Україна в роки ДСВ та післявоєнні роки

Україна під час Другої світової війни

Радянсько- німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі

Причини підписання договорів:

-  зрив англо-франко-радянських переговорів щодо створення антифашистського оборонного союзу;

-  поширення впливу Німеччини на Схід;

-  захоплення Німеччиною Чехословаччини та окупація Закарпатської України;

-  загроза дипломатичної ізоляції СРСР.

Липень 1939 р. - відновлення переговорів між СРСР і Німеччиною.

19 серпня 1939 р. - підписання торгового договору, який розширював можливості СРСР в експорті продовольства і закупівлі нової техніки.

23 серпня 1939 р. - підписання пакту про ненапад (пакт Ріббентропа-Молотова).

Зміст пакту: укладався на 10 років і містив 7 статей; сторони утримувалися від насильства одне проти одного, зобов'язувалися не вступати до союзів, якщо вони були спрямовані проти СРСР або Німеччини, рішення суперечливих питань здійснювалося мирним шляхом. Додатком до пакту був таємний протокол (зберігся у вигляді копій, опублікований у 1989 р.).

Суть пакту: СРСР розповсюджував свої інтереси у Латвії, Естонії, Фінляндії, Бессарабії, у Західній Україні, Західній Білорусії, східній частині Польщі; за Німеччиною визнавалася сфера інтересів у Литві і Польщі, Польща припиняє своє існування (розподілена між Німеччиною і СРСР).

28 вересня 1939 р. - підписання договору про "Дружбу і кордони".

Наслідки пакту Молотова-Ріббентропа для України:

-  західноукраїнські землі возз'єднувалися з радянською Україною (17 вересня 1939 р. Червона Армія вступила в Західну Україну);

-  з 1940 р. до складу України ввійшли Північна Буковина, частина Бессарабії і придунайські землі;

-  на нових землях проводилася радянізація: індустріалізація, (експропрійовано біля 2000 підприємств), колективізація, заборонялася діяльність усіх політичних партій, масова депортація.

Позитивні наслідки радянізації - за багато віків українці з'єдналися в межах однієї держави, ліквідувалася система колонізації краю, розпочалася українізація.

Окупація України

1 вересня 1939 р. - напад Німеччини на Польщу - початок другої світової війни.

22 червня 1941 р. - напад фашистської Німеччини на СРСР - початок Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).

Україна в планах окупантів:

-  підлягала германізації через завезення імігрантів - німців, шведів, датчан, норвежців;

-  перетворення на німецьку колонію, як джерела сировини, трудових ресурсів, родючих земель.

Наступ на Україну групи "Південь" під командуванням фельдмаршала Рундштедта.

Створення Південного і Південно-Західного фронтів в Україні.

22 червня 1941 р., З год. 15 хв. - початок прикордонних боїв.

23-29 червня 1941 р.- велика танкова битва (Луцьк-Броди-Рівне) - затримання наступу німців на тиждень.

Липень-серпень - вирішальні бої за Україну.

11 липня - 19 вересня 1941 р.- оборона Києва.

5 серпня - 16 жовтня 1941 р. - оборона Одеси.

Середина липня - німці контролюють Галичину, Західну Волинь, Буковину та Бессарабію.

10-12 серпня 1941 р.- битва під Уманню.

На 20 серпня 1941 р. - правий берег Дніпра окуповано німецькою армією.

З жовтня 1941 р. по 4 липня 1942 р. - героїчна оборона Севастополя.

Вересень 1941  - трагедія Пд-Зх фронту (Кирпонос)

Весна 1942р. - прорахунки радянського командування ("Харківська катастрофа", Барвенківсько-Ізюмсько-Лозівська трагедія і невдала висадка десанту в ході Керченсько-Феодосійської операції).

22 липня 1942 року - остаточна окупація всієї території України (м. Свердловськ Ворошиловградської області).

Окупаційний режим в Україні

Встановлення на українських землях нацистського "нового порядку":

-  утворення рейхскомісаріату "Україна" - 6 округів ("Волинь і Поділля", "Житомир", "Київ", "Дніпропетровськ", "Миколаїв" і "Таврія");

-  дистрикту "Галичина і Львів" (до Польщі);

-  губернаторства "Трансністрія" - Одещина, Віннницька область, західні райони Миколаївської області (до Румунії);

-  прифронтові зони - Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас;

-  примусове вивезення робочої сили до Німеччини (2,4 млн. юнаків та дівчат);

-  введення примусової трудової повинності;

-  проголошення жителів України рабами "вищої арійської раси";

-  масовий терор (діяльність каральних органів - гестапо, СС, СД);

-  створення концтаборів (180 на Україні), гетто (50);

-  масове знищення мирного населення (Бабин Яр - Київ, Дрогобицький Яр - Харків, Янівський Яр - Львів, Жандармська балка - Дніпропетровськ тощо);

-  пограбування матеріальних і культурних цінностей;

-  вивезення чорнозему та фруктових дерев (1 млрд дерев) до Німеччини.

Літо-осінь 1941 р. - розгортання антифашистської боротьби.

Рух опору включав: радянське комуністичне підпілля та партизанський рух, націоналістичний та польський рух.

Осінь 1941 р.- формування підпільних обкомів, райкомів, первинних організацій і груп ВКП(б), ви­никнення в лісах партизанських загонів (склад: утікачі - військовополонені, партійні і безпартійні, дорослі і діти).

Травень 1942 р. - створення Центрального штабу партизанського руху (Пономаренко).

Червень 1942 р. - створення Укр.штабу партизанського руху (Т. Строкач).

В Україні діяло 60 партизанських з'єднань, було 2 тис. загонів і груп. Відомі командири: С. Ковпак (рейд від Путивля до Карпат), М. Наумов, О. Федоров, О. Сабуров, С. Руднєв.

1943р. - активізація руху. «Рейкова війна» (Курськ), «Концерт» (листопад 1943 р.)

1944 р. - найвищий підйом (Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Кам'янець-Подільська, Чернівецька та Тернопільська області).

У містах і селах діяли молодіжні підпільні організації ("Партизанська іскра" - с. Кримки Миколаївської області, "Молода гвардія" - м. Краснодон, м. Сталіно (Донецьк), м. Ніжин (кер. Я. Батюк).

Український національний рух.

30 червня 1941 р. – прийняття у Львові «Акту проголошення відновлення Укр. держави»,  формування уряду на чолі з Я. Стецьком  -- арешт Бандери і Стецька.

 Політичний центр - Організація Українських Націоналістів (ОУН). "Поліська Січ" - перше збройне формування на Волині (М. Боровець (Бульба)). Боролися проти фашистів і проти радянських військ і партизан.

14.10.1942 р. - створено воєнну організацію - Українську повстанську армію (УПА). Головнокомандуючий Р. Шухевич. Мета - боротьба проти нацизму і більшовизму.

Липень 1944 р. – створення УКр. Головної визвольної ради (Кубійович)

Польський рух (Західні області України). Завдання: повернення західноукраїнських земель до складу Польської держави

Україна в 1943-1944

Умови для вигнання німецьких окупантів з України: розгром німецьких загарбників на підступах до Москви (осінь-зима 1941 р. - весна 1942 р.), під Сталінградом (17 липня 1942 р. -19 листопада 1942 - 2 лютого 1943 р.), переможна битва за Кавказ (25 липня 1942 р. - 9 жовтня 1943 р.), знищення ударних з'єднань німців на Курсько-Орловській дузі (5 липня - 23 серпня 1943 р.).

18 грудня 1942 р. – звільнення с. Півнівка – І населений пункт УРСР.

17 липня - 22 вересня 1942 р. - радянські війська вийшли на землі України і здійснили наступальні операції: Білгород-Харківську, Ізюмо-Барвінківську, Чернігівсько-Прип'ятську, Донбаську, Пирятинсько-Переяславську і вийшли до Дніпра.

Вересень-листопад 1943р. - героїчна битва за Дніпро.

З листопада 1943 р. - Київська наступальна операція.

б листопада 1943 р. - звільнення Києва від окупантів.

Початок 1944 р. - боротьба за звільнення Правобережної України: Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 - січень 1944 р., звільнення Житомирщини, більшої частини Київщини, частково Вінницької і Рівненської областей), Корсунь-Шевченківська операція (24 січня - 17 лютого 1944 р.), Рівненсько-Луцька операція, Нікопольсько-Криворізька (ЗО січня -24 лютого 1944 р.), березень - травень 1944 р.- визволення Одеси, Миколаєва, Тернополя, ліквідація німецьких війську Криму.

Травень 1944 – депортація кримських татар.

13 липня - 24 серпня 1944 р. - Львівсько-Сандомирська операція, звільнення західних областей України і вихід радянських військ на територію Польщі.

8 вересня - 28 жовтня 1944 р. - Східно-Карпатська наступальна операція. Результат: звільнення Карпатської України і всієї етнічної української території (останній пункт - залізнична станція і селище Лавочне Дрогобицької (Львівської) обл. – 8 жовтня 1944 р.

28 жовтня – визволення Закарпаття.

Втрати України: населення зменшилося на 9 млн. чоловік. Зруйновано всі галузі промисловості, сільського господарства, міста, села. Матеріальні втрати становили 10 млрд. доларів.

Післявоєнна відбудова

Україна в період повоєнної відбудови

1946-1950 р. - п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства УРСР.

Завдання: відновлення виробничих потужностей, підвищення рівня валової продукції промисловості порівняно з довоєнним на 13%, відродження аграр­ного виробництва, легкої та харчової промисловості.

Капіталовкладення у господарство - 65 млрд. крб. (у довоєнних цінах), що перевищувало капіталовкладення за три довоєнних п'ятирічки. У сільське господарство - всього 7%.

Результати: загоєно рани війни, відновлено довоєнний рівень промислового виробництва, обсяг валової продукції збільшився в 4,4 рази, відбудовано шахти Донбасу, Дніпрогес, заводи "Запоріжсталь", "Азовсталь", машинобудівні підприємства Києва і Харкова та ін. У 1950 р. електроенергії вироблялося більше ніж напередодні війни. За показниками виплавки чавуну на душу населення Україна випередила такі країни, як Великобританія, Західна Німеччина, Франція. Машинобудівна промисловість випускала продукції у 1,5 раза більше, ніж у 1940 р. Проведена грошова реформа (грудень 1947 р.) і скасована карткова система. Періодичне зниження цін.

Негативне: висока енерго- і матеріалоємність продукції;

- відбудова здійснювалася за рахунок соціальної сфери і галузей, які забезпечували споживання (дефіцит промтоварів і продуктів харчування);

- збереження важких житлових і побутових умов життя, низька заробітна плата;

- надмірне навантаження системи медичного обслуговування (якісне обслуговування для жителів
сільських районів, хуторів залишалося недоступним).

Трагедія України - голод 1946-1947 рр.

Об'єктивна умова голоду - малосніжна зима й весняна посуха 1946 р.

Головна причина голоду - політика держави: реквізиція на селі продовольчих ресурсів, частину яких продавали за кордон; селянство утискувалося великими податками, обов'язковими натуральними поставками; розорення підсобних господарств.

Україна — суб'єкт міжнародних відносин

Квітень 1945 р. - Україна - співзасновниця ООН, підписала Декларацію про заснування ООН, увійшла до складу ООН як член-співзасновник. Керівником Народного комісаріату закордонних справ був Д. Мануїльський.

1947 р. - Україна стала членом міжнародних організацій: Європейської економічної комісії, Економічної і Соціальної рад ООН.

Возз'єднання українських земель у складі однієї держави

1947 р. - міністр закордонних справ України Д. Мануїльський уклав від імені УРСР договори з кожною державою, що брала участь у війні на боці Німеччини. Уряди Угорщині та Румунії відмовилися від претензій на українські землі - Закарпаття, Північну Буковину, Північну Бессарабію.

До складу У PCP увійшли:

-    1945 р. - Західна Україна (серпень), Закарпатська Україна (червень);

-    1947 р. - Північна Буковина, частина Бессарабії (лютий);

-    1954 р. – Крим (лютий).

16 серпня 1945 р. - підписано радянсько-польський договір про державний кордон. Нова лінія кордону проходила за 5-6 км від «Лінії Керзона» на користь Польщі; до Польщі переходила 30-кілометрова територія в районі р. Солонія, м. Крильов (частина ет­нічних українських земель - Надсяння, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя). На початку 50-х років на прохання Польщі Україна передала їй Устрицький район Дрогобицької об­ласті, а до Львівської області увійшли землі довкола м. Кристинопіль (Червоноград).

Операція «Вісла»      

28 квітня - 28 серпня 1947 р. - проведення операції «Вісла» - найбільшої антиукра­їнської акції, здійсненої польською владою. Мета: завершення обміну населенням між Польщею і УРСР, полонізація та господарське освоєння земель у новостворених воєвод­ствах, позбавлення УПА підтримки з боку населення. Ця операція - злочинний захід польського комуністичного режиму, що був відплатою за дії УПА. Українців  (150 тис. чол.) примусово депортували зі східних районів Польщі до центральних і західних районів, розпорошуючи по всій країні, позбавляючи корінного місця проживання.

Діяльність ОУН — УПА в повоєнний час

ОУН ~ УПА зберегли свої головні завдання:  боротьба проти сталінського режиму; протидія радянізації західних областей;  створення незалежної Української держави.

Періоди діяльності ОУН — УПА у повоєнний час

І  період: 1944 - 1946 pp. - найбільший розмах руху, підтримка його населенням; ство­рення національних органів влади, що протистояли радянській владі.

ІІ  період: 1947 - 1950 pp. - розпуск загонів, дії дрібних груп та підпільних організацій. Припинення організованого опору радянській владі після загибелі керівника ОУН - УПА Р. Шухевича 5 березня 1950 р.

Радянізація західних областей України

1945 - 1950 pp. - радянізація західних областей України (у Західній Україні, Бессара­бії, Північній Буковині - вдруге, у Закарпатті - вперше).

Складові радянізації: націоналізація, примусова колективізація, індустріалізація, бо­ротьба з УГКЦ («саморозпуск» УГКЦ, арешт митрополита Й. Сліпого у квітні 1945, Львівський собор  у березні 1946 р. проголосив возз’єднання  УГКЦ з російською православною церквою) та ОУН - УПА, «культурна революція», репресії проти незгодних з радянізацією, депортації населення.

Наслідки: зростання кількості колгоспів, націоналізація промисловості, високі темпи розвитку промисловості, ліквідація неписьменності, насадження комуністичної ідеоло­гії, посилення русифікації, ліквідація УГКЦ (1946), припинення існування ОУН - УПА (1952).

Розвиток науки і культури в другій половині 40-х — на початку 50-х років

Партійно-державне керівництво Україною очолювали М. Хрущов (1944 - 1949), Л. Мельников (1949 - 1953).

1945  - 1955 рр. - час розгортання ідеологічних кампаній з метою посилення позицій радянського тоталітарного режиму.

-   «лисенківщина» (від прізвища радянського біолога Т. Лисенка, автора псевдонауково­го вчення в біології: відкидав класичну генетику, знищив радянську генетику, призвів до гальмування розвитку біології, повинен у репресіях проти вчених-генетиків);

-   кампанія боротьби з космополітизмом (з кінця 1948 р. - розгром Єврейського анти­фашистського комітету; з 1953 р. - «справа лікарів»; безпідставні звинувачення відомих письменників, учених у байдужому ставлення до своїх Батьківщини, народу, історії);

-   «ждановщина» (від прізвища А. Жданова, головного ідеолога СРСР, з серпня 1946 -ідеологічна «проробка» художньої інтелігенції, звинувачення письменників, художників, акторів в антирадянських настроях, «низькопоклонстві перед Заходом», прийняття ЦК КП(б)У постанов «Про журнал "Вітчизна"», «Про журнал сатири і гумору "Перець"», «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення»).

1946  р. - запуск першого в СРСР експериментального ядерного реактора;

1948 - 1951 рр. - створення першої в СРСР електронно-обчислювальної машини (ЕОМ).

1953 р. - запровадження обов'язкової семирічної освіти.

Розвиток літератури: твори письменників Остапа Вишні («Мисливські усмішки»),

ІО. Яновського («Жива вода», «На нашій землі»),

О. Гончара («Прапороносці»),

музикантів - К. Данькевича (опера «Богдан Хмельницький»),

Ю. Мейтуса (опера «Молода гвардія»).

Водночас багатьох письменників, композиторів звинувачують у буржуазному націоналізмі, антирадянській діяльності, космополітизмі.