Україна в ДСВ (конспект)

Україна під час Другої світової війни

Радянсько- німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі

Причини підписання договорів:

-  зрив англо-франко-радянських переговорів щодо створення антифашистського оборонного союзу;

-  поширення впливу Німеччини на Схід;

-  захоплення Німеччиною Чехословаччини та окупація Закарпатської України;

-  загроза дипломатичної ізоляції СРСР.

Липень 1939 р. - відновлення переговорів між СРСР і Німеччиною.

19 серпня 1939 р. - підписання торгового договору, який розширював можливості СРСР в експорті продовольства і закупівлі нової техніки.

23 серпня 1939 р. - підписання пакту про ненапад (пакт Ріббентропа-Молотова).

Зміст пакту: укладався на 10 років і містив 7 статей; сторони утримувалися від насильства одне проти одного, зобов'язувалися не вступати до союзів, якщо вони були спрямовані проти СРСР або Німеччини, рішення суперечливих питань здійснювалося мирним шляхом. Додатком до пакту був таємний протокол (зберігся у вигляді копій, опублікований у 1989 р.).

Суть пакту: СРСР розповсюджував свої інтереси у Латвії, Естонії, Фінляндії, Бессарабії, у Західній Україні, Західній Білорусії, східній частині Польщі; за Німеччиною визнавалася сфера інтересів у Литві і Польщі, Польща припиняє своє існування (розподілена між Німеччиною і СРСР).

28 вересня 1939 р. - підписання договору про "Дружбу і кордони".

Наслідки пакту Молотова-Ріббентропа для України:

-  західноукраїнські землі возз'єднувалися з радянською Україною (17 вересня 1939 р. Червона Армія вступила в Західну Україну, 22 жовтня – вибори до Нар. зборів, 1-14 листопада  - включення до УРСР/СРСР);

-  02.08. 1940 р. до складу України ввійшли Північна Буковина, частина Бессарабії і придунайські землі;

-  на нових землях проводилася радянізація: індустріалізація, (експропрійовано біля 2000 підприємств), колективізація, заборонялася діяльність усіх політичних партій, масова депортація.

Позитивні наслідки радянізації - за багато віків українці з'єдналися в межах однієї держави, ліквідувалася система колонізації краю, розпочалася українізація.

Окупація України

1 вересня 1939 р. - напад Німеччини на Польщу - початок другої світової війни.

22 червня 1941 р. - напад фашистської Німеччини на СРСР - початок Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).

Україна в планах окупантів:

-  підлягала германізації через завезення імігрантів - німців, шведів, датчан, норвежців;

-  перетворення на німецьку колонію, як джерела сировини, трудових ресурсів, родючих земель.

Наступ на Україну групи "Південь" під командуванням фельдмаршала Рундштедта.

Створення Південного і Південно-Західного фронтів в Україні.

22 червня 1941 р., З год. 15 хв. - початок прикордонних боїв.

23-29 червня 1941 р.- велика танкова битва (Луцьк-Броди-Рівне) - затримання наступу німців на тиждень.

Липень-серпень - вирішальні бої за Україну.

11 липня - 19 вересня 1941 р.- оборона Києва.

5 серпня - 16 жовтня 1941 р. - оборона Одеси.

Середина липня - німці контролюють Галичину, Західну Волинь, Буковину та Бессарабію.

10-12 серпня 1941 р.- битва під Уманню.

На 20 серпня 1941 р. - правий берег Дніпра окуповано німецькою армією.

З жовтня 1941 р. по 4 липня 1942 р. - героїчна оборона Севастополя.

Вересень 1941  - трагедія Пд-Зх фронту (Кирпонос)

Весна 1942р. - прорахунки радянського командування ("Харківська катастрофа", Барвенківсько-Ізюмсько-Лозівська трагедія і невдала висадка десанту в ході Керченсько-Феодосійської операції).

22 липня 1942 року - остаточна окупація всієї території України (м. Свердловськ Ворошиловградської області).

Окупаційний режим в Україні

Встановлення на українських землях нацистського "нового порядку":

-  утворення рейхскомісаріату "Україна" - 6 округів ("Волинь і Поділля", "Житомир", "Київ", "Дніпропетровськ", "Миколаїв" і "Таврія");

-  дистрикту "Галичина і Львів" (до Польщі);

-  губернаторства "Трансністрія" - Одещина, Віннницька область, західні райони Миколаївської області (до Румунії);

-  прифронтові зони - Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас;

-  примусове вивезення робочої сили до Німеччини (2,4 млн. юнаків та дівчат);

-  введення примусової трудової повинності;

-  проголошення жителів України рабами "вищої арійської раси";

-  масовий терор (діяльність каральних органів - гестапо, СС, СД);

-  створення концтаборів (180 на Україні), гетто (50);

-  масове знищення мирного населення (Бабин Яр - Київ, Дрогобицький Яр - Харків, Янівський Яр - Львів, Жандармська балка - Дніпропетровськ тощо);

-  пограбування матеріальних і культурних цінностей;

-  вивезення чорнозему та фруктових дерев (1 млрд дерев) до Німеччини.

Літо-осінь 1941 р. - розгортання антифашистської боротьби.

Рух опору включав: радянське комуністичне підпілля та партизанський рух, націоналістичний та польський рух.

Осінь 1941 р.- формування підпільних обкомів, райкомів, первинних організацій і груп ВКП(б), ви­никнення в лісах партизанських загонів (склад: утікачі - військовополонені, партійні і безпартійні, дорослі і діти).

Травень 1942 р. - створення Центрального штабу партизанського руху (Пономаренко).

Червень 1942 р. - створення Укр.штабу партизанського руху (Т. Строкач).

В Україні діяло 60 партизанських з'єднань, було 2 тис. загонів і груп. Відомі командири: С. Ковпак (рейд від Путивля до Карпат), М. Наумов, О. Федоров, О. Сабуров, С. Руднєв.

1943 р. - активізація руху. «Рейкова війна» (Курськ), «Концерт» (листопад 1943 р.)

У містах і селах діяли молодіжні підпільні організації ("Партизанська іскра" - с. Кримки Миколаївської області, "Молода гвардія" - м. Краснодон, м. Сталіно (Донецьк), м. Ніжин (кер. Я. Батюк).

Український національний рух.

30 червня 1941 р. – прийняття у Львові «Акту проголошення відновлення Укр. держави»,  формування уряду на чолі з Я. Стецьком  -- арешт Бандери і Стецька.

 Політичний центр - Організація Українських Націоналістів (ОУН). "Поліська Січ" - перше збройне формування на Волині (Т. Боровець (Бульба)), 1941 р., ств.  Олевську республіку, УПА (з 1943 перейменована на УНРА – до 1948 р.) Боролися проти фашистів і проти радянських військ і партизан.

14.10.1942 р. - створено воєнну організацію - Українську повстанську армію (УПА). Головнокомандуючий Р. Шухевич (Тарас Чупринка) – з 1943 р. Мета - боротьба проти нацизму і більшовизму, за незалежність.

Липень 1944 р. – створення УКр. Головної визвольної ради (президент – Кирило Осьмак).

Польський рух (Західні області України). Завдання: повернення західноукраїнських земель до складу Польської держави

Україна в 1943-1944

Умови для вигнання німецьких окупантів з України: розгром німецьких загарбників на підступах до Москви (осінь-зима 1941 р. - весна 1942 р.), під Сталінградом (17 липня 1942 р. -19 листопада 1942 - 2 лютого 1943 р.), переможна битва за Кавказ (25 липня 1942 р. - 9 жовтня 1943 р.), знищення ударних з'єднань німців на Курсько-Орловській дузі (5 липня - 23 серпня 1943 р.).

18 грудня 1942 р. – звільнення с. Півнівка – І населений пункт УРСР.

17 липня - 22 вересня 1942 р. - радянські війська вийшли на землі України і здійснили наступальні операції: Білгород-Харківську, Ізюмо-Барвінківську, Чернігівсько-Прип'ятську, Донбаську, Пирятинсько-Переяславську і вийшли до Дніпра.

Вересень-листопад 1943р. - героїчна битва за Дніпро.

З листопада 1943 р. - Київська наступальна операція.

б листопада 1943 р. - звільнення Києва від окупантів.

Початок 1944 р. - боротьба за звільнення Правобережної України: Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 - січень 1944 р., звільнення Житомирщини, більшої частини Київщини, частково Вінницької і Рівненської областей), Корсунь-Шевченківська операція (24 січня - 17 лютого 1944 р.), Рівненсько-Луцька операція, Нікопольсько-Криворізька (ЗО січня -24 лютого 1944 р.), березень - травень 1944 р.- визволення Одеси, Миколаєва, Тернополя, ліквідація німецьких війську Криму.

Травень 1944 – депортація кримських татар.

13 липня - 24 серпня 1944 р. - Львівсько-Сандомирська операція, звільнення західних областей України і вихід радянських військ на територію Польщі.

8 вересня - 28 жовтня 1944 р. - Східно-Карпатська наступальна операція. Результат: звільнення Карпатської України і всієї етнічної української території (останній пункт - залізнична станція і селище Лавочне Дрогобицької (Львівської) обл. – 8 жовтня 1944 р.

28 жовтня – визволення Закарпаття.

Втрати України: населення зменшилося на 9 млн. чоловік. Зруйновано всі галузі промисловості, сільського господарства, міста, села. Матеріальні втрати становили 10 млрд. доларів.