Україна в умовах незалежності

Україна в умовах незалежності

	Вибори Президента України	Вибори до Верховної Ради
1991 р.	-   Президент України - Л. Кравчук;
1994 р.	- дострокові вибори Президента і ВР. Причини: загострення протистояння між Президентом, урядом і ВР; економічна криза, погіршення умов життя населення та страйки.  Червень-липень 1994 р. – вибори Президента (7 кандидатів). Проводилися в 2 тури, до другого туру вийшли Кравчук і Кучма. Переміг Л.Кучма.	Вибори до ВР (березень 1994 р.): були позачерговими, проводилися за мажоритарною  с-мою, а не за партійними списками.
1998 р		– вперше вибори до ВР (ІІІ скликання) відбулися за змішаною (мажоритарно-пропорційною системою) с-мою. В парламенті домінували ліві партії, жодна політична сила не отримали достатньо голосів для створення парламентської більшості.
1999 р.	Листопад – вибори Президента. Зареєстровано 13 кандидатів («Канівська четвірка» - Мороз, Ткаченко, Олійник, Марчук). До ІІ туру вийшли Кучма і Симоненко. Переміг Л. Кучма.	У грудні 1999 р. прем’єр-міністром стає В. Ющенко, а головою ВР – І. Плющ (лютий 2000 р.).
2000 р.	На 16 квітня 2000 р. Кучма призначив Всеукраїнський референдум, на який виносилося 6 питань: про недовіру ВР і внесення поправок до Конституції; про право розпуску ВР Президентом, якщо вона протягом місяця не утворить парламентської більшості або протягом 3-х місяців не прийме бюджет; про скасування депутатської недоторканості; про зменшення кількості депутатів з 450 до 300; про заснування верховної палати парламенту як представника інтересів регіонів; про прийняття нової Конституції на референдумі (Пізніше перше і останнє питання зняв Конституційний суд).  Всеукраїнський референдум дав позитивні відповіді на всі 4 питання, це давало можливість Президенту сконцентрувати  у своїх руках значно більше влади. Проте зробити це Кучмі не вдалося – розгорівся т. зв. «касетний скандал», рішення референдуму реалізовані не були, а після відставки Ющенка прем’єр-міністром стає А. Кінах.
2002 р.		– вибори до ВР (за змішаною с-мою). Лідерами стали блок «Наша  Україна» (Ющенко), комуністи , блок «За єдину Україну» Литвина; увійшли також   БЮТ, соціалісти, об’єднані соціал-демократи. У листопаді 2002 р. після парламентських виборів Кучма відправив у відставку Кінаха, а прем’єр-міністром став В. Янукович.
2004 р.	У 2004 р. мали пройти президентські вибори (24 кандидати). Прагнучи знову обійняти свій пост (втретє), Кучма запропонував перетворити Україну у парламентсько-президентську республіку шляхом істотного розширення повноважень уряду – хотів у майбутньому стати всевладним прем’єр-міністром. Але законопроект про реформу не набрав у парламенті конституційної більшості голосів (300), тому діючий Президент пішов на запасний варіант – третій строк повноважень. 30 грудня 2003 р. Конституційний Суд дозволив йому висувати свою кандидатуру на президентських виборах. 2004 р. - Президент України – В. Ющенко (вибори в 3 тури, «Помаранчева революція»).
8 грудня 2004 р.  ВР прийняла без обговорення три закони про політичну реформу і відставку ЦВК: з 1 січня 2006 р. Україна ставала парламентською республікою; Кабінет Міністрів ставав вищим органом виконавчої влади; уряд призначався парламентом за поданням президента; ВР мала працювати не 4, а 5 років; вибори до парламенту відбувалися на пропорційній основі; Президент мав право достроково припиняти повноваження ВР, якщо протягом місяця вона не сформувала парламентську більшість.
2006 р.		Вперше вибори проводилися за пропорційною системою (за партійними списками). Парламентські вибори 2006 р. дали неочікуваний результат: 3% бар’єр подолали тільки 5 партій – БЮТ, Партія регіонів, «Наша Україна», соціалісти і комуністи.
2007 р.		Вересень – вибори. Перемога Партії Регіонів.
2010 р.	Січень – вибори (18 кандидатів). До ІІ туру вийшли Янукович,  Тимошенко, Тігіпко, Яценюк, Ющенко. - Президент України – В. Янукович.
2014 р.	– президент П. Порошенко («Революція гідності»)

               Конституційний процес в Україні (жовтень 1990 — червень 1996)

Початок процесу - запровадження Декларації про державний суверенітет України, при­йняття Акта проголошення незалежності України, ухвалення концепції нової Конституції (червень 1991). Кінець січня 1992 р. - конституційна комісія винесла на всенародне обговорення оновлений проект Конституції.

Помітною рисою суспільного життя незалежної України було політичне протистояння Президента та Верховної Ради. Президент прагнув створити сильну виконавчу владу, здатну ефективно працювати в умовах наростаючої економічної кризи. Верховна Рада, лякаючи загрозою диктатури, фактично прагнула зберегти свої повноваження, в тому числі і право втручатися у вирішення конкретних економічних питань, безпосередньо керувати територіями. Вказане протистояння серйозно ускладнювало вирішення першочергових проблем життя держави.
Це змусило Президента 31 травня 1995 р. прийняти Указ про проведення опитування громадської думки з питань довір'я громадян України Президенту і Верховній Раді. У відповідь на це Верховна Рада наклала на даний Указ вето та запропонувала Президенту до 8 червня 1995 р. подати на розгляд кандидатури до складу Кабінету Міністрів. Такий сценарій подій затягував на тривалий час вирішення життєво важливих для України конституційних питань. За цих умов Л. Кучма взяв ініціативу у свої руки.

2 червня Президент підтвердив рішення провести опитування. В цей же день відбулась його зустріч із лідерами 8 фракцій, які підтримали ідею підписання Конституційної угоди Президента та Верховної Ради.
Проведення опитування створювало потенційну загрозу розпуску Верховної Ради, рейтинг якої, за даними соціологічних опитувань, на цей час був досить низьким. Водночас це посилювало політичну напругу і опосередковано впливало на економіку, все суспільне життя.

За таких умов Президент України та Голова Верховної Ради відмовивлись від протистояння і підписали 8 червня 1995 р. Конституційний договір (на 1 рік). На рік обмежувалися повноваження парламенту і розширювались – виконавчої влади. Вже 8 червня 1995 р на посаду прем'єр-міністра України було висунуто Є. Марчука. Конститу­ційний договір 1995 р. між Верховною Радою та Президентом України з метою подолання кризи влади створив умови для пожвавлення конституційного процесу.

На початку травня 1996 р була створена депутатська узгоджувальна комісія на чолі з М. Сиротою. Обговорення 17-18 червня 1996 р. у Верховній Раді доопрацьованого Комісією проекту було безрезультатним. Заперечення викликали вже перші положення про статус української мови, державні символи тощо. Конституційний процес в Україні зайшов у глухий кут. У цій ситуації Президент України 26 червня 1996 р. оприлюднив Указ про проведення 25 вересня Всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України. На референдум передбачалось винести проект Основного Закону, прийнятий за основу у березні 1996 р. Цей крок Президента, що міг призвести до розпуску Верховної Ради, змусив її шукати компроміс і прискорив конституційний процес.

28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла Основний Закон України - Конституцію (Україна - президентсько-парламентська республіка). Прийняттям нової Конституції завершився конституційний процес, що тривав 6 років і супроводжувався політичною боротьбою (преамбула, 15 розділів, 161 стаття).

Основні напрями зовнішньої політики України

2 грудня 1991 – незалежність України визнали Польща і Канада.

Участь України в діяльності міжнародних організацій: 1992 р. - Україна стає членом
Міжнародного валютного фонду та МБРР, ОБСЄ; 1995 р., 9 листопада  - членом Ради Європи, 2000 р. - Україна - непо­стійний член Ради безпеки ООН; 2004 р. - угоди про єдиний економічний простір (ЄЕП).

Ядерне роззброєння:

1990 – проголошення наміру стати без’ядерною державою (в Декларації про держ суверен.);

1994 р. - приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї;

1996 р. - вивезення ядерних боєголовок з території України.

Співпраця з Європейським Союзом (ЄС).

Співпраця з НАТО:

-     1994 – програма співробітництва з НАТО «Партнерство заради миру».

-     1997 р. - підписання «Хартії про особливе партнерство між Укра­їною і НАТО».

Налагодження відносин з державами СНД: 1997 р. - підписання договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією. Завершився процес територіального розмежування між державами.

-     Переговори з питань державного кордону з Росією, Польщею, Молдовою, Румунією, Білоруссю.

-     Співпраця з різними державами світу.

-     2008 – член СОТ.

Формування Збройних Сил України

6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про Збройні Сили України». Про­голошувалось, що Україна як незалежна держава і суб'єкт міжнародного права створює власні Збройні Сили - війська наземної оборони, війська оборони повітряного простору і військово-морські сили.

Жовтень 1993 р. - Верховна Рада України прийняла воєнну доктрину, яка проголошу­вала, що Україна не вбачає в сусідніх країнах супротивників і не є потенційним против­ником жодної держави.

Прийняття державної символіки

16 січня 1992 р. - затвердження Верховною Радою України мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла України і слава, і воля...» Автор музики - М. Вербицький.

28 січня 1992 р. - затвердження Верховною Радою України Державного Прапора Укра­їни у вигляді двоколірного полотнища, верхня частина якого синя, нижня - жовта.

19 лютого 1992 р. ~ затвердження Верховною Радою України Малого Герба держави у вигляді тризуба. Тризуб має бути головним елементом майбутнього Великого Державного Герба України.

8 жовтня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про громадянство України». Він визначав громадянство як невід'ємне право людини, якого ніхто не може бути позбавлений, як і права змінити громадянство. Україна - поліетнічна держава, тобто громадянство було надано всім, хто проживав на території України, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти набуття громадянства України.

1 листопада 1991 р. – «Декларація прав національностей України»;

25 червня 1992 р. – закон «Про національні меншини в Україні».

Соціально-економічне становище в Україні наприкінці XX — на початку XXI ст.

Після проголошення незалежності України посилилась економічна криза.

Причини поглиблення економічної кризи: а) застарілі обладнання та технології вироб­ництва; б) низька якість продукції; в) висока витратність сировини, матеріалів, палива, порушення економічних зв'язків через розпад СРСР, орієнтація промисловості України в радянські часи на випуск напівфабрикатів; г) орієнтація промисловості України на випуск продукції для військово-промислового комплексу; д) неконкурентоспроможність україн­ської продукції на ринках Європи; є) відсутність енергозберігальних технологій; є) руйну­вання зв'язків під час переходу від командної, планової економіки до ринкової.

Основні проблеми економічної політики 1992 - 1994 рр.: а) лібералізація цін (вільне ціноутворення); б) інфляція, що перетворилась на гіперінфляцію; в) політи­ка дефляції з 1994 р. (приборкання інфляції) за рахунок штучного затримання ви­плат заробітної плати, пенсій, інших соціальних видатків та зростання неплатежів за товари та послуги; запровадження фіксованого курсу купоно-карбованців (тимчасова українська валюта); г) збільшення податків.

Стратегія ринкових реформ.  Проголошена Президентом України Л. Кучмою.

Зміст: лібералізація цін та валютного курсу (відмова держави від втручання в еконо­міку); вихід з рубльової зони (1992); запровадження нової національної валюти - гривні (2 вересня 1996); припинення відтоку українських капіталів за кордон; отримання інозем­них кредитів.

Програма приватизації була викладена в документі «Про основні засади економічної та соціальної політики» (жовтень 1994).

З 1994 – ринкові реформи: послаблено податковий прес; отримали рівні права на існування різні форми власності;  гривня; освоєння нових видів продукції (ХТЗ- тролейбуси, Арсенал – фотоапарати тощо).

Аграрні реформи

Етапи формування приватної власності на землю: 1) роздержавлення землі (перехід землі у колективну власність колгоспів та радгоспів); 2) паювання (отримання сертифіка­тів на земельний пай, який надавав селянину право власності на ділянку землі); 3) поява приватного господарства (завершальний етап). Досі неврегульовані майнові відносини щодо землі: з 2002 р. в Україні діє Земельний кодекс, в якому є поняття приватної власності на землю. Купівля і продаж землі дозволені з 2005 р. (проте земля й зараз перебуває поза межами ринкового обігу).

Основні культурні процеси в сучасній Україні

2001 – перехід на 12-річне навчання; 12-бальна система

Основні процеси - духовне розкріпачення, активізація релігійного життя, розвиток культури, відбувається національне відродження України.

-    Проходять музичні фестивалі «Таврійські ігри», «Пісенний вернісаж», «Червона рута».

-     Вийшли друком нові твори: Л. Костенко «Берестечко», Р. Іванчук «Рев оленів на розвидні», Б. Олійника «Сім», І. Драча «Чорнобильська мадонна», П. Загребельного «Тисячо­літній Миколай».

-     Повернуто забуті та заборонені  імена (Зеров, Куліш, Косинка, Стус).

-     Багато сучасних українських письменників поєднують творчість з громадською і дер­жавною діяльністю: І. Дзюба, Р. Іванчук, Д. Павличко, І. Драч, В. Яворівський,  Щер­бак.

-     Розвивається кіномистецтво: виходять на екрани художній фільм «Ізгої», докумен­тальний фільм «Голод-33».

-     2006 р. - прийняття Верховною Радою Закону «Про голодомор 1932 - 1933 років в Україні».