами, і спочатку вони мали успіх. Ситуація
змінилася після того, як армію парламенту очолив Олівер Кромвель. Створена ним армія
нового зразка (солдатів якої прозвали «залізнобокими»)
завдала королівським військам поразок у битвах на Марстон-Мур (1644 р.) і під Нейзбі (1645 р.). Карл І втік до
Шотландії, але шотландці продали короля парламентові за 400 тис. фунтів.
Парламент
намагався домовитися з королем та оголосив про розпуск армії. Це викликало протести
по всій країні. Країною пройшла хвиля заколотів і прибічників короля.
Громадянська війна спалахнула з новою силою.
Наприкінці
літа 1648 р. О. Кромвель остаточно розгромив армію короля, а в грудні захопив Лондон.
Король знову потрапив у полон. Його звинуватили у державній зраді,
розв’язуванні громадянської війни і кровопролитті та засудили до страти. 30
січня 1649 р. вирок було виконано. Англія
проголосила себе республікою.
У цей час
серед англійців набувають поширення левелери
(«зрівнювачі»), яких очолював Джон Лільберн. Вони виступали за встановлення
для всіх рівних прав та проголошували народ джерелом влади. Усі вони зазнали
переслідувань.
Упорядкувавши
ситуацію в Англії, О. Кромвель придушив виступи в Ірландії та Шотландії.
1651р. прийнято Навігаційний
акт (Акт про збільшення англійського торгового флоту), котрий мав захистити
економічні інтереси Англії. Згідно з цим законом, товари з Азії, Америки і
Африки могли ввозитись-вивозитись з Англії лише англійськими торговими суднами. Цей
акт забезпечив панування Англії на світовому ринку.
У 1653 р. О. Кромвель розігнав парламент і отримав
довічну посаду лорда-протектора
(захисника) Англії, Шотландії та Ірландії. В Англії встановилася військова
диктатура. Територію країни було поділено на округи на чолі з генералами, які
контролювали навіть приватне життя населення.
3) Реставрація
Після смерті Кромвеля його сину Річарду не
вдалося утримати владу. Парламент запросив
на англійський престол Карла ІІ Стюарта, і в 1660 р. відбувається
реставрація (відновлення) династії Стюартів.
Тепер їхня влада була обмежена парламентом.
У парламенті
утворилися дві партії — торі та віги. Торі (аристократи та великі
землевласники) підтримували короля та виступали за збереження існуючого ладу, а
віги (нові дворяни, фінансисти та торговці) виступали за парламент та
необхідність подальших перетворень.
4) «Славна революція»
Політика Якова
ІІ щодо відновлення католицької церкви й обмеження ролі парламенту викликала
невдоволення в країні і на англійський престол запрошують зятя Якова ІІ
правителя Голландії Вільгельма Оранського.
У 1688 р. Вільгельм із військом
висадився в Англії, Яків II утік до
Франції. Відбувся безкровний державний переворот, який отримав назву «Славної революції». Вільгельма
Оранського було проголошено королем Англії Вільгельмом ІІІ.
В Англії
встановилася конституційна монархія.
У 1689 р. Вільгельм ІІІ підписав «Білль про права»: парламент мав право
видавати закони, королю заборонялося
видавати закони, збирати податки з народу, скликати армію без згоди парламенту,
народ міг скинути негідного короля і обрати іншого. Монарх міг «царювати, але
не правити».
5) Значення революції
Унаслідок
революції в Англії встановився новий економічний політичний лад: були створені
передумови для промислової революції та переходу від аграрного до
індустріального суспільства. Англія перетворилася на одну з найрозвиненіших
країн, яку стали називати «майстернею світу».
Революція
спричинила виникнення парламентської монархії, зміну королівської династії. Після
завершення революції у державі встановилася відносна релігійна свобода.
Немає коментарів:
Дописати коментар