Україна в 1921-1928 рр.

Процес входження УСРР до складу СРСР

СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік. Процес його утворення розпочав­ся ще під час Громадянської війни і мав кілька етапів.

/ етап (червень 1919 - грудень 1920) - утворення військово-політичного союзу ра­дянських республік, збереження за Україною формального статусу незалежної держави. Об'єднання створювалося лише «на час соціалістичної оборонної війни», але, по суті, стало першим реальним кроком до відновлення унітарної держави.

// етап (грудень 1920 - грудень 1922) - формування договірної федерації, посилення підпорядкування України, обмеження її суверенітету. Усі радянські республіки згідно з федеративним договором, мали спільне політичне керівництво, армію та військове коман­дування, фінансову систему, керівництво господарством здійснювалося з єдиного центру -Всеросійської Ради Народного господарства РСФРР. 28 грудня 1920 р. представники Росії та України (X. Раковський - голова Раднаркому УСРР - робив спроби відстояти деякі права республіки в новому союзі) підписали угоду про воєнний і господарський союз між державами. І хоча формально проголошувалися незалежність і суверенітет обох держав, взятий на централізацію курс посилювався. У цей час виникають значні суперечності між центром та Україною на економічному ґрунті.

ІІІ етап (грудень 1922 - травень 1925) — утворення СРСР, втрата Україною неза­лежності. ЗО грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР затвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір. Союз складався з чотирьох республік — РСФРР, УСРР, БСРР, За­кавказької СФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія). Процес ліквідації суверенітету Украї­ни вступив у завершальну фазу. 26 січня 1924 р. прийнято першу Конституцію СРСР, згідно з якою союз республік перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу роз­роблено не було. У травні 1925 р. завершується процес входження УСРР до складу СРСР. IX Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив внесення змін до Конституції УСРР, законодав­чо закріплювалося входження України до складу Радянського Союзу.

Органи влади: вища законодавча належала Всеукраїнському з’їзду Рад, у перервах між з’їздами діяв Всеукр. центральний викон. комітету (ВУЦВК); виконавча влада – Раднарком, галузями керували нар. комісаріати (наркомати = суч. міністерства). 5 наркоматів (військовий, морський, зовнішньої торгівлі, пошти і телеграфу, шляхів сполучення) були загальносоюзними – керувалися з центру.

УСРР – друга за чисельністю населення (28 млн. у 1925 р.) і територією республіка СРСР. Столиця – Харків. 1924  - утв. Молдавську АСРР. Крим став автономною республікою у складі Російської СФРР.

Економічне становище України на початку 20-х років XX ст.

Внутрішнє становище УСРР на початку 20-х років характеризується глибокою кризою: а) економічна розруха, спричинена тривалими воєнними діями, воєнно-комуністична політика, яка призвела до дезорганізації господарських зв'язків («воєнний комунізм», що передбачав завершення націоналізації, продовольчу роз­кладку, обмеження приватного підприємництва, ліквідацію товарно-грошових відносин, зрівняльний розподіл, мілітаризацію праці, терор проти всіх противників радянської вла­ди). Виробництво промислової продукції в республіці знизилося до 1/10 довоєнного рівня. Валовий збір хліба в Україні 1920 р. становив майже 38,5% від рівня 1913 р.; б) політична нестабільність, яка була наслідком невдоволення селян продрозкладкою. Вилучати хліб з українського села ставало дедалі важче. Здійснення продрозкладки за допомогою продзагонів і армійських частин ускладнило ситуацію, наштовхнулося на збройний опір селянства (наприкінці 1920 - на початку 1921 у великих повстанських загонах було понад 100 тис. осіб); в) голод 1921 - 1923 рр.: катастрофічна посуха та неврожай 1921 р. загострили ситу­ацію з хлібом у найважливіших зернових районах Росії, у Поволжі, на Північному Кавказі та півдні України (епіцентром лиха стала Запорізька губернія). УСРР зібрала лише 30% урожаю 1916 р. Особливо важким був 1922 р. З двох хвиль голоду, що прокотилися Укра­їною 1921   - 1923 рр., перша значною мірою була зумовлена надмірним вивезенням хліба в голодуюче Поволжя та промислові центри Росії, насамперед Москву і Петроград (+ епідемія холери), а друга хвиля 1922 - 1923 рр. - експортом українського зерна (15 млн пудів хліба пішло на екс­порт). Ще одна причина голоду 1921 - 1923 рр. - численні конфіскації продовольства, які Москва застосовувала як ефективний засіб придушення антибільшовицького повстанського руху. В умовах голоду політична активність селян значно знизилася.

Жертви - 500 тис – 1 млн. чол. Смертність вдалося знизити за рахунок допомоги міжнародних організацій – Американ. адміністрації допомони, фонду Нансена, Червоному Хресту, єврейській організації «Джойнт».