ХВ

 «Холодна війна» - це військове, політичне та ідеологічне протистояння між «західним світом» на чолі із США та «комуністичним табором» на  чолі з СРСР, що супроводжувалося гонкою озброєнь, ств-м війск-політ блоків, ідеологічною війною тощо.

Періоди «холодної війни»:

І-ий — 40-50 рр. ХХ ст.

ІІ-ий — 50-60 рр. ХХ ст.

ІІІ-ій —70-80 рр. ХХ ст.

Точками відліку «холодної війни» традиційно вважаються три історичні події: промова Й. Сталіна на зборах виборців (1946 р.), фултонська промова У. Черчілля (1946 р.) та проголошення «доктрини Трумена» (1947 р.).
У своїй промові перед виборцями 9 лютого 1946 р. Сталін закликав радянський народ до нових жертв заради зміцнення обороноздатності держави. Водночас жодного слова не було сказано про можливості співпраці із Заходом (тижнем раніше співпраця з союзниками визначалась як головна складова повоєнного устрою світу).
Провідні західні країни відповіли гострими випадами на адресу СРСР. Однією з найпомітніших подій в цьому контексті стала промова колишнього прем'єр-міністра Великої Британії У. Черчілля, з якою він виступив 5 березня 1946 р. у Вестмінстерському коледжі м. Фултон штату Міссурі (США) в присутності президента Г. Трумена. У своїй промові У. Черчілль звинувачував СРСР в агресивності і тиранії. Стверджуючи, що СРСР відокремив Східну Європу від усього світу «залізною завісою», він запропонував створити для боротьби проти Радянського Союзу і комунізму «асоціацію народів, які розмовляють англійською мовою», яка б володіла ядерною зброєю і могла б сподіватися на воєнну перевагу над СРСР. Багато дослідників вважають фултонську промову Черчілля початком «холодної війни».
Важливою складовою курсу «холодної війни» стала так звана «доктрина Трумена», яку президент США проголосив у конгресі 12 березня 1947 р. У своїй промові він виклав власне бачення концепції «стримування». Щоб відвернути загрози просування комунізму на Захід, лідер США закликав удатися не до збройної сили, а до ефективної фінансової допомоги країнам, де існувала небезпека посилення лівих. Г. Трумена запропонував надати Туреччині та Греції допомогу 400 млн. дол., спрямовану передусім на перебудову збройних сил. Так було визнано, що інтереси безпеки США вимагають «стримування» СРСР та його союзників. У своєму посланні конгресу, крім усього іншого, Трумен охарактеризував зміст суперництва між США та СРСР як конфлікт між демократією й тоталітаризмом.
«Холодна війна» ще не стала справжньою війною, але чітко визначилося глобальне протистояння двох наддержав, яке призвело до консолідації союзників СРСР і США в межах двох таборів, що протистояли один одному.

«Меморандум Кеннана»

Ще одним документом, який передає атмосферу «холодної війни», що розпочалася між Сходом і Заходом, був «меморандум Кеннана». Американський дипломат Джордж Ф. Кеннан у 1946 р. надіслав з американського посольства в Москві до Вашингтона телеграму з восьми тисяч слів — «довгу телеграму» (або «меморандум Кеннана»). Радянське керівництво, писав дипломат, сприймає Захід як головного ворога й усіляко намагається посіяти недовіру між західними країнами та дестабілізувати ситуацію всередині цих країн. Інтерес СРСР до країн, які звільнилися (або звільняються) від колоніальної залежності також є проявом не турботи про них, а радянського експансіонізму. США мають виступати з позиції сили, оскільки радянське керівництво схиляється тільки перед сильнішим опонентом. Причому стримувати об’єктивно слабший СРСР потрібно без зброї, однак демонструючи рішучість до застосування сили. Дж. Кеннан закликав американський уряд вирішити проблеми західного світу, щоб позбавити Радянський Союз шансів дестабілізувати ситуацію в США та Західній Європі.

Улітку 1947 р. державний секретар США Джордж Маршалл заявив, що Америка ініціює Програму відбудови Європи, яка офіційно почала працювати у квітні 1948 р. й тривала до закінчення 1951 р. Вона ввійшла в історію під назвою  «план Маршалла».

Чинники, які спонукали США до надання економічної допомоги Західній Європі

Політичні

Економічні

·   Щоб запобігти зміні співвідношення сил у світі на користь комунізму, США кинули урядам західноєвропейських країн «рятівний круг». ·   Передумовою надання американської допомоги було позбавлення міністерських портфелів комуністів. У 1945–1947 рр. в дев’яти країнах Європи (Франція, Італія, Бельгія, Данія, Норвегія, Ісландія, Австрія, Фінляндія, Люксембург) комуністи входили до складу урядів. До 1948 р. в жодному з урядів країн Західної Європи комуністів не залишилося. ·

·   План був спробою уникнути можливої післявоєнної економічної кризи в США, бо забезпечив робочими місцями американців і відкрив ринок Європи для збуту американських товарів і послуг. ·   Щоб отримати американську допомогу, уряди європейських країн мали погодитися на певні умови: регулярно надавати звіти про стан економіки, валютних резервів та іншу комерційну інформацію. Країни, які отримували допомогу, мали відмовитися від проектів націоналізації промисловості та надати повну свободу приватному підприємництву; забезпечити вільний доступ американських товарів на свої ринки через зниження митних тарифів в односторонньому порядку. ·   Західна Європа мусила згорнути економічне співробітництво із СРСР і країнами Східної Європи.