14 жовтня 2019 р. - свято! А яке?

14 жовтня українці святкують День захисника України – свято звитяги українського лицарства, а також день пам’яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за державний суверенітет України.
Свято День захисника України офіційно встановлено 14 жовтня 2014 року Указом Президента «…З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи української громадськості».
До цього дня Україна йшла довгим і тернистим шляхом. Нагальна потреба у такому загальнодержавному святі і саме цього дня особливо гостро постала після російської анексії Криму та початку воєнних дій на території Донецької та Луганської областей.

У християн сьогодні свято Покрови Пресвятої Богородиці. Свято Покрови здавна є одним із найулюбленіших українських свят. Воно було введено у християнство тільки в 10 столітті і має під собою чи то легенду, чи то реальну подію, яка відбулася в стародавньому Царгороді (Константинополі). На ту пору місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси на чолі з князем Аскольдом, так і араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахернському храмі.
Свідками чудесного видіння були святий юродивий Андрій і його учень Єпифаній: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородиця в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв, і накрила віруючих своїм дивовижної краси омофором.
Це видіння було провістям перемоги – невдовзі ворог відступив, і місто було врятовано від знищення. Відтоді Покрова асоціюється з заступництвом і захистом від ворога як видимого, так і невидимого.

На честь Покрови в Україні збудовано чимало храмів. Однією з найстаріших є Покровська церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця. Нині ця унікальна споруда – діючий храм і музей водночас.

Крім того, свято Покрови було надзвичайно шанованим і серед українського селянства: другого місяця осені чекали з особливим нетерпінням, адже з Пречистої, тобто з 14 жовтня дозволялося справляти весілля. Це був період, коли в селах масово шлюбували дітей. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий», а сам місяць називали ще «весільником». До початку жовтня закінчувалися всі найважливіші сільські роботи на землі й селянин міг дозволити собі відпочити. Це була найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. На Покрову в Україні закінчувався термін найманих робітників, у Карпатах поверталися з полонин пастуші отари.

У цей день віруючі звертаються в молитві до Пресвятої Богородиці з проханням про здоров'я, захист, допомогу, сприяння в сімейному житті і любові. 

З давніх-давен Богородиця була покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Військові походи Війська Запорізького традиційно починалися молитвою біля храму на честь Покрова Пресвятої Богородиці.

Повернувшись щасливо з походу, козаки складали Їй подяку. Після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Незважаючи на величезну кількість спірних питань, що стосуються козацтва, не можна недооцінювати його роль у формуванні такої держави, як Україна. Саме воно стало ідеальним консолідуючим фактором, який об'єднав народ навколо однієї ідеї — домогтися незалежності і збудувати власну державу.

Як суто національне українське явище козацтво з'явилося в 15-му столітті. З самого початку воно складалося виключно з вільних людей, які все своє життя присвятили захисту Батьківщини від ворогів.

Головною характеристикою Запорізької Січі можна назвати, в першу чергу, демократичність. Цим вона випередила Європу на цілі століття. У той час, коли по всій Європі утвердився різкий поділ суспільства на класи і соціальні верстви, в Запорізькій Січі всі вважалися рівними товаришами, братами з рівними правами і обов'язками для всіх козаків.

 

14.10.2019 р.  виповнюється 77 років з дня заснування Української повстанської армії (14.10.1942 р.). Проте, ця дата скоріш символічна, оскільки перші бої УПА відбулись у лютому 1943 року. Українська повстанська армія, як військово-політична структура українського визвольного руху, діяла до вересня 1949 року, після чого була реорганізована в збройне підпілля. УПА боролася проти як нацистської Німеччини, так і Радянського Союзу, адже основною метою своєї діяльності вважала відновлення української незалежної держави. Першими командирами упівців були Василь Івахів та Дмитро Клячківський. З 1943-го по 1950 рік Головнокомандувачем УПА був Роман Шухевич. Останнього керівника УПА – Василя Кука - заарештували у 1954 році. Не дивлячись на це, поодинокі групи українських націоналістів продовжували боротись. Останнім боєм збройного підпілля прийнято вважати бій 14 квітня 1960 року на Тернопільщині. Однак і пізніше збройний спротив продовжувався, а окремі підпільники-одинаки діяли ще кілька десятків років.  Загалом за весь час існування через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб, за участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона людей. Діяльність УПА стала логічним продовження національної революції 1917-1920 років. А от продовженням боротьби УПА у формі ненасильницького опору став дисидентський рух та національно-демократичне відродження кінця 1980 – початку 1990 років.

Українська повстанська армія, яка воювала за незалежність України в 1942-1955 роках, – неоднозначна і суперечлива сторінка в вітчизняної історії. Діяльність УПА породила безліч міфів, навколо яких точаться запеклі суперечки і які розколюють українське суспільство.

 

День УПА відзначається 14 жовтня – це символічна дата утворення армії, що діяла під проводом Організації українських націоналістів. У перші два роки активних партизанських дій на Західній Україні УПА вдалося взяти під повний або частковий контроль землі нинішніх Львівської, Івано-Франківської, Житомирської, Волинської, Хмельницької, Тернопільської областей та Закарпаття. Підрозділи УПА підпорядкували собі кілька польських та білоруських районів.

Наприкінці Другої світової війни і після її закінчення в боротьбі з УПА радянські, польські, чехословацькі війська вели тривалі військові операції в лісових районах Карпат і на Волині. Своє існування повстанська армія припинила з арештом останнього лідера ОУН-УПА Василя Кука.

Найбільш стійким воїном УПА виявився Ілля Оберишин, який офіційно вийшов з підпілля тільки в 1991 році. До цього у нього не було ніяких документів, з керівництвом він втратив зв’язок в 1951 році, після чого діяв самостійно.