Процеси демократизації в повоєнному світі

1.        Зміцнення демократії на Заході після ДСВ: розширення прав людини

Чинники, які впливали на демократичні процеси, сприяли розширенню прав людини в післявоєнному світі:

· Формування міжнародного права на основі уроків ДСВ та рішень Нюрнберзького трибуналу; установлення нових норм і правил поведінки.

· Підписання міжнародних правових документів, у яких закріплювалися повага до прав і свобод людини; пріоритет, хоча б на рівні декларацій, прав людини в діяльності міжнародних організацій та в міждержавних угодах.

· На виявлення фактів порушення прав людини впливали політики, діячі науки, мистецтва. Своїм авторитетом вони сприяли демократизації державної політики, дотриманню прав людини.

Після закінчення війни права людини почали відігравати надзвичайно важливу роль, що зумовлено декількома причинами. По-перше, у 1920–1930­х роках більше уваги приділялося захисту прав меншостей, а не всіх людей загалом. По-друге, історично поняття «права людини» пов’язано з лівими поглядами. По-третє, права людини не пропагувала жодна впливова політична партія. По-четверте, проблема прав людини вважалася «західною» темою, яка не порушувалася в СРСР, країнах Азії та Африки. До того ж обидві наддержави та європейські колоніальні держави, зважаючи на власні інтереси намагалися не наголошувати на цій проблемі.

2.                          Падіння авторитарних режимів у Південно-Західній Європі в 1970-х роках

З­поміж країн післявоєнної Європи, які не потрапили під контроль Радянського Союзу, вирізнялися держави з авторитарними режимами — Португалія, Греція та Іспанія. У Португалії існувала диктатура А. Салазара, у Греції — «чорних полковників», в Іспанії — генерала Ф. Франко. Ці країни навіть у 70­і роки ХХ ст. були біднішими за інші країни Європи. Оскільки вони не стали повноправними членами Європейського економічного співтовариства, яке згодом перетворилося на Європейський Союз, їхні громадяни не могли скористатися перевагами загальноєвропейської інтеграції. Коли ж авторитарні режими зіткнулись із серйозними кризовими явищами, заможніші сусіди пообіцяли їм фінансову допомогу тільки за умови проведення демократичних перетворень. Гроші в обмін на демократію — перед таким вибором постали південноєвропейські диктатури.

Португалія. Диктатура прем’єр-міністра Антоніу де Салазара трималася близько 40 років (до кінця 60-х), її  жертвами орієнтовно стали 30 тис. людей., Португалія була найбіднішою країною Європи. 25 квітня 1974 р. в країні відбувся безкровний військовий державний переворот, здійснений «Рухом капітанів». Переворот переріс у революцію гвоздик. За легендою, мешканка Лісабона в день перевороту встромила гвоздику в дуло рушниці зустрічного солдата. Події відбувалися в сезон гвоздик, і за її прикладом португальці почали роздавати червоні гвоздики солдатам.

Після прийняття в 1976 р. нової конституції, невдалого правого перевороту, виведення армії з Африки  Португалія вступила на шлях євроінтеграції.

У Греції після завершення ДСВ точилася громадянська війна. Було відновлено монархію, а в 1952 р. країна вступила до НАТО. Проте в результаті військового перевороту 1967 р., було встановлено диктатуру «чорних полковників». Король емігрував з країни, а військових правителів не підтримувала жодна партія чи верства населення. Здійснити антидемократичний переворот на Кіпрі у 1974 р.  їм перешкодила Туреччина – окупувала пн частину о-ва, а грецькі офіцери повалили режим «чорних полковників». Завдяки демократизації в 1979 р. Греція стала членом Європейського Союзу.

В Іспанії після перемоги націоналістів у громадянській війні 1936–1939 рр. установився авторитарний режим генерала Ф. Франко – тривав до смерті диктатора у 1975 р.,  дал і  управління країною перейшло до короля Хуана Карлоса I, який забезпечив перехід країни від тоталітарного режиму до демократії.

Цей перехід відбувся доволі швидко (у 1978 р. було ухвалено конституцію, яка надала автономію Каталонії та Країні Басків) і мирно завдяки своєрідному пакту еліт — співпраці між колишніми політичними противниками — від анархістів і комуністів до франкістів і монархістів. Жодна інша країна Південної Європи не спромоглася на подібний «пакт еліт».

3.                         Утвердження принципів громадянського суспільства

Утвердженню принципів громадянського суспільства сприяло розширення мережі та впливу неурядових організацій;  деколонізація;  подальше розширення прав жінок, які вони вибороли в роки війни завдяки значному внеску в перемогу над нацизмом;   міжнародний туризм, який  сприяв культурному обміну між людьми, під впливом побаченого в інших країнах руйнувалися стереотипи.