Україна в 1985-1991 рр.

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України

Друга половина 80-х років XX ст. - значне наростання кризи радянської системи через такі чинники: а) посилення економічного відставання СРСР від провідних країн світу; б) недосконалість політичної системи, що вимагала докорінних реформ; в) криза культурного й духовного життя; г) соціальна незахищеність людей; д) зниження рівня життя населен­ня; є) економічна криза, погіршення стану здоров'я громадян.

1985 - 1991 рр. - останній період існування СРСР і перебування в його складі України; це період перебудови в СРСР: спроба партійно-державного керівництва вивести країну з кризи радянської системи. На чолі СРСР стояв М. Горбачов.

Перебудова - курс на оновлення життя країни, реформи в усіх сферах суспільного життя, модернізація суспільства, корінні зміни в економіці, політиці, національних відно­синах, соціальному житті. Спершу передбачалося лише поліпшення управління господар­ським механізмом, а пізніше планувалось оновити усі сфери суспільного життя.

Особливості «перебудови» в Україні: а) опір партійно-державного апарату; б) більш повільні темпи, ніж у центрі; в) недостатня консолідація українського суспільства; г) не­гативний вплив катастрофи на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р.

Складовими перебудови були демократизація, гласність, політичний плюралізм.

Демократизація - процес подолання всевладдя КПРС через законодавче забезпечення демократичних прав і свобод, самоврядування народу.

Гласність - можливість отримання правдивої інформації про події в країні та світі, пом'якшення цензури, можливість критики органів влади, вільно висловлювати свою дум­ку та дізнатись правду про історичне минуле свого народу. Гласність - перехідний етап до свободи слова.

Плюралізм - демократичний принцип устрою, що допускає співіснування в державі різних форм власності, різних суспільно-культурних напрямів, гарантує різним політич­ним партіям право висловлювати свої інтереси, брати участь у здійсненні влади.

1985 р. взято курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Проте економічні реформи були провалені. Причини провалу економічних реформ: 1) праг­нення поєднати адміністративно-командні (повне одержавлення власності, планове веден­ня господарства) й ринкові (приватна власність та ініціатива) методи господарювання; 2) непослідовність, необґрунтованість економічних реформ.

Антиалкогольна кампанія. У травні 1985 р. ЦК КПРС видав постанову про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму. В Україні до кінця 1985 р. зменшилась удвічі кількість торговельних точок, що реалізовували спиртні напої. У населення вилучили 418 тис. самогонних пристроїв. Понад мільйон осіб зазнали адміністративних покарань. Проте антиалкогольна кампанія не подолала проблему пияцтва, завдала великих збитків: у Закарпатті й у Криму вирубали багато виноградників, знищили унікальні сорти виногра­ду. Поширилося самогоноваріння. Цукор став дефіцитом.

Загострення соціально-економічної кризи

1990 р. інфляція (знецінення грошей) становила 10% на рік, а в другій половині 1991 р. - 25% на тиждень. В умовах інфляції поширилися натуральні (бартерні) обміни (продукція на продукцію, сировину, паливо, продукти харчування). Майже повністю зруйнована планова система ведення господарства.

Восени 1990 р. в Україні було запроваджено продаж продовольчих і промислових това­рів за картками споживача з купонами. Зміцнення карбованця призвело до падіння реаль­ної заробітної плати, пенсій, стипендій.

Розгортання національно-визвольного руху в Україні

На тлі негативних процесів у суспільстві відбувалося значне пожвавлення громадського життя в Україні:

-     діяльність самвидаву, поява нових періодичних видань («Молода Україна», «Дзвін»).

-   березень 1988 р. - на базі Української Гельсінської Групи утворилась нелегальна Українська Гельсінська Спілка (УГС) - політична організація всеукраїнського масштабу, її лідером було обрано Л. Лук'яненка.

-  1989 р. - відновив роботу журнал «Український вісник» - перше в Україні незалежне громадсько-політичне видання. Редактором був В. Чорновіл. Після заснування УГС «Укра­їнський вісник» став її офіційним органом.

-    створення неформальних організацій (1989 - Товариство української мови ім. Т.Г. Шев­ченка, товариство «Меморіал»);

-    мітинги протесту, демонстрації, акції протесту (1989 - страйк шахтарів Донбасу, які не висували політичних вимог; січень 1990 - «живий ланцюг» від Івано-Франківська через Львів до Києва; жовтень 1990 - голодування студентів на майдані Незалежності);

~ вересень 1989 р. - виникнення широкого загальнонаціонального руху - Народного руху України за перебудову.

-  відродження заборонених і ліквідованих тоталітарним режимом релігійних конфесій УАПЦ, УГКЦ (перша відновлена громада автокефальної церкви - Львівська церква Святих Петра і Павла; повернули греко-католицьким віруючим Львівський собор Святого Юра, архієрейський собор РПЦ виділив окремий екзархат - УПЦ). Римо-католики, протестанти могли діяти легально.

Формування багатопартійності в Україні

З початком перебудови відбувається падіння авторитету КПУ через нерозуміння керів­ництвом партії настроїв народних мас.

Причини формування багатопартійності: а) демократизація суспільного життя; б) розвиток національної самосвідомості; в) нездатність КПУ очолити рух за зміни в суспіль­стві.

З 1989 р. починає формуватися багатопартійність. Групи політичних партій: праві, ліві, центристські. На початок 1991 р. в Україні існувало 13 партій, не враховуючи комуністичну.

Діяльність неформальних об'єднань

Неформальні об'єднання - організації, що виникли без узгодження з владою.

1987 р., Київ – Український культурологічний клуб.

Жовтень 1987 р., Львів - Товариство Лева, що об'єднало творчу молодь, студентів, ро­бітників.

Весна 1988 р., Київ - у Державному університеті ім. Т.Г. Шевченка виникла студент­ська організація «Громада».

Листопад 1988 р. - у Києві відбувся перший масовий мітинг, присвячений екологічним проблемам (головним чином Чорнобильській катастрофі).

Діяльність неформальних організацій перебувала під наглядом КДБ, проти їхніх лідерів застосовувались арешти, штрафи, виправні роботи, позбавлення волі.

Мовна проблема

Червень 1987 р. - Спілка письменників України зазначила зникнення української мови з повсякденного ужитку. Письменники Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д. Павличко підготували відповідний лист до Верховної Ради УРСР. Радянське керівництво не від­мовилось від політики русифікації. Посилився рух за повернення української мови у діловодство, освіту, побут.

11 лютого 1989 р. - відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка.

28 жовтня 1989 р. під тиском спільноти Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про державний статус української мови»: а) юридичне закріплення державного статусу української мови; б) гарантія рівноправності мов усіх народів республіки; в) українська і російська мови міжнаціонального спілкування в Україні; г) заміна протягом п'яти років українського мовою російської в державних установах.

Декларація про державний суверенітет України

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний сувере­нітет України. Основні положення: право української нації на самовизначення; держава має захищати та охороняти національну державність українців; народ - єдине джерело державної влади; розподіл влади на гілки; визнання невід'ємних нрав і свобод людини; проголошення економічної самостійності держави.

Здобуття Україною незалежності

19 - 21 серпня 1991 р. - створення в Москві ДКНС, спроба державного перевороту з метою збереження СРСР та тоталітарного режиму.

24 серпня 1991 р. - прийняття Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежнос­ті України

1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України та вибори Президента України. Перший президент     Л. Кравчук.

8 грудня 1991 р. підписання угоди про припинення існування СРСР та створення Спів­дружності Незалежних Держав (СНД).

Наслідки для України державного перевороту 19 серпня 1991 р.: відродження в Укра­їні традиції державотворення; захист інтересів українського народу, демократизація КГІУ, проголошення незалежності України, масовий вихід комуністів з партії, тимчасова заборо­на діяльності КПУ, національне піднесення в Україні.

Значення Акта проголошення незалежності України: а) створення самостійної незалеж­ної держави; б) чинність дії на території України лише Конституції та законів України; в) єдність, цілісність, недоторканність території; г) Україна увійшла до світового співто­вариства як рівноправна держава; д) Україна як демократична держава стала на шлях цивілізованого розвитку.