Процес
входження УСРР до складу СРСР
СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік. Процес його утворення розпочався ще під час
Громадянської війни і мав кілька етапів.
/
етап (червень 1919 - грудень 1920)
-
утворення військово-політичного союзу радянських
республік, збереження за Україною формального статусу незалежної держави.
Об'єднання створювалося лише «на час соціалістичної оборонної війни», але, по
суті, стало першим реальним кроком до відновлення унітарної держави.
//
етап (грудень 1920 - грудень 1922)
-
формування договірної федерації, посилення
підпорядкування України, обмеження її суверенітету. Усі радянські республіки
згідно з федеративним договором, мали спільне політичне керівництво, армію та
військове командування, фінансову систему, керівництво господарством
здійснювалося з єдиного центру -Всеросійської Ради
Народного господарства РСФРР. 28 грудня 1920
р. представники Росії
та України (X. Раковський -
голова Раднаркому УСРР - робив спроби відстояти деякі права республіки в новому союзі) підписали угоду
про воєнний і господарський союз між державами. І хоча формально
проголошувалися незалежність і суверенітет обох держав, взятий на централізацію
курс посилювався. У цей час виникають значні суперечності між центром та
Україною на економічному ґрунті.
ІІІ етап (грудень 1922 - травень 1925) — утворення СРСР, втрата Україною незалежності. ЗО грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР
затвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір. Союз
складався з чотирьох республік — РСФРР, УСРР, БСРР, Закавказької СФРР
(Азербайджан, Вірменія, Грузія). Процес ліквідації суверенітету України
вступив у завершальну фазу. 26 січня 1924 р. прийнято першу Конституцію СРСР, згідно з якою союз
республік перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. Формально
кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу розроблено
не було. У травні 1925 р. завершується процес входження
УСРР до складу СРСР. IX Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив внесення змін до
Конституції УСРР, законодавчо закріплювалося входження України до складу
Радянського Союзу.
Органи влади: вища законодавча належала
Всеукраїнському з’їзду Рад, у перервах між з’їздами діяв Всеукр. центральний
викон. комітету (ВУЦВК); виконавча влада – Раднарком, галузями керували нар.
комісаріати (наркомати = суч. міністерства). 5 наркоматів (військовий,
морський, зовнішньої торгівлі, пошти і телеграфу, шляхів сполучення) були
загальносоюзними – керувалися з центру.
УСРР – друга за чисельністю
населення (28 млн. у 1925 р.) і територією республіка СРСР. Столиця – Харків.
1924 - утв. Молдавську АСРР. Крим став
автономною республікою у складі Російської СФРР.
Економічне
становище України на початку 20-х років XX ст.
Внутрішнє становище УСРР на початку 20-х років
характеризується глибокою кризою: а) економічна розруха, спричинена
тривалими воєнними діями, воєнно-комуністична політика, яка призвела до
дезорганізації господарських зв'язків («воєнний комунізм», що передбачав
завершення націоналізації, продовольчу розкладку, обмеження приватного підприємництва,
ліквідацію товарно-грошових відносин, зрівняльний розподіл, мілітаризацію
праці, терор проти всіх противників радянської влади). Виробництво промислової
продукції в республіці знизилося до 1/10 довоєнного рівня. Валовий збір хліба в
Україні 1920 р. становив майже 38,5% від рівня 1913 р.; б) політична
нестабільність, яка була наслідком невдоволення селян продрозкладкою.
Вилучати хліб з українського села ставало дедалі важче. Здійснення продрозкладки
за допомогою продзагонів і армійських частин ускладнило ситуацію, наштовхнулося
на збройний опір селянства (наприкінці 1920 - на початку 1921 у великих
повстанських загонах було понад 100 тис. осіб); в) голод 1921 -
1923 рр.: катастрофічна посуха та неврожай 1921 р. загострили
ситуацію з хлібом у найважливіших зернових районах Росії, у Поволжі, на
Північному Кавказі та півдні України (епіцентром лиха стала Запорізька
губернія). УСРР зібрала лише 30% урожаю 1916 р. Особливо важким був 1922 р. З
двох хвиль голоду, що прокотилися Україною 1921 - 1923 рр., перша значною мірою була
зумовлена надмірним вивезенням хліба в голодуюче Поволжя та промислові центри
Росії, насамперед Москву і Петроград (+ епідемія холери), а друга хвиля 1922 -
1923 рр. - експортом українського зерна (15 млн пудів хліба пішло на експорт).
Ще одна причина голоду 1921
- 1923 рр. - численні
конфіскації продовольства, які Москва застосовувала як ефективний засіб
придушення антибільшовицького повстанського руху. В умовах голоду політична
активність селян значно знизилася.
Жертви - 500 тис – 1 млн. чол. Смертність вдалося знизити
за рахунок допомоги міжнародних організацій – Американ. адміністрації допомони,
фонду Нансена, Червоному Хресту, єврейській організації «Джойнт».
Немає коментарів:
Дописати коментар