ДОБА СТОЛИПІНСЬКИХ РЕФОРМ ТА ПОЛІТИЧНОЇ РЕАКЦІЇ В УКРАЇНІ

Період післяреволюційного розвитку Російської імперії пов'язаний з ім'ям Петра Столипіна, що походив з старовинного дворянського роду, до якого належав і М. Лєрмонтов. Йому належать слова, що стали лейтмотивом його політичної діяльності на посаді прем'єр-міністра цар­ського уряду: «Вам потрібні великі катастрофи, нам потрібна могутня Росія».

Прагнучи розв'язати протиріччя у розвитку Росії, які призвели до революції, Столипін провів аграрну реформу, за якою селянин мав право виходу з общини, йому общиною надавалась земля у приватну влас­ність, ці землі дозволялось виділяти в окремий відруб, або окреме індиві­дуальне господарство — хутір. Проведенню реформи мав сприяти Селян­ський банк, який скуповував землі у поміщиків і продавав селянам, а та­кож видавав їм позику на 55 років. Ще однією складовою реформи було сприяння переселенню селян з європейської частини імперії на Далекий Схід, у  Сибір,   Казахстан,   Середню   Азію.

    В Україні процес виходу з общини йшов досить швидкими темпами порівняно з іншими регіонами Росії. В результаті реформи з земельної громади вийшло 25% дворів, зокрема, в Степовій зоні — 42%, на Лівобережжі — 17%, на Правобережжі — 48;%. Разом з тим на Правобереж­жі та Полтавщині майже вся земля, якою користувалось селянство, пере­йшла у приватну власність; особисте приватне землеволодіння почало пе­реважати у Чернігівській, Таврійській, Херсонській, Катеринославській, Харківській губерніях і охопило до 50% всіх селянських дворів.

Протягом 1906—1913 р.р. на Схід Росії мігрувало 1,2 млн. чол., ли­ше   25%   з   них   повернулись   назад.

Результатами аграрної реформи були зростання концентрації зе­мельної власності у руках заможного селянства, широке використання машин і добрив, зростання врожайності селянських господарств на 20% у 1912 р. Внаслідок реформування сільського господарства посилився процес пауперізації селянства та соціальної диференціації.

      Програма реформ П. Столипіна передбачала піднесення агрокульту­ри сільськогосподарського виробництва, реорганізацію місцевого самоврядування, запровадження загальної початкової освіти та інші заходи. Заду­мане реформатор вважав здійснити не менш ніж за 20 років. Але з са­мого початку політика реформ наштовхнулась на опір як реакційних, так і ліворадикальних політичних партій, угрупувань. У 1911 р.  Столипін загинув в результаті терористичного акту, вчиненого Д. Багровим. Похо­вано   П.   Столипіна  в   Києво-Печерській   Лаврі.

    Щодо революційного руху Столипін повів рішучу політику репресій та терору, особливо проти національних рухів, в тому числі і проти ук­раїнства. Було заборонено викладання українською мовою, заборонялось святкування роковин пам'яті по Тарасу Шевченку; збір коштів на споруд­ження пам'ятника на могилі поета в Каневі, закривалися «Просвіти», укр. газети, клуби, товариства. Водночас посилилась діяльність пра­воекстремістських чорносотенних організацій, члени яких переслідували діячів національного руху, чинили акти розправи. Жорстокими репресіями царизм переслідував учасників революційного руху. Серед судових про­цесів того періоду найжорстокішим був процес над учасниками донецького збройного повстання. Із 131 підсудного винними було визнано 92 чоловіки, з них 8 було засуджено до смертної кари, а решту — до різних строків каторги.

    Поразка революції привела до кризи в національному русі та його занепаду. Розпадається Українська радикально-демократична партія, при­пинила своє існування «Спілка». Частина членів УСДРП взяла участь у створенні міжпартійного політичного об'єднання Товариства українських поступовців, яке найближчими своїми завданнями вважали українізацію освіти, церкви, відстоювання прав українства через трибуну Державної Думи.

Таким чином, якщо в галузі економічній Столипінські реформи мали для України позитивне значення і сприяли подальшому утворенню капіта­лістичних відносин, то у суспільно-політичному становищі в Україні вони відіграли негативну роль, нанесли жорстокого удару по розвиткові націо­нального руху,  його досягненнях за роки революції  1905 — 1907 р.р.