Італійські міста-держави
ІХ ст. — відродження міського життя;
ХІ—XІІ ст. — італійські міста були
комунами; комуни мали власне самоврядування, їх очолювали обрані
консули; закони видавала Велика Рада, за необхідності скликали
збори всіх громадян;
боротьба між містами, часто озброєна;
наймогутнішими містами-державами були
Флоренція, Венеція і Генуя;
у Венеції та Генуї влада належала дожу
(обирався довічно);
у Флоренції на чолі міста стояла виборна
рада — сеньйорія, головою якої був гонфалоньєр;
міста-комуни — республіки; села
також мали комуни, але були підпорядковані містам;
від кінця XIV ст. Флоренція опинилася під
владою родини банкірів Медічі, найвідомішим представником якої був Лоренцо
Медічі;
ХІІ—XІІІ ст. — об’єднання городян у дві
групи: гвельфи — підтримували пап у боротьбі з німецькими імператорами
(Флоренція), та гібеліни — підтримували німецьких імператорів (Піза, Лукка);
кінець ХІV — початок ХV ст. — у більшості
міст-комун виникає монархічне правління або владу перебирають найзаможніші
родини.
Папська область
Займала частину Середньої Італії зі
столицею в місті Рим; володіння пап римських в Італії — Папська
область — постало в результаті подарунка Піпіна Короткого Папі Стефану ІІ (VІІІ
ст.);
середина ХІІ — у Римі проголошено
республіку, але імператор Фрідріх І Барбаросса повернув Папі владу,
ліквідувавши республіку;
початок ХІV ст. — «Авіньйонський полон»
(резиденція римських пап була перенесена до міста Авіньйон) — у Римі створена
республіка, замки феодалів знищені, місто починає занепадати;
1347 р. — повстання пополанів (торговці та
ремісники) на чолі з Кола ді Рієнцо (було придушено);
Папська область заважала об’єднанню Італії
в одну державу; була економічно слабо розвиненою, із найтяжчою системою
експлуатації селян і міських жителів.
Південна Італія та Сицилія
ХІ ст. — захоплення земель норманами, які
утворили єдине сицилійське королівство;
столиця — місто Палермо; сильна
монархічна влада;
1189—1268 рр. — сицилійською короною
володіли німецькі імператори з династії Штауфенів;
за часів правління Фрідріха ІІ (1212—1250
рр.) королівство досягло найвищого ступеня централізації та процвітання;
1268 р. — Сицилійське королівство
потрапляє під владу Карла Анжуйського;
1282 р. — «Сицилійська вечерня» — велике
повстання проти Анжуйської династії, у результаті якого Сицилійське королівство
розпалося на частини: острів Сицилія увійшов до складу Арагонського королівства
(Піренеї), а в Південній Італії виникає Неаполітанське королівство, що
залишилося анжуйським володінням (проте в 1442 р. й воно перейшло до Арагону).
Арабська Іспанія
711 р. — Піренеї підкорені арабами (маврами);
929 р. — виникнення Кордовського халіфату;
1031 р. — розпад Кордовського халіфату на
емірати;
1238 р. — виникнення Гранадського емірату;
поєднання рис арабської та європейської
культури в Іспанії;
будівництво зрошувальних систем,
вирощування нових культур, розвиток вівчарства;
піднесення культури та ремесла;
Кордова — столиця халіфату — в XI ст. була
найбільшим містом Європи, де проживало близько 500 тис. жителів, було 113 тис.
будинків, 3 тис. мечетей, 80 шкіл, 300 терм (лазень);
толерантність — мирне проживання багатьох
народів: арабів, євреїв, берберів, вестготів.
Реконкіста
Реконкіста: від ісп. — відвоювання;
боротьба за звільнення Іспанії від маврів розпочалася майже одразу після її
поневолення; 718 р. — початок Реконкісти (перемога іспанців на
чолі з Пелайо й утворення Астурійського королівства);
1035 р. — створення незалежних королівств
Арагону та Кастилії;
1095 р. — створення графства Португалія,
королівства Наварри;
1212 р. — поразка маврів при Лас-Навасі,
визволення більшої частини Іспанії;
1492 р. — захоплення іспанцями Гранади,
завершення Реконкісти;
«Пісня про мого Сіда» — іспанський епічний
твір про Реконкісту.
Іспанське королівство
На Піренейському півострові існували
держави: Кастилія, Арагон, Валенсія, Каталонія, Наварра, Португалія;
між державами точилися суперечки;
Арагонське королівство переживало період
розквіту — приєднання Сицилії, Сардинії, Неаполітанського королівства;
ХІІ—XІІІ ст. — виникнення кортесів —
станово-представницьких органів влади (проте з виникненням Іспанського
королівства їхня роль зменшується);
1479 р. — шлюб між Фердинандом (Арагон) та
Ізабеллою (Кастилія) — виникнення Іспанського королівства;
1492 р. — приєднання Гранади;
1512 р. — приєднання Наварри; невдала спроба приєднати Португалію;
виникнення спеціального церковного суду —
інквізиції; релігійне переслідування маврів та євреїв;
виїзд великої частини населення з Іспанії
в подальшому призвів до кризи держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар