День Соборності

Мета. Виховання національної свідомості учнів і людської гідності; відродження паростків духов­ності, формування у молоді рис громадянина Ук­раїнської держави; поглиблення знань про істо­ричний факт злуки українського народу, його зна­чення; пробудження інтересу до поглибленого вивчення історії та культурних надбань ук­раїнського народу; виховання глибокої поваги та любові до Батьківщини.

Організація заходу, оформлення зали. Захід ба­жано проводити у залі національної символіки. У разі відсутності такої, сцену можна оформити у жовто-блакитних тонах, помістити зображення Тризуба. Можна організувати літературну вистав­ку «На шляху до незалежності», виставити порт­рети історичних діячів, завдяки яким стала можли­вою ця подія.

Організатор. 22 січня — день Собор­ності України. Майже 100 років тому це слово бу­ло вписане в історію українського народу, але святковим днем українського календаря воно ста­ло тільки віднедавна. Лише за умов державотвор­чих процесів в Україні цей день набув своєї чинності.

1-й ведучий.

Вже стільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали...

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить!
Внесіте прапор вільної Держави!
(До зали вносять Національний прапор).

2-й ведучий. Так трапилось, що на протязі бага­тьох століть історичного розвитку Україна не ма­ла власної державності  і  єдиної території.  Ук­раїнські землі в різні періоди належали багатьом
державам:  найбільше   Росії,   Литві,   Речі  Поспо­литій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії та Чехословаччині.        

На період першої світової війни вся Наддніпрянщина належала Росії, а Західна Ук­раїна — Угорщині. Але одним з наслідків першої світової війни був розвал двох найбільших імперій Європи: Російської та Австро-Угорської. На ко­лишніх теренах імперій розпочалося державне відродження України.

У березні 1917 р. у Наддніпрянській Україні роз­почалася національна революція. Було обрано Центральну Раду, першого президента Михайла Грушевського, проголошення створення Української Народної Республіки (УНР), а IV Універ­салом від 22 січня 1918 року було проголошено не­залежність України.

1-й ведучий. Подібні процеси відбувалися і в Га­личині. У Львові було створено Військовий Комітет, який очолив сотник УСС Дмитро Вітовський. Згодом, у жовтні 1918 р., було утворено Ук­раїнську Національну Раду — політичне представ­ництво українського народу в Австро-Угорщині. Рада, спираючись на право самовизначення на­родів, проголосила Українську Державу на тери­торії Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич.

9 листо­пада 1918 р. було проголошено назву держави— ЗУНР і створено перший уряд — Державний Сек­ретаріат на чолі з Костем Левицьким.

Зламався врешті двох імперій мур!

І на розвилинах у слушну цю нагоду

З'явилися держави УНР і ЗУНР,

     Як вияв волі нашого народу.
2-й ведучий. Від самого початку існування ЗУНР його уряд — Дер­жавний Секретаріат — піклувався про об'єднання всіх українців в одну державу. Вже 1 грудня 1919 р. у Фастові було підписано угоду про об'єднання ЗУНР і УНР. А 22 січня 1919 р. у Києві на площі святої Софії відбулося урочисте проголошення злуки ЗУНР з УНР. Під час урочистостей представник Директорії Федір Швець виголосив довгоочікува­ний Універсал.        

(Театралізація моменту — учень зачитує зміст  Універсалу).

Учень. «...Віднині воєдино зливаються століття­ми відірвані одна від одної частини єдиної України, ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина не­залежна Українська Народна Республіка, віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з'єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і на ща­стя робочого люду».

1-й ведучий.

Все, що мріялось віками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна» —

Гордо прозвучало.                     

Виконується пісня

Краса Полісся і вся велич Львову

 З'єдналися в одну державу знову.

А Наддніпрянські жовтії лани

Із небом голубим Галичини.

  Все в тобі з 'єдналося й злилося,

І  стерлись непотрібнії кордони,

Поля злилися з шепотом колосся, 

Для всіх єдині стали всі закони.

Як довго ждали це... Уклін чолом народу,
Що рідну мову і державу нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду,          

Коли і сам стоять не міг.

Навік пройшла пора безславна...

Цвіти і сяй, моя державо!

1-й ведучий.

Таким чином, рівно через рік після проголо­шення незалежності України, відбулося об'єднан­ня українських земель, а разом з тим — ук­раїнських традицій, звичаїв, мови, що мало вели­ке історичне значення для українського народу. Відтоді 22 січня ввійшло в історію України як День Соборності.

Через які ж страждання і тортури

Прийшлось пройти вкраїнському народу?!

І вистоять, зламать високі мури,

Отримать щоб оту святу нагоду

З'єднати воєдино ЗУНР і УНР.

    Співаєм славу тій події і тепер!

1-й ведучий. Цей акт мав велике морально-політичне значен­ня, адже вкотре продемонстрував прагнення всіх українців до єднання в єдиній соборній державі, але не міг в умовах постійної напруженої бороть­би втілитися у життя.

Спроба возз'єднання двох ук­раїнських держав була приречена залишатися дек­ларацією. Польські війська витісняли адмі­ністрацію ЗУНР з території західноукраїнських земель. Існування УНР також ставало проблематич­ним. Через два тижні після церемонії Злуки уряд Директорії змушений був залишити Київ.

Хлопець.                             

Вже вкотре став роз'єднаним народ?

Та ЗУНР в історії — це героїзму епізод,

Коли б ми досвіду подібного не мали, 

То незалежності й сьогодні б не зазнали.

 Дівчина.

Тож хай це свято Злуки чи Соборності        
Відродить наші паростки духовності,  

Додасть любові до землі й народу
І допоможе цінувать свободу.      

Хлопець.                             

Україно! Ти даєш поетам крила

Що підносять правду в вишину.
Свої двері ти братам відкрила,          

Приєднавши рідну «чужину».
І тобі єдиній бути зроду,   

Квітувать в поемах і віршах,             

Бо в тобі великого народу                  

                    Ніжність і замріяна душа.

Яка краса: відродження країни!

 Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли відкільсь взялася міць шалена,

Як буря все живе схопила, пройняла, —

І ось, дивись, — в руках знамена

І гімн побід співа невільна сторона.

Україна потребує вашої енергії та молодечого запалу, вашої праці й любові. Сьогодні ви — ще тільки школярі, але вже у цю мить ви є громадяни, які небайдужі до всього, що відбуваєть­ся в рідній домівці, громаді, Батьківщині. Адже зробити свою країну багатою, а себе щасливим, зможе тільки той, хто любить свою Вітчизну, свій народ, своїх батьків і свою оселю. Для того треба багато працювати. Сьогоднішня ваша праця -навчання. Отримані знання повинні допомогти вам увійти в доросле життя зрілими громадянами неза­лежної держави, зрозуміти цінності демократично­го світу, усвідомити себе часткою великого ук­раїнського народу, який створив цю державу і є у ній єдиним джерелом влади.

Україна всією своєю багатостраждальною і трагічною історією  довела свою виняткову силу і життєздатність. Її неодноразово намагалися знищити, а її дух угасити, але незважаючи на це вона подібно до казкового Фенікса щоразу поставала з руїн і пожеж.

Рік у рік набирається сил, міцніє Україна, переборюючи вантаж проблем, успадкованих від минулого, і відповідаючи на гострі виклики сучасності. Вона володіє практично невичерпними природними багатствами, але головний її скарб – талановитий і працьовитий народ, який створив багату  культуру і дбайливо зберігає вікові традиції.

Тому процвітання України і її репутація в світі залежить від зусиль кожного українця. Тільки від нашої волі та енергії залежить, чи стане наша країна ще гарнішою, ще багатшою, вільнішою і сильнішою.